Стаття ставить проблему постправди, осмислюючи її в концептуальних та праксеологічних вимірах. Автор доводить, що постправда є інформаційною та політичною технологією, що діє через використання механізмів змішування істинного з хибним, емоціоналізації, політейнменту, популізму, когнітивних спотворень масової свідомості, актуалізації та об’єктивації бажань з метою забезпечення симпатій широкої аудиторії до її джерела, а також легітимації певного роду політики та її суб’єктів. На відміну від правди, яка корелює з об’єктивною істиною, постправда, репрезентуючи альтернативний погляд та оцінку реальності, робить ставку на ірраціональні аспекти свідомості та поведінки людини, на її егоїстичні інтереси, знаходячи виправдання свого існування в результативності та ефективності своєї дії. Ствердженню постправди як єдиної правильної інтерпретаційної версії реальності допомагає ефект спіралі мовчання та ефект когнітивного дисонансу. Ставлення до постправди визначається місцем у структурі владних відносин, які породжують та підтримують відповідний наратив. Для суб’єкта постправдива нарація визначається її результативністю та ефективністю. Для реципієнтів – її здатністю задовольняти бажання, інтереси та почуття. В суспільно-політичному просторі постправда виступає як новий вид пропаганди, що виправдовує морально сумнівну політику майбутніми вигодами її реалізації для більшості суспільства на шкоду політичним суперникам, а також національним та релігійним меншинам. Фактично, доба постправди визначається тим, що політика припиняє орієнтуватися на універсальну справедливість, стає політикою зневаги до меншин та громадян інших країн.The article raises the problem of post-truth that is interpreted in conceptual and praxeological dimensions. The author proves that post-truth is an information and political technology that operates through the use of mechanisms of mixing the true with the false, emotionalizing, politainment, populism, cognitive distortions of mass consciousness, actualization and objectification of desires in order to ensure the sympathy of a wide audience to its source, as well as the legitimization of a certain kind of policy and its subjects. In contrast to the truth, which correlates with objective truth, post-truth, presenting an alternative view and assessment of reality, relies on the irrational aspects of human consciousness and behavior, his/her selfish interests, finding justifications for its existence in the effectiveness and efficiency of its action. The assertion of post-truth as a single correct interpretation of reality is helped by the effect of the spiral of silence and the effect of cognitive dissonance. The attitude to post-truth is determined by the place in the structure of power relations that generate and maintain the corresponding narrative. From the standpoint of the subject, a post-truth narrative is defined by its effectiveness and efficiency. From the recipient’s point of view, a post-truth narrative is defined by its ability to satisfy desires, interests, and feelings. In the socio-political space, post-truth plays a role as a new type of propaganda, which justifies the morally questionable policy of future benefits of its implementation for the majority of society to the detriment of political rivals, as well as national and religious minorities. In fact, the era of post-truth is determined by the fact that politics ceases to focus on universal justice, becomes a politics of disregard for minorities and citizens of other countries.Статья ставит проблему постправды, осмысливая ее в концептуальных и праксеологических измерениях. Автор доказывает, что постправда является информационной и политической технологией, которая действует путем использования механизмов смешивания истинного с ложным, эмоционализации, политейнмента, популизма, когнитивных искажений массового сознания, актуализации и объективации желаний с целью обеспечения симпатий широкой аудитории к ее источнику, а также легитимации определенного рода политики и ее субъектов. В отличие от правды, которая коррелирует с объективной истиной, постправда, представляя альтернативный взгляд и оценку реальности, делает ставку на иррациональные аспекты сознания и поведения человека, его эгоистические интересы, находя оправдания своего существования в результативности и эффективности своего действия. Утверждению постправды как единой правильной интерпретационной версии реальности помогает эффект спирали молчания и эффект когнитивного диссонанса. Отношение к постправде определяется местом в структуре властных отношений, которые порождают и поддерживают соответствующий нарратив. Для субъекта постправдивая наррация определяется ее результативностью и эффективностью. Для реципиентов – ее способностью удовлетворять желания, интересы и чувства. В общественно-политическом пространстве постправда выступает как новый вид пропаганды, что оправдывает морально сомнительную политику будущими выгодами ее реализации для большинства общества в ущерб политическим соперникам, а также национальным и религиозным меньшинствам. Фактически, эпоха постправды определяется тем, что политика прекращает ориентироваться на универсальную справедливость, становится политикой пренебрежения к меньшинствам и гражданам других стран
