Транскордонне співробітництво визначено пріоритетним напрямом розвитку регіональної політики Європейського Союзу до 2013 року. У Законі України «Про транскордонне співробітництво» від 24.06.2004 зазначено, що його метою є розвиток соціально-економічних, науково-технічних,  екологічних, культурних та  інших  зв'язків  між  суб'єктами та учасниками транскордонного співробітництва.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/3337

Нєшева, А.Д.

Electronic Sumy State University Institutional Repository

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ  Студентка гр. М–11 Нєшева А.Д.  Транскордонне співробітництво визначено пріоритетним напрямом розвитку регіональної політики Європейського Союзу до 2013 року. У Законі України «Про транскордонне співробітництво» від 24.06.2004 зазначено, що його метою є розвиток соціально-економічних, науково-технічних,  екологічних, культурних та  інших  зв'язків  між  суб'єктами та учасниками транскордонного співробітництва. Визначальною рисою транскордонного співробітництва України є те, що воно відбувається не лише на кордонах з країнами Європейського Союзу, а також, на кордонах з країнами, що не входять до складу ЄС – Росією, Білорусією та Молдовою.  Комітетом України  з питань європейської інтеграції, визначені такі основні форми транскордонного співробітництва України та Європейського союзу, який представлений його державами-членами, як:  Діяльність єврорегіонів;  Дія програм сусідства;  Діяльність міжнародних регіональних організацій та асоціацій;   Міжрегіональна співпраця (угоди про транскордонне співробітництво);  Програми прикордонного співробітництва в рамках Європейського інструменту сусідства та партнерства (з 2007 року). В рамках Національної індикативної програми транскордонного співробітництва на 2007-2010 рр. індикативний фінансовий пакет склав 494 млн. євро, а на період 2011- 2013рр. передбачено ще 535,15 млн. євро.  Україна бере участь у трьох із 12 програм сусідства, які підготувала Європейська комісія: «Польща – Білорусь – Україна», яка поширюється на Волинську, Закарпатську та Львівську області; «Угорщина – Словаччина – Україна» - Закарпатська область; «Румунія – Україна» - Закарпатська, Івано-Франківська, Одеська та Чернівецька області.  Україна також приєдналась до четвертого раунду транснаціональної програми CADSES (в Україні поширюється на Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Одеську, Чернівецьку та Тернопільську області.) Діяльність єврорегіонів передбачає співробітництво адміністративно-територіальних одиниць європейських держав, що здійснюється відповідно до угод про транскордонне співробітництво.  На кордонах України діє сім єврорегіонів:   «Буг» (Україна, Польща, Білорусь)  «Карпатський Єврорегіон» (Україна: Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська та Чернівецька області; Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія).   «Дністер» (Україна:Вінницька область та Республіка Молдова).    «Нижній Дунай» (Україна:Одеська область, Румунія, Молдова)   «Верхній Прут» (Україна: Чернівецька область, Румунія, Молдова)    «Дніпро» (Україна:Чернігівська область, Росія, Білорусь)  «Слобожанщина» (Україна:Харківська область, Росія) Повноцінне використання можливостей транскордонного співробітництва України залежить від таких чинників, що його стримують:  неповне нормативно-правове врегулювання повноважень місцевих органів влади;  відсутність системного і перспективного підходу до організації транскордонної співпраці;  незначна частка економічної складової в реалізованих транскордонних проектах, які переважно мають політичну або культурну спрямованість;  повільні темпи здійснення розбудови прикордонної інфраструктури. Доцільним буде застосування таких заходів, щодо вирішення проблем, що стримують розвиток транскордонного співробітництва:  Надання органам місцевого самоврядування більшої самостійності у вирішенні спільних із регіонами сусідніх держав завдань регіонального та місцевого розвитку;  Залучення кваліфікованих кадрів, що володіють основами знань із практичного менеджменту, до підготовки необхідних проектних пропозицій та співпраця з фахівцями країн-членів та кандидатів на вступ до Європейського Союзу;  Підвищення рівня залучення до транскордонного співробітництва підприємницьких структур, недержавних установ та громадських організацій;  Спрощення процедур митного контролю та усунення перешкод на шляху транзиту товарів і переміщення людей;  Підвищення рівня співпраці із закордонними учасниками транскордонного співробітництва щодо розвитку інфраструктури для наукових досліджень, технологічних розробок, освіти, культури, зв'язку, охорони здоров'я, використання потенціалу єврорегіонів для розвитку туристично-рекреаційної сфери.  Науковий керівник: доц. Лукаш О.А.     Економічні проблеми сталого розвитку : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої пам’яті проф. Балацького О. Ф. (м. Суми, 2426 квітня 2013 р.) : у 4 т. / за заг. ред. О. В. Прокопенко. – Суми : Сумський державний університет, 2013. – Т. 3. – С. 220-222. 

Основні аспекти транскордонного співробітництва України

SocioEconomic Challenges Journal (Sumy State University)

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА 
УКРАЇНИ 
 
Студентка гр. М–11 Нєшева А.Д. 
 
