У статті окреслюється вагомий внесок І. Франка, який надавав провідного значення соборній мові як вираженню єдності східноукраїнського й західноукраїнського народів, у формування й унормування української літературної мови. Досліджується, як у спеціальних мовознавчих студіях, літературно-критичних статтях, замітках, рецензіях, листах тощо письменник висвітлив методологічні й теоретичні аспекти формування й розвитку української літературної мови. Описуються, згідно з І. Франком, умови
розвитку літературної мови: розширення соціальної бази, засвоєння як мовних досягнень культури, так і діалектних елементів; усвідомлення майстрами слова духу живої народної мови.The article highlights the role of I. Franko in the formation and standardization of unifed Ukrainian literary language as a unity of Eastern Ukrainian and Western Ukrainian peoples as well as analyzes his scientifc linguistic heritage. I. Franko examined language problems not only in his linguistic works, but also in literary,
folklore, philosophical, historical studies. His early works reflect both the Galician book language and the native Boykov dialect. But at his mature age I. Franko uses the literary language, which is a result of unifcation of the Western-Ukrainian literary language version and the Eastern Ukrainian one. I. Franko, defending the national language, denied Moscophile ideas. Such works as „Moscow Swallow in Galician Rus“, „Ivan Gushalevich“, „Sincerity of Tone and Sincerity of Beliefs“, „Change of System“, „Do We Wake up Anyway“, „Bilingualism and Two Languages“ and some others are devoted to this problem. Franko plays a key role in protecting phonetic spelling, as well as a historical mission to defend Shevchenko’s ways of developing the Ukrainian literary language. He constantly emphasized the equality and independence of the Ukrainian language among other languages and called on all Ukrainians to take care of it
