Застосування антидемодексних препаратів місцевої дії набуває важливого значення для терапії таких етіологічно та патогенетично пов'язаних дерматозів, як розацеа, демодикоз і дерматит періоральний. Ці захворювання шкіри посідають провідні місця серед хронічних дерматозів людини.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/3284

Брібеш, М.Р.

Сулим, Г.А.

SocioEconomic Challenges Journal (Sumy State University)

 ЗАВДАННЯ З ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМКІВ ЛІКУВАННЯ РОЗАЦЕА Й ДЕМОДИКОЗУ 
Брібеш М.Р., клінічний ординатор, Сулим Г.А. 
Науковий керівник – асистент Сулим А.Г. 
СумДУ, кафедра нейрохірургії та неврології 
Застосування антидемодексних препаратів місцевої дії набуває важливого значення для терапії таких етіологічно 
та патогенетично пов'язаних дерматозів, як розацеа, демодикоз і дерматит періоральний. Ці захворювання шкіри 
посідають провідні місця серед хронічних дерматозів людини. 
Зокрема, питома вага розацеа становить біля 5% від усіх дерматологічних діагнозів. Пацієнти, що страждають на 
рожеві вугри, демодикоз або періоральний дерматит, зустрічаються в роботі дерматовенеролога в умовах 
дерматологічного прийому практично щодня. 
Уражаючи переважно шкіру обличчя, ці хвороби викликають відчутний дискомфорт у хворих, насамперед, через 
косметичний дефект. Торпідність перебігу, повільні позитивні зміни накраще під час лікування, часті загострення після 
нетривалих ремісій, пригноблений настрій, що супроводжують захворювання – все це позначається на працездатності 
пацієнтів. З'ясуванню етіології й патогенезу, а також проблемі підвищення ефективності лікування розацеа, 
періорального дерматиту й демодикозу присвячені роботи багатьох дослідників. 
Незважаючи на те, що насьогодні вивчено багато з етіопатогенетичних факторів цих хвороб, дотепер не 
уявляється можливим визнати наявність цілісного підходу для пояснення причин виникнення їхнього розвитку. Саме 
відсутність такої загальної концепції, яка б охоплювала й пояснювала якнайбільше положень проблеми, заважає 
осмислити численний фактичний матеріал, що був накопичений завдяки багатьом попереднім дослідженням. 
Узагальнення поглядів на етіологію розацеа, демодикозу й періорального дерматиту, а також деяких близьких до них 
дерматозів, являє собою важливе завдання сучасної дерматовенерології. 
Не менш важливим є також підвищення ефективності профілактичних і лікувальних заходів відносно цих 
захворювань – терапія розацеа й періорального дерматиту дотепер залишається недостатньо ефективною. 
Звідси випливає, що застосування нових, не використаних дотепер препаратів, дозволило б розширити арсенал 
місцевих антидемодексних засобів. 
Мета дослідження: Удосконалення лікування хворих на розацеа, демодикоз і періоральний дерматит 
застосуванням нового препарату з місцевою антидемодексною дією. 
Предмет дослідження: Місцевий вплив медикаментозних засобів, що ймовірно зменшують чисельність 
популяції кліщів роду Demodex – пасти «Вормікіл» (її склад: празиквантел – 0,5%; фенбендазол – 5%), яка застосовується 
у ветеринарній практиці всередину для дегельмінтизації собак дрібних порід, щенят, котів і кошенят при цестодозах і 
нематодозах. 
Наукова новизна: Уперше довести, що паста «Вормікіл», що містить протигельмінтні препарати празиквантел і 
фенбендазол, що дотепер для зовнішнього лікування людей не застосовувалася, має антидемодексну дію й придатна для 
лікування хворих на розацеа, демодикоз і періоральний дерматит. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини : збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної 
конференції студентів та молодих вчених, м. Суми, 10-12 квітня 2013 р. / Відп. за вип. М.В. Погорєлов. — Суми : СумДУ, 
2013. — С. 299. 


Завдання з визначення напрямків лікування розацеа й демодикозу

Electronic Sumy State University Institutional Repository

 ЗАВДАННЯ З ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМКІВ ЛІКУВАННЯ РОЗАЦЕА Й ДЕМОДИКОЗУ Брібеш М.Р., клінічний ординатор, Сулим Г.А. Науковий керівник – асистент Сулим А.Г. СумДУ, кафедра нейрохірургії та неврології Застосування антидемодексних препаратів місцевої дії набуває важливого значення для терапії таких етіологічно та патогенетично пов'язаних дерматозів, як розацеа, демодикоз і дерматит періоральний. Ці захворювання шкіри посідають провідні місця серед хронічних дерматозів людини. Зокрема, питома вага розацеа становить біля 5% від усіх дерматологічних діагнозів. Пацієнти, що страждають на рожеві вугри, демодикоз або періоральний дерматит, зустрічаються в роботі дерматовенеролога в умовах дерматологічного прийому практично щодня. Уражаючи переважно шкіру обличчя, ці хвороби викликають відчутний дискомфорт у хворих, насамперед, через косметичний дефект. Торпідність перебігу, повільні позитивні зміни накраще під час лікування, часті загострення після нетривалих ремісій, пригноблений настрій, що супроводжують захворювання – все це позначається на працездатності пацієнтів. З'ясуванню етіології й патогенезу, а також проблемі підвищення ефективності лікування розацеа, періорального дерматиту й демодикозу присвячені роботи багатьох дослідників. Незважаючи на те, що насьогодні вивчено багато з етіопатогенетичних факторів цих хвороб, дотепер не уявляється можливим визнати наявність цілісного підходу для пояснення причин виникнення їхнього розвитку. Саме відсутність такої загальної концепції, яка б охоплювала й пояснювала якнайбільше положень проблеми, заважає осмислити численний фактичний матеріал, що був накопичений завдяки багатьом попереднім дослідженням. Узагальнення поглядів на етіологію розацеа, демодикозу й періорального дерматиту, а також деяких близьких до них дерматозів, являє собою важливе завдання сучасної дерматовенерології. Не менш важливим є також підвищення ефективності профілактичних і лікувальних заходів відносно цих захворювань – терапія розацеа й періорального дерматиту дотепер залишається недостатньо ефективною. Звідси випливає, що застосування нових, не використаних дотепер препаратів, дозволило б розширити арсенал місцевих антидемодексних засобів. Мета дослідження: Удосконалення лікування хворих на розацеа, демодикоз і періоральний дерматит застосуванням нового препарату з місцевою антидемодексною дією. Предмет дослідження: Місцевий вплив медикаментозних засобів, що ймовірно зменшують чисельність популяції кліщів роду Demodex – пасти «Вормікіл» (її склад: празиквантел – 0,5%; фенбендазол – 5%), яка застосовується у ветеринарній практиці всередину для дегельмінтизації собак дрібних порід, щенят, котів і кошенят при цестодозах і нематодозах. Наукова новизна: Уперше довести, що паста «Вормікіл», що містить протигельмінтні препарати празиквантел і фенбендазол, що дотепер для зовнішнього лікування людей не застосовувалася, має антидемодексну дію й придатна для лікування хворих на розацеа, демодикоз і періоральний дерматит.                             Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини : збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених, м. Суми, 10-12 квітня 2013 р. / Відп. за вип. М.В. Погорєлов. — Суми : СумДУ, 2013. — С. 299. 

https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/32849/1/Bribesh_Sulym_demodekoz.pdf

Завдання з визначення напрямків лікування розацеа й демодикозу

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

SocioEconomic Challenges Journal (Sumy State University)

Electronic Sumy State University Institutional Repository