ОСОБИСТІСНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

Purpose. The purpose of the publication is to analyze the factors that contribute to the development of personal responsibility. Methods. The study has used diagnostic techniques that measure the level of responsibility (O. Krupnov’s “Responsibility” questionnaire) and personal traits (16-PF Kettell test). Responsibility has been defined as factor G, which is revealed through obligatoriness, discipline, honesty, accuracy, neatness, diligence and others. Indicators of the “Responsibility” questionnaire scales contributed to the functional analysis of responsibility according to such components as: dynamic, emotional, regulatory, regulatory-dynamic (operational), motivational, cognitive one. The complex liability parameter was determined by the sum of the liability indices of the four components mentioned above. Factor analysis contributed to the separation of responsibility structure of the subjects. Results. It is established that future teachers with an optimal level of responsibility will have a clearer understanding of the responsibility and a meaningful desire for its realization. They are characterized by harmonious personal characteristics, which are manifested in the variability of goals and intentions to the expression of responsibility, expressed motivation, social activity, internal regulation, optimism and high efficiency. Future teachers with a suboptimal level of responsibility have found a lack of awareness of responsibility, its external self-regulation, low rank positions of harmonious personal characteristics, lack of purposefulness and motivation, as well as social passivity. Conclusions. Therefore, a comprehensive study of responsibility is possible in case of providing the use of a systematic approach that helps to reveal its integral quality in the organization of human life. Responsibility is most closely linked to some personal factors (according to R. Kettell) that are realized through learning, developing independence, confidence, personal well-being. In our opinion, it is promising to study the relationship of personal responsibility with individual typological personal traits.Мета. Метою публікації є аналіз факторів, що сприяють розвитку відповідальності особистості. Методи. У дослідженні застосовано діагностичні методики, що вимірюють рівень відповідальності (опитувальник О. Крупнова «Відповідальність») та властивості особистості (тест 16-PF Кеттелла). В якості показника відповідальності визначено фактор G, що розкривається через обов’язковість, дисциплінованість, сумлінність, точність, охайність, старанність, зібраність тощо. Показники шкал опитувальника «Відповідальність» сприяли функціональному аналізу відповідальності за такими компонентами як: динамічний, емоційний, регуляторний, регуляторно-динамічний (операційний), мотиваційний, когнітивний. Комплексний параметр відповідальності визначався за сумою показників відповідальності згаданих чотирьох компонентів. Виокремленню структури відповідальності у досліджуваних сприяв факторний аналіз. Результати. Встановлено, що у майбутніх педагогів з оптимальним рівнем відповідальності яскравіше виявляється розуміння цієї властивості та осмислене прагнення до її реалізації. Їм властиві гармонійні особистісні характеристики, що виявляються у варіативності цілей і намірів до прояву відповідальності, вираженій мотивованості, соціальній активності, інтернальній регуляції, оптимістичності і високій результативності. У майбутніх педагогів з неоптимальним рівнем відповідальності констатовано недостатню усвідомленість відповідальності, її екстернальну саморегуляцію, низькі рангові позиції гармонійних особистісних характеристик, недостатню цілеспрямованість та мотивованість, а також соціальну пасивність. Висновки. Отже, всебічне дослідження відповідальності можливе за умови застосування системного підходу, який сприяє розкриттю її інтегральної якості в організації життєдіяльності людини. Відповідальність найтісніше пов’язана з деякими особистісними факторами (за Р. Кеттеллом) які реалізуються через навчання, розвиток самостійності, впевненості, особистісне благополуччя. Перспективним на нашу думку, є вивчення взаємозв’язку відповідальності особистості з індивідуально-типологічними властивостями особистості

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТРИВОЖНОСТІ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

