Трансформація постмодерної поетики в драматургічній творчості Анни Багряної

Abstract

In this article on the material of Anna Bagriana’s plays transformational changes in writer’s works are demonstrated, as well as despite of existence in analyzed drama works of some elements of postmodern poetics, attempts are made to prove their belonging to a brandnew literary direction. Instead of postmodern deconstruction and perception of the world as chaos Anna Bagriana offers the reader a range of harmonizing principles, which are able to save a disappointed man of XXI century from the absurdity of life, the total loneliness and even the fear of death. Playwright resumes scale of human values, revives the historical memory, returns faith in the greatness of man, its kindness, sincerity, emphasizes the important role of the art and artists in the life of society.В статье на материале пьес Анны Багряной продемонстрированы трансформационные изменения в творчестве писательницы, а также сделана попытка, не взирая на присутствие в анализируемых драматических произведениях отдельных элементов постмодерной поэтики, доказать их принадлежность к качественно новому литературному направлению. Вместо постмодернистских деконструкции и восприятия мира как хаоса Анна Багряна предлагает читателю целый спектр гармонизирующих начал, которые способны спасти разуверенного человека ХХІ века от абсурдности жизни, тотального одиночества и даже страха смерти. Драматург восстанавливает шкалу общечеловеческих ценностей, реанимирует историческую память, возвращает веру в величие Человека, его доброту, искренность, отмечает важную роль искусства и творцов в жизни общества.У статті на матеріалі п’єс Анни Багряної продемонстровані трансформаційні зміни в творчості письменниці, а також зроблено спробу, незважаючи на присутність в аналізованих драматичних творах окремих елементів постмодерної поетики, довести їх приналежність до якісно нового літературного напряму.Замість постмодерністських деконструкції та сприйняття світу як хаосу Анна Багряна пропонує читачеві цілий спектр гармонізуючих начал, які здатні врятувати зневірену людину ХХІ століття від абсурдності життя, тотальної самотності й навіть страху смерті. Драматург відновлює шкалу загальнолюдських цінностей, реанімує історичну пам’ять,повертає віру у велич Людини, її доброту, щирість, наголошує на важливій ролі мистецтва і митців у житті суспільства