Results of treatment of 118 (5.3 %) patients with strangulated hernia were analyzed. The age of patients ranged from 52to 92 years. Among them, 92 (69.0 %) patients underwent performed hernioplasty using polypropylene (PPI) implant; thesecond – 26 (31.0 %) patients who underwent autoplasty. Patients with strangulated hernia were divided into two groups:the fi rst included 60 (50.8 %) patients who underwent HP using the PPI for the "open" method; the second – 32 (27.1 %)patients who underwent laparoscopic alohernioplasty. 54 (45.8 %) patients were operated with strangulated inguinal hernia.Transabdominal preperitoneal endovideohernioplasty (TPEVH) was used in 12 (5.7 %) patients with strangulated inguinalhernia. In 39 (31.1 %) patients there was a strangulated femoral hernia, where 10th (8.5 %) performed TPEVH. 21 (17.8 %)patients with ventral hernias were operated on emergency indications. 14 (6.1 %) of them had strangulated umbilical hernia,6 (2.6 %) had a hernia linea alba, 1 (0.4 %) – hernia l. semilunaris. 2 (%) patients with hernia linea alba and 1 (0.4 %) patientswith hernia l. semilunaris were operated laparoscopically. In patients with postoperative and recurrent hernias of abdominalwall jamming was observed in 39 (33.1 %) cases in patients older than 60 years. Laparoscopic surgeries were 7 (5.9 %) patients.Postoperative complications of the wound were: Seroma – 12 (14.3 %) patients, festering wounds – in 5 (6.0 %) patients,evisceration – in 1 (1.2 %) patients. 2 died (2.4 %) patients from progression of peritonitis. In laparoscopic – 1 (1.2 %) in caseof bleeding from the lower epigastric artery and 1 (1.2 %) – intraoperative damage to the small intestine. Thus, the use ofendoscopic therapies strangulated hernia elderly patients may need further study and improvement.Проаналізовано результати хірургічного лікування 118 (5,3 %) хворих із защемленою грижею. Вік хворих склав від 52до 92 років. Із них 92 (69,0 %) хворим було виконано герніопластику із застосуванням поліпропіленового імплантата, 26(31,0 %) хворим було виконано аутопластику. Хворих із защемленою грижею поділили на дві групи: в першу увійшли60 (50,8 %) хворих, яким було виконано герніопластику із застосуванням поліпропіленового імплантата за “відкритим”способом; в другу – 32 (27,1 %) хворих, яким було виконано лапароскопічну алогерніопластику. 54 (45,8 %) пацієнтибули оперовані із защемленою пахвинною грижею, трансабдомінальна преперитонеальна ендовідеогерніопластика булазастосована 12 (5,7 %) хворим. У 39 (31,1 %) пацієнтів мало місце защемлення стегнової грижі, де 10-м (8,5 %) із них та-кож виконали трансабдомінальну преперитонеальну ендовідеогерніопластику. При первинній серединній локалізаціїгрижових дефектів, що були прооперовані за екстреними показаннями з приводу даної патології, був 21 (17,8 %) хворий,із них у 14 (6,1 %) пацієнтів мала місце защемлена пупкова грижа, у 6 (2,6 %) – грижа білої лінії живота, в 1 (0,4 %)– грижа спігелієвої лінії. Із них 2 (2,4 %) хворих із грижею білої лінії живота та 1 (0,4 %) – з грижею спігелієвої лініїбули прооперовані лапароскопічно. У групі хворих з післяопераційними та рецидивними грижами передньої черевноїстінки защемлення спостерігали в 39 (33,1 %) випадках у пацієнтів, старших 60 років. Лапароскопічно було проопе-ровано 7 (5,9 %) хворих. Ускладнення в групі з “відкритим” способом оперування в післяопераційному періоді з бокупісляопераційної рани були такі: серома – у 12 (14,3 %) хворих, нагноєння рани – у 5 (6,0 %) пацієнтів, евісцерація – у1 (1,2 %) хворого. Померли 2 (2,4 %) хворих від прогресування перитоніту. При лапароскопічних – 1 (1,2 %) випадоккровотечі з нижньої епігастральної артерії та 1 (1,2 %) – інтраопераційне пошкодження тонкої кишки. Отже, застосу-вання ендоскопічних методів лікування защемленої грижі хворих похилого віку можливе, потребує подальшого вив-чення та вдосконалення
