У відносинах релігії та науки можна умовно виділити чотири періоди: синкретичний античний, коли вони не були відокремлені одне від одного; середньовічний, що характеризувався підпорядкуванням науки релігії; модерністський постмодерністський, коли наука, взявши реванш, здавалося, здатна була вирішити всі проблеми; нині виникає період, який можна умовно назвати органічним. Він формально подібний античному і характеризується взаємодоповнюючою взаємодією релігії та науки. І не в останню чергу тому, що і науці, і релігії властиве дещо спільне. Поперше, це можливість раціонально довести буття Бога. Подруге, релігія ампліфікує принцип раціональності, дає можливість побачити за фізичними метафізичні причини явищ і подій, що відбуваються в світі. Потретє, сама віра в Бога розкриває перед свідомістю людини піднесені ідеальні горизонти, духовні перспективи, які дають людині новий погляд на матеріальні явища, привчають бачити в іманентному трансцендентне, за фізичною плоттю духовне. Застосовність принципу синтезу наукових та трансцендентнорелігійних підходів для дослідження духовності виглядає цілком обгрунтовано. Як наука, так і ще більшою мірою релігія змінюють людину та її духовний світ, роблять сприйняття світу людиною більш диференційованим, а мислення більш універсальним і концептуальним. І релігія, і наука пред’являють до особистості людини, її духовних якостей високі вимоги. Проте при цьому пріоритет все ж таки потрібно визнати за підходами релігійнотрансцендентального напряму, оскількі наука дисциплінує і розвиває розум, а релігія – духовний світ людини. У відносинах релігії та науки можна умовно виділити чотири періоди: синкретичний античний, коли вони не були відокремлені одне від одного; середньовічний, що характеризувався підпорядкуванням науки релігії; модерністський постмодерністський, коли наука, взявши реванш, здавалося, здатна була вирішити всі проблеми; нині виникає період, який можна умовно назвати органічним. Він формально подібний античному і характеризується взаємодоповнюючою взаємодією релігії та науки. І не в останню чергу тому, що і науці, і релігії властиве дещо спільне. Поперше, це можливість раціонально довести буття Бога. Подруге, релігія ампліфікує принцип раціональності, дає можливість побачити за фізичними метафізичні причини явищ і подій, що відбуваються в світі. Потретє, сама віра в Бога розкриває перед свідомістю людини піднесені ідеальні горизонти, духовні перспективи, які дають людині новий погляд на матеріальні явища, привчають бачити в іманентному трансцендентне, за фізичною плоттю духовне. Застосовність принципу синтезу наукових та трансцендентнорелігійних підходів для дослідження духовності виглядає цілком обгрунтовано. Як наука, так і ще більшою мірою релігія змінюють людину та її духовний світ, роблять сприйняття світу людиною більш диференційованим, а мислення більш універсальним і концептуальним. І релігія, і наука пред’являють до особистості людини, її духовних якостей високі вимоги. Проте при цьому пріоритет все ж таки потрібно визнати за підходами релігійнотрансцендентального напряму, оскількі наука дисциплінує і розвиває розум, а релігія – духовний світ людини. In a relationship of religion and science can be roughly divided into four periods: the syncretic Antique, when they were separated from each other, medieval, characterized by the subordination of science, religion, modernist postmodern when science took revenge seemed to be able to solve all the problems were; now there is a period that might be called organic. It is formally similar to the ancient and characterized complementary interaction of religion and science. And last but not least the fact that both science and religion peculiar something in common. First, it is possible to rationally prove the existence of God. Second, the principle of rationality religion amplified, giving the opportunity to see the physical metaphysical causes of phenomena and events taking place in the world. Thirdly, the very belief in God reveals to human consciousness lofty ideal horizons and spiritual perspectives that give people a new perspective on physical phenomena taught to see in the immanent transcendent , in a physical flesh the spiritual. The applicability of the principle of fusion science and transcendental religious approaches to the study of spirituality looks like and rightly so. As science and religion even more change man and his inner world, the world of perception make a man more dyfferents and thinking more versatile and conceptually. And religion and science make on the individual person, his spiritual qualities demands. However, when the priority is still necessary to recognize the religious and transcendental approaches direction as scientific disciplines and develops the mind, and religion spiritual world
