Лікування діафізарних переломів кісток передпліччя у дітей є найбільш складним та не до кінця вирішеним питанням сучасної травматології, тому аналіз ефективності застосування різних методів лікування діафізарних переломів кісток передпліччя у дітей є однією з актуальних проблем сучасної ортопедії та травматології.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/3248

Tomyn, Liubov Vasylivna

Бабич, В.А.

Томин, Любов Василівна

Томин, Любовь Васильевна

SocioEconomic Challenges Journal (Sumy State University)

 ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ ДІАФІЗАРНИХ ПЕРЕЛОМІВ  
КІСТОК ПЕРЕДПЛІЧЧЯ У ДІТЕЙ 
Томин Л.В., лікар-інтерн;Бабич В.А., лікар* 
Науковий керівник- д.м.н. проф. Шищук В.Д. 
СумДУ, кафедра ортопедії, травматології та НС 
*Сумська клінічна лікарня №1 
Лікування діафізарних переломів кісток передпліччя у дітей є найбільш складним та не до кінця вирішеним 
питанням сучасної травматології, тому аналіз ефективності застосування різних методів лікування діафізарних переломів 
кісток передпліччя у дітей є однією з актуальних проблем сучасної ортопедії та травматології.  
Матеріалом дослідження стали історії хвороб 124 дитини з діафізарними переломами кісток передпліччя, що 
знаходились на лікуванні протягом 2008-2012 років в ортопедо-травматологічному відділенні Сумської обласної 
клінічної дитячої лікарні. Хлопчиків було 92 (74%), дівчаток – 32 (26%). Вік дітей становив від 3 до 16 років. Основну 
групу пацієнтів склали діти віком від 3-12 років. Серед діафізарних переломів найбільше було переломів обох кісток 
передпліччя – 93 (74,2%), з них у середній третині – 52 (55,9%), у нижній третині – 22 (23,7%), у верхній третині 19 
(20,4%). 13 (11,3%) дітей мали ізольовані переломи ліктьової кістки, а 18 (14,5%) – ізольовані переломи променевої 
кістки. Дітей з діафізарними переломами кісток передпліччя було поділено на 3 групи за віком. Перша група – це діти 
віком 3-8 років (46 пацієнтів), друга – 9-12 (42 пацієнта), третя – 13-16 років (36 дітей). 
У першій групі переважали переломи без зміщення (36%) та переломи середньої третини з незначним зміщенням 
(42%), інші переломи  становили 22%. Проводилось одномоментне вправлення та фіксація циркулярною гіпсовою 
пов’язкою. Хороші результати лікування були у 82%. Задовільні –18%. Для другої групи пацієнтів були характерні 
переломи обох кісток у середній третині з грубим зміщенням фрагментів, яким показано було оперативне втручання – 
інтрамедулярна фіксація стрижнями та спицями Ілізарова (46%). Інші види діафізарних переломів складали 54%. 
Основним методом їх лікування було одномоментне вправлення та накістковий остеосинтез кісток передпліччя. Хороші 
результати лікування були зафіксовані у 76%. Задовільні – 22%. Незадовільні результати мали 2% пацієнтів. Обмеження 
рухів у ліктьовому суглобі до 180° спостерігалося у 14% дітей. Уповільнена консолідація була у 1,8% хворих. У третій 
групі переважали переломи у середній третині зі зміщенням (84%). На другому місці були переломо-вивихи по типу 
Монтеджі – 12%, інші – 4%. Серед методів лікування переважали одномоментна репозиція переломів кісток передпліччя 
та фіксація циркулярною гіпсовою пов’язкою від головок п’ясткових кісток до верхньої третини плеча в положенні 90°. 
Хороші результати лікування були у 79%. Задовільні – 21%. Незадовільних результатів не спостерігалося. 
На наш погляд, найкращі результати лікування дітей з переломами без зміщеннями або незначними 
(допустимими) зміщеннями дають консервативні методи, які дають можливість ранньої реабілітації пошкодженої 
кінцівки та відновлення функцій у суміжних суглобах. Для категорії пацієнтів із ускладненими переломами середньої 
третини кісток передпліччя методом вибору є оперативне втручання, а саме інтрамедулярний остеосинтез кісток 
передпліччя. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини : збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної 
конференції студентів та молодих вчених, м. Суми, 10-12 квітня 2013 р. / Відп. за вип. М.В. Погорєлов. — Суми : СумДУ, 
2013. — С. 198-199. 


