Політичний акціонізм у контексті теорії соціальної дії

Abstract

Bavykina V.M. Political actionism in the context of social action theory. – Scientific qualification thesis on the rights of manuscripts. The thesis for obtaining the academic degree of Candidate of Sociological Sciences in the specialty 22.00.01 – Theory and History of Sociology. – V. N. Karazin Kharkiv National University of Ministry of Education and Science of Ukraine, Kharkiv, 2020. The result of this research is the conceptualization of the phenomenon of political actionism in the context of social action theory. There has been identified the place of political actionism in the context of social, artistic and performative practices. The semantic spectrum of categories related to the concept of artistic political action (performance, happening, action of political protest) has been defined. Two original variants of the definition of the term “political actionism” in the context of sociological analysis have been proposed - in this work, the political actionism is broadly understood as the art of a flamboyant artistic action of social direction, and in a narrow sense it is defined as the art of a rationally-purposeful social action, realized by the actionist in a way of a radical aesthetic gesture aimed at attracting public attention to an actual unresolved social problem, redistribution of social space and redefinition of the role of an artist in society.Результатом цього дослідження стала концептуалізація феномена політичного акціонізму як форми соціальної дії. Виявлено місце політичного акціонізму в контексті соціальних, художніх і перформативних практик. Проаналізовано причини виникнення політичного акціонізму в різних країнах, встановлено кореляцію між процесом розвитку політичного акціонізму та політичним устроєм суспільства: доведено, що найпотужніше акціонізм розвивається в суспільствах із квазідемократичними політичними режимами, що характеризуються тенденцією до авторитаризму у формуванні стратегій політичної влади, наявністю процесу естетизації політики у формуванні офіційної державної ідеології, узурпацією політичної влади, жорсткою регламентацією публічного простору, контролем над медіасферою, порушенням державними соціальними інститутами принципів базових демократичних свобод