Dvornyk, V. M.

Дворник, Валентин Миколайович

Дворник, Валентин Николаевич

Electronic Archive of the Ukrainian Medical Stomatological Academy

6. Бушан М.Г., Каламкаров ХА. Ошибки при зубном 
протезировании и их профилактика.- Кишинев: ШтиинцаШ 
1983.-304 с.
7. Алиев А.А. Оптимальные сроки ортопедической 
терапии несъемными мостовидными протезами после 
удаления зубов. Дис. к. мед. Н.-М.-1980.
8. Омаров О.Г., Пономарева В.А. Ортопедическое 
лечение иммедиат-протезами при зубочелюстных 
деформациях после частичной утраты зубов,- 
Стоматология. -1986. -№ 1 .-С. 61 -62.
9. Клюшников О.В. Обоснование срокоы
ортопедического лечения после частичной утраты зубов в 
зависимости от состояния жевательных мышц. Дис. к.мед.н.-, 
М.-1987.
СТАНДАРТНІ ПОМИЛКИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ 
ПРИ ВИЗНАЧЕННІ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ОКЛЮЗІЇ
В. М. Дворник
Українська медична стоматологічна академія,  
кафедра ортопедичної стоматології з ім плантологією
При повній втраті зубів положення нижньої шелепи має 
велике - практичне значення, тому що є вихідним для 
визначення, і встановлення висоти центрального 
співвідношення щелеп. Положення фізіологічного спокою 
нижньої щелепи визначається м'язовим тонусом, 
міостатичним рефлексом і пасивними силами що утримують 
нижню щ елепу в просторі також еластичністю і пругкістю 
покривних тканий [1]
Стан спокою нижньоїщелепи можна визначити як таке її 
положення стосовно верхньої; при якому всі м'язи, що 
піднімають і о пускають нижню щелепу, знаходяться в стані 
мінімальної й зрівноваженої тонічної напруги [2].
У зв’язку з цим, . визначення центральної оклюзії -  
важливий етап  у протезуванні беззубих хворих. Він дає
9,8
можливість установити функціональне співвідношення 
беззубих альвеолярних гребенів і одержати необхідні дані 
для індивідуального відновлення утрачених функцій 
зубощелепної системи [3,4].
У важких випадках варто застосовувати попередню 
підготовку нейром’язового апарату ортопедичними 
засобами. Поряд із цим, крім анатомо-функціонального 
методу визначення центрального сгііввідношення щелеп і 
екстраоральних вимірів на обличчі, можна використовувати 
і визначення міжавеолярної висоти за допомогою 
електроміографічних досліджень.
Що стосується визначення висоти центральної оклюзії, то 
найбільш широке визнання має анатомо-фізіологічний 
метод. До початку її визначення лікар виявляє можливі 
помилки, допущені на попередньому лабораторному етапі 
виготовлення моделей, воскових шаблонів із прикусними 
валиками. Зокрема, гіпсові моделі повинні бути цілими і без 
дефектів протягом всього протезного ложа. Особлива увага 
приділяється цілості обсягу периферичного рельєфу 
майбутнього протезу.
Під час визначення окремих елементів центральної 
оклюзії (протетичної площини, висоти прикусу і 
центрального співвідношення щелеп) при недотриманні 
відомих правил через неуважність або недосвідченість 
лікарів можуть бути допущені помилки.
Зокрема, відсутність суворої рівнобіжності протетичної 
площини горизонтальним лініям ускладнює створення 
оклюзійних кривих штучних зубів, порушує артикуляцію, 
рівномірність контактів' між зубними рядами і функцію 
жування.
Під час визначення висоти прикусу дуже часто можна 
зіткнутися з неправильним визначенням висоти нижнього 
відділу обличчя (завищення або заниження прикусу).
При завищеному прикусі вираз обличчя хворого буде 
дещо здивованим, носогубні і підборідні складки згладжені, 
при розмовній пробі можна почути “стукіт” зубів, відсутній 
просвіт (2-Змм) у стані фізіологічного спокою нижньої 
щелепи.
99
При дідвшценні міжальвеолярної висоти виправлення 
помилки можливо двома способами. Якщо верхні зуби 
стоять у правильному відношенні до верхньої. губи й 
оюпозійна площина їх не порушена, зниження 
міжальвеолярної висоти варто зробити за рахунок Зубів 
нижнього протеза. їх видаляють, на восковий базис 
накладають новий прикусний валик і повторно визначають 
міжальвеолярну висоту і центральну оклюзію. Підвищення 
міжальвеолярної висоти може поєднуватися з неправильним 
розрахунком висоти верхнього прикусного валика в 
передньому відділі. Занадто високе або занадто низьке 
розташування протетичної площини негативно впливає на 
вираз обличчя хворого, мовлення та стійкість протезів. Тоді 
верхні зуби занадто виступають з-під губи, роблячи 
некрасивою посмішку. Для виправлення подібної помилки 
штучні зуби видаляють як із верхнього, так і з нижнього 
воскового базису. На базиси накладають прикусні валики і 
знову визначають міжальвеолярну висоту і центральну 
оклюзію.
При заниженні висоти нижнього відділу обличчя не 
відновляються лицьові ознаки беззубих пацієнтів. При цьому 
обличчя виглядає старечим і дуже часто виникає ймовірність 
розвитку таких ускладнень, як “прикус, що знижується”, 
ангулярний хейліт.
У результаті зниження міжальвеолярної висоти, якщо 
верхній зубний ряд поставлений правильно, роблять 
наступним способом. Смужку розм'якшеного воску 
накладають на нижній зубний ряд і хворого просять 
зімкнути зуби до встановлення потрібної висоти. Як тільки 
віск затвердіє, протези виймають. Верхню модель 
відокремлюють від артикулятора, ставлять її в нове 
положення, і знову загіпсовують. Якщо ж зниження висоти 
центральної оклюзії відбулося за рахунок неправильного 
конструювання верхнього зубного ряду, то виготовляються 
нові прикусні валики та перевизначають центральне 
співвідношення.
При фіксації нижньої щелепи зі зсувом у горизонтальній 
площині можуть бути виявлені дві помилки: прикусними 
валиками була зафіксована передня або одна з бічних
100
оклюзії. У першому випадку при змиканні зубів.у положенні 
центральної оклюзії в, контакт вступають лише бічні п.би, а 
між різцями, утвориться щілина. Причина цієї помилки - 
звичка хворих, щ о втратили всі зуби, видувші іі'‘ніиснюг. 
щелепу вперед.  Якщо така помилка виявиться, необхідно і 
нижнього воск о в го  базису видалити зуби, " ВИГОТОВИТИ 
новий прикубний валик, наново визначити міжальвсолярну 
висоту і  центральну оклюзію.
Якщо піШ ’ШЯШи валиками буіщ зафіксована бдн'ау"^ 
бічних оклюзій, .при змиканні зубів у положенні центральної 
оклюзії іипп^каєгп^Щ^ннщ^п^шУс. У  цьому випадку варто 
повторити ВИЗНсЩЄННЯ ЦіЛ'іУраЛЬНО'Й'' оклюзії тільки що 
описаним способом.
Положення ^спокою жувальних м'язів, хоча і є 
рефлекторним і відносно постійним станом, однак підлягає 
впливу багатьо х  зкзо- і ендогенних винників, що дозволяє 
зробити такіФйсновки:
1; Доцільно вимірювати і фіксувати в історії 
хвороби висоту нижньої Третини обличчя В положенні 
фізіологічного спокою й Оклюзії до видалення останньої 
пари зубів-антагоністів. У зв'язку з цим суттєве значення в 
запобіганні змін тонусу м'язів набуває безпосереднє 
протезування, що варто використовувати значно ширше.
2. З метою запобігання зниження висоти нижньої 
частини обличчя варто вважати обов'язковим протезування 
навіть при невеликих дефектах зубних рядів, а також 
застосування провізорних конструкцій на препаровані зуби, 
розташовані в бічних ділянках зубних рядів.
3. При вивченні і визначенні положення спокою 
(вихідного положення для визначення висоти нижньої 
третини обличчя- у хворого) варто враховувати всі можливі 
чинники, що впливають на тонус жувальних м'язів. З цією 
м^тою необхідно звертати увагу на стан жувальної та 
мімічної мускулатури, вираз обличчя хворого й інші непрямі 
ЖшіїШ. що свідчать про його емоційний і фізичний стан.
101
Література
I Калинина Н. В., Загорский В. А. Протезирование при 
полной потере зубов. -  Москва: Медицина. -  1990. -  224с.
2. Гаврилов Е. И., Щербаков А. С. Ортопедическая 
стоматология. -  Москва: “Медицина”, 1990. -  576с.,
3* Руководство по ортопедической стоматологии / Под 
редакцией В. Н~ Копейкина. - Москва: “Медицина*^993.Ш 
495с.
4. Бушан М. Г. Ошибки и осложнения при зубном 
протезировании и их профилактика.- Кишенев: “РАКИЛЬ”- 
“Сириус”, 2000.-419с.
МАТЕМАТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ 
ЦЕЛЕСООБРАЗНОСТИ ЗАМЕЩЕНИЯ
ЧАСТИЧНЫХ ДЕФЕКТОВ ЗУБНЫХ РЯДОВ 
СЪЕМНЫМИ МОСТОВИДНЫМИ 
ПРОТЕЗАМИ
М.А. Стрельников
Украинская медицинская стоматологическая академия
Кафедра ортопедической стоматологии и имплантологии
Частичная потеря зубов -  одно из наиболее часто 
встречающихся поражений сформированной зубочелюстной 
системы, которое сопровождается морфофункциональными 
изменениями в жевательном аппарате.
Распространенность дефектов малой и средней 
протяженности достигает 66,8% [1,2, 3].
Традиционно включенные дефекты замещаются 
мостовидными протезами, среди которых наиболее 
употребительными остаются штамповано-паянные 
конструкции.
102


Стандартні помилки, що виникають при визначенні центральної оклюзії

http://elib.umsa.edu.ua/jspui/bitstream/umsa/13328/1/Standartni_pomylky.pdf

Стандартні помилки, що виникають при визначенні центральної оклюзії

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic Archive of the Ukrainian Medical Stomatological Academy