Транскордонне співробітництво визначено пріоритетним напрямом 
розвитку регіональної політики Європейського Союзу до 2013 року. У Законі 
України «Про транскордонне співробітництво» від 24.06.2004 зазначено, що 
його метою є розвиток соціально-економічних, науково-технічних,  
екологічних, культурних та  інших  зв'язків  між  суб'єктами та учасниками 
транскордонного співробітництва. 
Визначальною рисою транскордонного співробітництва України є те, 
що воно відбувається не лише на кордонах з країнами Європейського Союзу, 
а також, на кордонах з країнами, що не входять до складу ЄС – Росією, 
Білорусією та Молдовою.  
Комітетом України  з питань європейської інтеграції, визначені такі 
основні форми транскордонного співробітництва України та Європейського 
союзу, який представлений його державами-членами, як: 
 Діяльність єврорегіонів; 
 Дія програм сусідства; 
 Діяльність міжнародних регіональних організацій та асоціацій; 
  Міжрегіональна співпраця (угоди про транскордонне 
співробітництво); 
 Програми прикордонного співробітництва в рамках Європейського 
інструменту сусідства та партнерства (з 2007 року). 
В рамках Національної індикативної програми транскордонного 
співробітництва на 2007-2010 рр. індикативний фінансовий пакет склав 494 
млн. євро, а на період 2011- 2013рр. передбачено ще 535,15 млн. євро.  
Україна бере участь у трьох із 12 програм сусідства, які підготувала 
Європейська комісія: «Польща – Білорусь – Україна», яка поширюється на 
Волинську, Закарпатську та Львівську області; «Угорщина – Словаччина – 
Україна» - Закарпатська область; «Румунія – Україна» - Закарпатська, Івано-
Франківська, Одеська та Чернівецька області.  
Україна також приєдналась до четвертого раунду транснаціональної 
програми CADSES (в Україні поширюється на Волинську, Закарпатську, 
Івано-Франківську, Львівську, Одеську, Чернівецьку та Тернопільську 
області.) 
Діяльність єврорегіонів передбачає співробітництво адміністративно-
територіальних одиниць європейських держав, що здійснюється відповідно 
до угод про транскордонне співробітництво.  
На кордонах України діє сім єврорегіонів:  
 «Буг» (Україна, Польща, Білорусь) 
 «Карпатський Єврорегіон» (Україна: Львівська, Івано-Франківська, 
Закарпатська та Чернівецька області; Польща, Словаччина, Угорщина, 
Румунія).  
 «Дністер» (Україна:Вінницька область та Республіка Молдова).  
  «Нижній Дунай» (Україна:Одеська область, Румунія, Молдова) 
  «Верхній Прут» (Україна: Чернівецька область, Румунія, Молдова)  
  «Дніпро» (Україна:Чернігівська область, Росія, Білорусь) 
 «Слобожанщина» (Україна:Харківська область, Росія) 
Повноцінне використання можливостей транскордонного 
співробітництва України залежить від таких чинників, що його стримують: 
 неповне нормативно-правове врегулювання повноважень місцевих 
органів влади; 
 відсутність системного і перспективного підходу до організації 
транскордонної співпраці; 
 незначна частка економічної складової в реалізованих 
транскордонних проектах, які переважно мають політичну або культурну 
спрямованість; 
 повільні темпи здійснення розбудови прикордонної інфраструктури. 
Доцільним буде застосування таких заходів, щодо вирішення проблем, 
що стримують розвиток транскордонного співробітництва: 
 Надання органам місцевого самоврядування більшої самостійності у 
вирішенні спільних із регіонами сусідніх держав завдань регіонального та 
місцевого розвитку; 
 Залучення кваліфікованих кадрів, що володіють основами знань із 
практичного менеджменту, до підготовки необхідних проектних пропозицій 
та співпраця з фахівцями країн-членів та кандидатів на вступ до 
Європейського Союзу; 
 Підвищення рівня залучення до транскордонного співробітництва 
підприємницьких структур, недержавних установ та громадських 
організацій; 
 Спрощення процедур митного контролю та усунення перешкод на 
шляху транзиту товарів і переміщення людей; 
 Підвищення рівня співпраці із закордонними учасниками 
транскордонного співробітництва щодо розвитку інфраструктури для 
наукових досліджень, технологічних розробок, освіти, культури, зв'язку, 
охорони здоров'я, використання потенціалу єврорегіонів для розвитку 
туристично-рекреаційної сфери. 
 
Науковий керівник: доц. Лукаш О.А. 
 
 
 
 
Економічні проблеми сталого розвитку : матеріали Міжнародної науково-
практичної конференції, присвяченої пам’яті проф. Балацького О. Ф. (м. Суми, 2426 
квітня 2013 р.) : у 4 т. / за заг. ред. О. В. Прокопенко. – Суми : Сумський державний 
університет, 2013. – Т. 3. – С. 220-222. 


https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/33377/1/Nesheva_transnational%20programs.pdf

Основні аспекти транскордонного співробітництва України

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic Sumy State University Institutional Repository

SocioEconomic Challenges Journal (Sumy State University)