Abstract. The paper looks at theoretical aspects of anxiety symptoms and represents the results of empirical research on the level of anxiety among teenage pupils. It determines the features of anxiety impact on a person’s self-esteem, their emotions and social behavior. It highlights that an anxious teenager is distinguished by the intensity of feelings and immediate emergence of agitation, lower threshold of sensitivity to changes and the feeling of safety which easily disappears. The study stresses that anxiety is a problem which teenagers cannot overcome on their own therefore they need support of adults. The purpose of the paper is to compare the level of anxiety in teenagers and determine the correlation of anxiety and low self-esteem in different age groups. The research uses psychodiagnostic methods, measuring a general level of anxiety (the questionnaire of O. Kondash “The Scale of Anxiety”), it determines reactive and personal anxiety (the method of Ch. Spilberg – Yu. Khanin) and examines the level of self-esteem by the questionnaire of H. N. Kazantseva. Results. The study looks at the impact of increased anxiety on socialization, self-esteem, education and personal development of teenagers. It analyzes the scientific papers of prominent Ukrainian and foreign scholars. The comparison of the data obtained allowed establishing that the percentage of the pupils of 12-13 years old is more anxious when compared to the teenagers of 15-16 years old. Personal anxiety in both groups dominates over reactive anxiety. A similar tendency was identified when determining self-esteem, in particular, in the group of pupils of 12-13 years old there is a higher percentage of pupils with low self-esteem, than in the group of pupils of 15-16 years old. Conclusions. the study maintains that the pupils with a high index of general, personal anxiety and with a low level of self-esteem need psychological correction. It outlines that anxiety can become a consequence of self-esteem conflict because of a contradiction between diffidence and a high level of aspirations. The research stresses that taking into account the data obtained it is necessary to develop a psychocorrection program to reduce the manifestations of anxiety, to correct self-esteem and resolve internal conflicts, considering the requirements and principles of correction work.Анотація. Розглянуто теоретичні аспекти прояву тривожності та подано результати емпіричного дослідження рівня тривожності серед учнів підліткового віку. Встановлено особливості впливу тривожності на самооцінку особистості, її емоційну сферу та поведінку в соціумі. Зазначено, що тривожний підліток вирізняється інтенсивністю переживань та легкістю виникнення хвилювань, зниженим порогом чутливості до змін та почуттям безпеки, що легко зникає. Акцентовано, що тривожність це проблема, яку підліток не може подолати самостійно, а тому потребує підтримки з боку дорослих. Мета статті полягає в порівнянні рівня тривожності осіб підліткового віку та визначення взаємозв’язку тривожності та заниженої самооцінки в різних вікових групах. Методи. У дослідженні застосовано психодіагностичні методики, що вимірюють загальний рівень тривожності (опитувальник О. Кондаша «Шкала тривожності»), визначено реактивну та особистісну тривожність (методика Ч. Спілберга – Ю. Ханіна) та вивчено рівень самооцінки за опитувальником Г. Н. Казанцевої. Результати. у статті здійснено огляд впливу підвищеної тривожності на соціалізацію, самооцінку, навчання та розвиток осіб підліткового віку. Проаналізовано наукові роботи провідних вітчизняних та зарубіжних науковців. Порівнюючи отримані дані, встановлено, що відсоток учнів віком 12-13 років є більш тривожними в порівнянні з підлітками віком 15-16 років. Особистісна тривожність в обох групах є домінуючою над реактивною. Така ж тенденція залишилась і під час визначення самооцінки, а саме в групі 12-13 років маємо більший відсоток учнів із заниженою самооцінкою, ніж в групі учнів 15-16 років. Висновки. констатовано, що учні з високим показником загальної, особистісної тривожності та із заниженим рівнем самооцінки потребують психологічної корекції. Окреслено, що тривожність може стати наслідком конфліктності самооцінки через протиріччя між невпевненістю в собі та високим рівнем намагань. Акцентовано, що спираючись на отримані дані необхідно розробити психокорекційну програму для зменшення проявів тривожності, корекції самооцінки та подолання внутрішніх конфліктів, враховуючи вимоги та принципи корекційної роботи