Особливості лікування діафізарних переломів кісток передпліччя у дітей

Electronic Sumy State University Institutional Repository

 ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ ДІАФІЗАРНИХ ПЕРЕЛОМІВ  КІСТОК ПЕРЕДПЛІЧЧЯ У ДІТЕЙ Томин Л.В., лікар-інтерн;Бабич В.А., лікар* Науковий керівник- д.м.н. проф. Шищук В.Д. СумДУ, кафедра ортопедії, травматології та НС *Сумська клінічна лікарня №1 Лікування діафізарних переломів кісток передпліччя у дітей є найбільш складним та не до кінця вирішеним питанням сучасної травматології, тому аналіз ефективності застосування різних методів лікування діафізарних переломів кісток передпліччя у дітей є однією з актуальних проблем сучасної ортопедії та травматології.  Матеріалом дослідження стали історії хвороб 124 дитини з діафізарними переломами кісток передпліччя, що знаходились на лікуванні протягом 2008-2012 років в ортопедо-травматологічному відділенні Сумської обласної клінічної дитячої лікарні. Хлопчиків було 92 (74%), дівчаток – 32 (26%). Вік дітей становив від 3 до 16 років. Основну групу пацієнтів склали діти віком від 3-12 років. Серед діафізарних переломів найбільше було переломів обох кісток передпліччя – 93 (74,2%), з них у середній третині – 52 (55,9%), у нижній третині – 22 (23,7%), у верхній третині 19 (20,4%). 13 (11,3%) дітей мали ізольовані переломи ліктьової кістки, а 18 (14,5%) – ізольовані переломи променевої кістки. Дітей з діафізарними переломами кісток передпліччя було поділено на 3 групи за віком. Перша група – це діти віком 3-8 років (46 пацієнтів), друга – 9-12 (42 пацієнта), третя – 13-16 років (36 дітей). У першій групі переважали переломи без зміщення (36%) та переломи середньої третини з незначним зміщенням (42%), інші переломи  становили 22%. Проводилось одномоментне вправлення та фіксація циркулярною гіпсовою пов’язкою. Хороші результати лікування були у 82%. Задовільні –18%. Для другої групи пацієнтів були характерні переломи обох кісток у середній третині з грубим зміщенням фрагментів, яким показано було оперативне втручання – інтрамедулярна фіксація стрижнями та спицями Ілізарова (46%). Інші види діафізарних переломів складали 54%. Основним методом їх лікування було одномоментне вправлення та накістковий остеосинтез кісток передпліччя. Хороші результати лікування були зафіксовані у 76%. Задовільні – 22%. Незадовільні результати мали 2% пацієнтів. Обмеження рухів у ліктьовому суглобі до 180° спостерігалося у 14% дітей. Уповільнена консолідація була у 1,8% хворих. У третій групі переважали переломи у середній третині зі зміщенням (84%). На другому місці були переломо-вивихи по типу Монтеджі – 12%, інші – 4%. Серед методів лікування переважали одномоментна репозиція переломів кісток передпліччя та фіксація циркулярною гіпсовою пов’язкою від головок п’ясткових кісток до верхньої третини плеча в положенні 90°. Хороші результати лікування були у 79%. Задовільні – 21%. Незадовільних результатів не спостерігалося. На наш погляд, найкращі результати лікування дітей з переломами без зміщеннями або незначними (допустимими) зміщеннями дають консервативні методи, які дають можливість ранньої реабілітації пошкодженої кінцівки та відновлення функцій у суміжних суглобах. Для категорії пацієнтів із ускладненими переломами середньої третини кісток передпліччя методом вибору є оперативне втручання, а саме інтрамедулярний остеосинтез кісток передпліччя.                             Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини : збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених, м. Суми, 10-12 квітня 2013 р. / Відп. за вип. М.В. Погорєлов. — Суми : СумДУ, 2013. — С. 198-199. 

https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/32485/1/Tomyn_Babych_peredplichchya.pdf

Особливості лікування діафізарних переломів кісток передпліччя у дітей

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

SocioEconomic Challenges Journal (Sumy State University)

Electronic Sumy State University Institutional Repository