Двоетапне хірургічне лікування хворих із суперожиріннямTwo-stage surgical treatment of patients with superobesit

Ioffe, O. Yu.

Kryvopustov, M. S.

Stetsenko, O. P.

Tarasyuk, T. V.

Tsyura, Yu. P.

Two-stage surgical treatment of patients with superobesityДвоетапне хірургічне лікування хворих із суперожиріння

Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина

131Клінічна та профілактична медицина, № 3(6)/2018МАТЕРІАЛИ КОНФЕРЕНЦІЇ. ТЕЗИ ДОПОВІДЕЙ Актуальність і медико-соціальна значущість проблеми ожиріння є вкрай високими. Міжнародна федерація хірургії ожиріння та метаболічних розла-дів особливу увагу з огляду на відомі ризики для здоров’я пацієнта приділяє проблемі морбідного ожиріння (МО) з індексом маси тіла (ІМТ) >40 кг/м2, окремо виділяючи суперожиріння (ІМТ>50 кг/м2). Недостатня ефективність консервативних методів лікування цих хворих обумовлює необхід-ність впровадження в клінічну практику баріатрич-них операцій. Натомість ці хворі нерідко мають високий операційно-анестезіологічний ризик, що ускладнює або унеможливлює проведення цих опе-ративних втручань. Отже, обґрунтованим є пошук і впровадження нових ефективних стратегій змен-шення операційно-анестезіологічного ризику вико-нання баріатричної операції, а також удосконален-ня вибору її типу.Мета – поліпшення результатів хірургічного лікування хворих із МО, а саме суперожиріння, шля-хом застосування двоетапного лікування зі зменшен-ням операційно-анестезіологічного ризику та опти-мізацією вибору типу баріатричної операції.МАТЕРІАЛ І МЕТОДИУ дослідженні взяли участь 97 пацієнтів із МО та операційно-анестезіологічним ризиком ІІІ-ІV класу за шкалою American Society of Anaesthesio-logists – ASA Physical Status Classification System 2014 року (ASA PS). Середні показники маси тіла та ІМТ становили 191,63 (95% ДІ 186,75-196,51) кг і 68,08 (95% ДІ 66,45-69,71) кг/м2 відповідно. Була поши-реною коморбідна патологія, зокрема, цукровий діабет (ЦД) 2-го типу мали 70 (72,2%) пацієнтів. Серед хворих було 45 (46,4%) чоловіків і 52 (53,6%) жінки.Лікування хворих проводили в 2 етапи. На пер-шому етапі для основної групи (n=60) використову-вали встановлення внутрішньошлункового балона (ВШБ) терміном на 6 місяців, для контрольної групи (n=37) – консервативну терапію терміном на 6 місяців, яка включала дієту, фізичну активність і поведінкову терапію. На другому етапі хворим обох груп проводили хірургічне лікування. Тривалість спостереження для всіх пацієнтів складала на пер-шому етапі 6 місяців, на другому – 12 місяців. Баріатричну операцію, тобто другий етап двоетап-ного лікування, виконано в 61 хворого. Використовували такі методи дослідження: клі-нічні (анамнестичний, антропометрія з визначен-ням розрахункових показників, клінічне обстежен-ня з консультацією відповідних фахівців), лабора-торні (загальний аналіз крові, визначення рівнів глюкози в плазмі венозної крові натще, глікованого гемоглобіну – НbА1с, С-пептиду, біохімічні дослі-дження сироватки крові), інструментальні (вимірю-вання артеріального тиску, електрокардіографія, спірометрія, ультразвукові, рентгенологічні та ендоскопічні дослідження), оцінка операційно-анестезіологічного ризику за шкалою ASA PS, анке-тування за допомогою опитувальника OWLQOL-17 для оцінки якості життя хворих із МО, статистичні методи для обробки отриманих результатів (статис-тичний пакет IBM SPSS Statistics Base v.22). РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯНа першому етапі лікування в хворих основної групи ІМТ у середньому знизився від 68,3 (95% ДІ 66,39-70,20) кг/м2 до 58,19 (95% ДІ 56,33-60,04) кг/м2 (p<0,001). Середній відсоток втрати надмірної маси тіла (%EWL) склав 22,46 (95% ДІ 20,93-24,0) %. У хворих контрольної групи застосування кон-сервативних методів лікування не привело до ста-тистично значущого зниження маси тіла та зазна-чених розрахункових показників. Виявлено зворот-ний значущий лінійний кореляційний зв’язок середньої сили між показниками класу операційно-анестезіологічного ризику та %EWL (r=-0,551; p<0,01). Застосування на першому етапі лікування ВШБ привело до поліпшення функціонування кардіовас-кулярної системи, органів дихання та вуглеводного обміну на тлі зниження операційно-анестезіологіч-ного ризику з 3,28 (95% ДІ 3,17-3,40) до 2,15 (95% ДІ ДВОЕТАПНЕ ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ ІЗ СУПЕРОЖИРІННЯМО.