Злочинна особистість протягом тисячоліть є об’єктом філософських досліджень. Для філософської антропології, зокрема, важливо зрозуміти, які складові людської природи можуть розцінюватися як злочинні. Поняття «гюбріс», що з’явилося у давньогрецькій культурі, сьогодні отримало друге дихання. Воно активно використовується (особливо на Заході) для позначення світовідношення людини, що обумовлює її занадто зарозумілу, зухвалу поведінку, яка становить суспільну небезпеку. Поняття «гюбріс» найчастіше використовується у критиці певних політиків. Але ми пропонуємо розширити сферу його застосування також на інші сфери суспільного життя. В історії кримінології є багато прикладів злочинних осіб з гюбрісом, особливо серед небезпечних злочинців. Тому гюбріс можна вважати криміногенним фактором, що потребує дослідження та обмеження з боку суспільства. В іншому випадку виникає ситуація, яку, за аналогією з терміном «сп’яніння владою», можна назвати «сп’яніння безкарністю». Ця теза підтверджується авторитетними теоріями, розробленими у кримінології, соціології, пcихології тощо. Також вона узгоджується із деякими сучасними філософськими поглядами на природу злочинної особистості. Аналіз факторів, що стимулюють появу та зростання гюбрісу, дозволяють зробити висновок про те, що найбільшою мірою вони присутні у масовому суспільстві. Породжувана ним аномія (втрата ціннісних орієнтирів) може проявлятися як гюбріс, який часто виступає як криміногенний фактор. Таким чином, обмеження гюбрісу потребує змін в організації всього суспільного життя.Злочинна особистість протягом тисячоліть є об’єктом філософських досліджень. Для філософської антропології, зокрема, важливо зрозуміти, які складові людської природи можуть розцінюватися як злочинні. Поняття «гюбріс», що з’явилося у давньогрецькій культурі, сьогодні отримало друге дихання. Воно активно використовується (особливо на Заході) для позначення світовідношення людини, що обумовлює її занадто зарозумілу, зухвалу поведінку, яка становить суспільну небезпеку. Поняття «гюбріс» найчастіше використовується у критиці певних політиків. Але ми пропонуємо розширити сферу його застосування також на інші сфери суспільного життя. В історії кримінології є багато прикладів злочинних осіб з гюбрісом, особливо серед небезпечних злочинців. Тому гюбріс можна вважати криміногенним фактором, що потребує дослідження та обмеження з боку суспільства. В іншому випадку виникає ситуація, яку, за аналогією з терміном «сп’яніння владою», можна назвати «сп’яніння безкарністю». Ця теза підтверджується авторитетними теоріями, розробленими у кримінології, соціології, пcихології тощо. Також вона узгоджується із деякими сучасними філософськими поглядами на природу злочинної особистості. Аналіз факторів, що стимулюють появу та зростання гюбрісу, дозволяють зробити висновок про те, що найбільшою мірою вони присутні у масовому суспільстві. Породжувана ним аномія (втрата ціннісних орієнтирів) може проявлятися як гюбріс, який часто виступає як криміногенний фактор. Таким чином, обмеження гюбрісу потребує змін в організації всього суспільного життя.Criminal personality for thousands of years is the object of philosophical research. For philosophical anthropology, in particular, it is important to understand which components of human nature can be regarded as criminal. The term “hubris” that appears in ancient Greek culture, today received its second wind. It is widely used (especially in the West) to refer to the human outlook, which provokes too arrogant, defiant behavior, which is a public danger. The term “hubris” is often used in criticism of certain politicians. However, we propose to expand the scope of its application also in other spheres of public life. Іn the history of criminology there are many examples of people with hubris, especially among dangerous criminals. Therefore hubris can be considered as criminogenic factor that requires research and limitations of the society. In another case, there is a situation, by analogy with the term “intoxication of power”, can be called “intoxication of impunity”. This thesis is confirmed by authoritative theories developed in criminology, sociology, psychology too. It is also consistent with some modern philosophical views on the nature of the criminal personality. Analysis of factors that stimulate the emergence and growth of hubris, suggest that most are present in a mass society. It generates anomie (loss of values) that щаеут manifests as hubris that can act as criminogenic factor. Therefore, hubris reducing requires changes in the organization of social life
