У статті висвітлено особливості мовного законодавства трьох пострадянських країн – України, Грузії та Молдови. Окреслено історичну перспективу мовно-політичного дискурсу з часів розпаду Радянського Союзу. Особливу увагу приділено конституційному затвердженню статусу державних мов, нещодавньо ухваленим чи напрацьованим законам та законопроектам, ролі конституційних судів у регулюванні мовного питання. На додаток, розглянуто специфіку регулювання вжитку мов національних меншин
