The role of corporality in the formation of the firmness of a person’s self-identity is examined in the article. Our goal was to find out how a person should treat his body so that in the process of social activity, it serves as a support for his self-identity. Mostly we focused on the study of the constructive self-identity of the individual. It is a person’s ability to maintain his integrity and stay true to himself in all life situations.
It is clarified that the concept of «human corporeality» includes interaction not only with one’s own body, but also with other bodies. It is revealed that the study of one’s own corporeality is actualized when a person breaks away from the «body of the family» and must join the «body of the social». Actually, this process can cause a crisis of self-identity. What, in particular, is prompted by the unstable state of our society. Thus, bodily identification has to do with the socialization of the individual.
In order to acquire it, the person must master his own body, get used to his own social body and create his own inner culture of caring for the body. The control of one’s own body is an experience of its corporeality, a sense of the significance of its body, the establishment of its limits. Use in the proper social body involves improving it, creating a certain bodily image, which should correspond to the position of a person in society. The internal culture of body care should include a culture of nutrition, a sleep mode, physical activity control, cleanliness and cleanliness of the appearance, etc.
It is established that the support of a person to his own body can help him not to lose his identity both in the process of socialization and in social space in general. For this, it is necessary to create a dialogical relationship with your body, the ability to listen to its signals. It is under such conditions that the human body will act to the Other, on which the individual has more chances to preserve his own identity.
It is established that in the process of socialization it will be fruitful to first establish relations with the body of the city, as a unit of social space. At the same time, the body of a small town is more organic and natural, so it has better conditions for the individual to existentially open another and to maintain its identity.
It is proved that the bodily self must complement the psychic self. Their unity will ensure the person’s constructive steadfastness of self-identity. The latter is symbolically successfully transferred to the plant «water lily».Статья посвящена исследованию роли телесности в формировании стойкости самоидентичности личности. Выяснено, что понятие «телесность человека» включает в себя взаимодействие не только с собственным телом, но и с другими телами. Выявлено, что исследование собственной телесности актуализируется, когда человек отрывается от «тела семьи» и должен присоединиться к «телу социального». Собственно, этот процесс и может вызвать кризис самоидентичности. К чему, в частности, побуждает и нестабильное состояние нашего общества. Таким образом, телесная идентификация имеет отношение к социализации личности.
Чтобы ее получить, личность должна овладеть собственным телом, вжиться в собственное социальное тело и создать собственную внутреннюю культуру заботы о теле. Овладение собственным телом является переживанием своей телесности, ощущением значимости своего тела, установлением его границ. Употребление в собственное социальное тело предполагает совершенствование его создания определенного телесного имиджа, который должен соответствовать положению человека в обществе. Внутренняя культура заботы о теле должна включать культуру питания, режим сна, контроль физических нагрузок, чистоту и опрятность внешнего вида и т. п.
Установлено, что опора человека на собственное тело может помочь ему не потерять собственную идентичность как в процессе социализации, так и в социальном пространстве вообще. Для этого необходимо создание диалогических отношений со своим телом, умение прислушиваться к его сигналам. Именно при таких условиях тело человека выступит тем Другим, опираясь на которое личность имеет больше шансов сохранить собственную идентичность.
Установлено, что в процессе социализации будет плодотворным сначала наладить отношения с телом города как единицей социального пространства. При этом тело маленького городка более органическое и естественное, поэтому в нем лучшие условия для личности, чтобы экзистенциально открыться Другим и сохранить свою самоидентичность.
Доказано, что телесная самость должна дополнять психическую самость. Их единство обеспечит личности конструктивную стойкость самоидентичности. Последнюю символически удачно передает растение «водяная лилия».Стаття присвячена дослідженню ролі тілесності у формуванні стійкості самоідентичності особистості. З’ясовано, що поняття «тілесність людини» включає в себе взаємодію не лише з власним тілом, а й з іншими тілами. Виявлено, що дослідження власної тілесності актуалізується, коли людина відривається від «тіла сім’ї» та має долучитися до «тіла соціального». Власне, цей процес і може викликати кризу самоідентичності. До чого, зокрема, спонукає і нестабільний стан нашого суспільства. Тож тілесна ідентифікація має відношення до соціалізації особистості.
Щоб її набути, особистість має опанувати власним тілом, вжитися у власне соціальне тіло та створити власну внутрішню культуру турботи про тіло. Опанування власним тілом є переживанням своєї тілесності, відчуттям значимості свого тіла, встановленням його меж. Вживання у власне соціальне тіло передбачає вдосконалення його, створення певного тілесного іміджу, який має відповідати становищу людини в суспільстві. Внутрішня культура турботи про тіло має включати культуру харчування, режим сну, контроль фізичних навантажень, чистоту та охайність зовнішнього вигляду і т. п.
Встановлено, що опора людини на власне тіло може допомогти їй не втратити власну ідентичність як в процесі соціалізації, так і в соціальному просторі взагалі. Для цього необхідне створення діалогічних стосунків зі своїм тілом, вміння прислухатися до його сигналів. Саме за таких умов тіло людини виступить тим Іншим, спираючись на яке, людина має більше шансів зберегти власну ідентичність.
З’ясовано, що в процесі соціалізації буде плідним спочатку налагодити стосунки з тілом міста як одиницею соціального простору. При цьому тіло маленького містечка більш органічне і природне, тож в ньому кращі умови для особистості, щоб екзистенціально відкритися Іншим і зберегти свою самоідентичність.
Доведено, що тілесна самість має доповнювати психічну самість. Їх єдність забезпечить особистості конструктивну стійкість самоідентичності. Останню символічно вдало передає рослина «водяна лілія»