Ю. Іоффе, М.С. Кривопустов, Ю.П. Цюра, О.П. Стеценко, Т.В. ТарасюкНаціональний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ132 Клінічна та профілактична медицина, № 3(6)/2018МАТЕРІАЛИ КОНФЕРЕНЦІЇ. ТЕЗИ ДОПОВІДЕЙ 2,06-2,24) (p<0,001), на відміну від групи хворих, яким на першому етапі застосовували консерватив-ну терапію. За %EWL як показником ефективності лікуван-ня пацієнти основної та контрольної груп розподі-лились таким чином: %EWL<20% або %EWL 20%. Встановлено, що застосування ВШБ дозволяє в 3 рази (p<0,001) знизити ризик недосягнення %EWL 20 порівняно з використанням консерватив-них методів лікування, ВР=0,33 (95% ДІ 0,22-0,47).Розроблено алгоритм диференційованого вибо-ру типу баріатричної операції на підставі ефектив-ності попереднього використання рестриктивної методики ВШБ і наявності/відсутності в пацієнта ЦД 2-го типу. Так, за досягнення %EWL 20% шля-хом 6-місячного використання ВШБ перевага має надаватися рестриктивному типу баріатричної опе-рації; за %EWL<20% – комбінованому баріатрич-ному втручанню; за наявності в пацієнта з МО ЦД 2-го типу незалежно від %EWL перевага має нада-ватися комбінованому баріатричному втручанню. Згідно із запропонованим алгоритмом диферен-ційованого вибору типу операції 51 (83,6%) хворому було проведено лапароскопічне шлункове шунту-вання (ЛШШ), 9 (14,8%) – лапароскопічне регу-льоване бандажування шлунка, 1 (1,6%) – лапарос-копічну рукавну резекцію шлунка. Через 12 місяців після операції середній %EWL склав 55,27 (95% ДІ 53,32-57,23) %. Середній %EWL у хворих, яким було здійснено ЛШШ, склав 55,18 (95% ДІ 53,21-57,15) %.Результати аналізу ефективності двоетапного лікування 61 хворого з МО, для яких на першому етапі використовували ВШБ протягом 6 місяців, а на другому – баріатричну операцію, вибір якої ґрунтувався на ефективності попереднього вико-ристання ВШБ і наявності/відсутності в пацієнта ЦД 2-го типу, засвідчили досягнення зниження середнього ІМТ з 68,09 (95% ДІ 66,17-70,01) кг/м2 до 38,53 (95% ДІ 37,39-39,67) кг/м2 (p<0,001). Важливо, що через 12 місяців після виконання барі-атричної операції ІМТ>50 кг/м2 не було в жодного пацієнта. Крім того, в переважної кількості пацієн-тів, а саме в 27 (44,3%) вираженість ожиріння зни-зилася до ІІ ступеня за класифікацією ВООЗ. В одного (1,6%) пацієнта показник ІМТ став відпові-дати критеріям не ожиріння, а надмірної маси тіла. Середній %EWL склав 65,28 (95% ДІ 63,58-66,98) %. Цілковита ремісія ЦД 2-го типу відбулася в 68,1% випадків. У цих хворих поліпшилася якість життя – середній показник загальної суми балів якості життя за даними опитувальника OWLQOL-17 збільшився з 23,53 (95% ДІ 22,86-24,20) бала до 64,92 (95% ДІ 63,45-66,38) бала (p<0,001). Виявлено прямий лінійний кореляційний зв’язок середньої сили між показниками %EWL та загальної суми балів якості життя хворих (r=0,64; p<0,001). ВИСНОВКИХворим із МО, а саме із суперожирінням, з опе-раційно-анестезіологічним ризиком III-IV класів за шкалою ASA PS, наявністю коморбідних станів рекомендовано двоетапне лікування. На першому етапі – встановлення ВШБ терміном на 6 місяців з метою підготовки до виконання баріатричної опе-рації. На другому етапі у виборі типу баріатричної операції слід враховувати ефективність попере-днього 6-місячного використання ВШБ за показ-ником %EWL і наявність/відсутність у пацієнта ЦД 2-го типу. За досягненні %EWL 20 % рекоменду-ється рестриктивна баріатрична операція; за %EWL<20% – комбінована баріатрична операція; за наявності в пацієнта ЦД 2-го типу незалежно від %EWL – комбінована баріатрична операція. Запропоноване двоетапне лікування виявилось ефективним у пацієнтів із ЦД 2-го типу та без нього за показниками антропометрії та результатами оцінки якості життя хворих.Дата надходження до редакції 19.10.2018 р.

Двоетапне хірургічне лікування хворих із суперожирінням

https://cp-medical.com/index.php/journal/article/download/34/29/

Two-stage surgical treatment of patients with superobesity

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина