Considering the development of civil society as the driving force of the reform of the civil (public) service as a personalized basis for ensuring public administration in various spheres of social and political activity, in this study, the civil service is characterized by the prism of its implementation in the national defense sector. Analyzing the current domestic and foreign legislation, the following features of the civil service were distinguished: the two levels – the internal (staffing of the service) and the external (tasks and functions in the national defense sector); connection with militarized service; a supporting role in the implementation of the main tasks by specially authorized actors (their officials), etc. The legal regulation of the civil service in the national defense sector of Ukraine is characterized by dualism, which consists in regulating the issues of its passage in two directions: the general (Law of Ukraine «On Civil Service») and the special (for example, the Law of Ukraine «On Prosecutor's Office»). Particular attention during the study is given to foreign experience in this field, based on comparison of such service in Ukraine and Lithuania. Such dualism is inherent in the legal regulation of civil service in the system of national defense of Lithuania. In addition, both in Ukraine and in Lithuania, it plays a very important role for the implementation of an effective defense policy of the state. With radical comparative analysis of regulatory and legal bases, the imperfect legal regulation of relations that arise in this area in Ukraine has become apparent. National legislation on civil service in the national defense sector needs improvement by supplementing the Law of Ukraine «On Defense of Ukraine» with the provisions on civil service in the field of defense and, in connection with this change, other normative and legal acts in this area require the bringing in of conformity. Proper legal consolidation in Ukraine also requires the administrative and legal status of civil servants of the defense industry and the status of citizens and public associations that voluntarily participate in the provision of national security and defense. Establishing in Ukraine at the legislative level of a clearly defined notion of «civil service in the field of national defense» will, to a certain extent, help to regulate relations in the course of such service and avoid problems in law enforcement practice.Дается характеристика гражданской службы в секторе национальной обороны с учетом её особенностей и специфики соответствующей сферы. На основе анализа отечественного и зарубежного законодательства выделяются следующие особенности: гражданская служба в секторе национальной обороны как публичная профессиональная деятельность двухуровневая (организационный и правоприменительный); она неразрывно связана с милитаризованной службой и часто призвана выполнять обеспечительную роль по воплощению основных задач специально уполномоченными субъектами (их должностными лицами). Следует учитывать также то, что правовое регулирование гражданской службы в секторе национальной обороны Украины характеризуется дуализмом, заключающемся в регулировании вопросов ее прохождения в двух направлениях: общем (например, Закон Украины «О государственной службе») и специальном (например, Закон Украины «О прокуратуре»). Особое внимание уделяется зарубежному опыту в этой сфере на основе сравнения такой службы в Украине и Литве. Подобный дуализм присущ и правовому регулированию гражданской службы в системе национальной обороны Литвы. К тому же, как в Украине, так и в Литве, она играет важную роль для осуществления эффективной оборонной политики государства. При сравнительном анализе нормативно-правовых баз установлено несовершенное правовое регулирование отношений, возникающих в этой сфере в Украине. Поэтому необходимо усовершенствовать отечественное законодательство касательно гражданской службы в секторе национальной обороны путем дополнения Закона Украины «Об обороне Украины» положениями о гражданской службе в сфере обороны и привести в соответствие другие нормативно-правовые акты в этой области. Надлежащего правового закрепления в Украине требуют административно-правовой статус государственных служащих сферы оборонно-промышленного комплекса и статус граждан и общественных объединений, добровольно участвующих в обеспечении национальной безопасности и обороны. Закрепление в Украине на законодательном уровне четкого определения «гражданская служба в сфере национальной обороны» в определенной степени поможет урегулировать отношения при прохождении такой службы и избежать проблем в правоприменительной практике.Дане дослідження охарактеризовує цивільну службу крізь призму її здійснення у секторі національної оборони, виокремлюючи наступні її особливості з огляду на специфіку відповідної сфери та на основі аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства: цивільна служба у секторі національної оборони як публічна професійна діяльність поєднує два рівні: внутрішній (організаційний) – кадрові питання проходження служби; зовнішній (правозастосовний) – виконання завдань і функцій у секторі національної оборони; вона нерозривно пов’язана з мілітаризованою службою та часто покликана виконувати забезпечувальну роль щодо втілення основних завдань спеціально уповноваженими суб’єктами (їх посадовими особами). Слід враховувати також те, що правове регулювання цивільної служби у секторі національної оборони України характеризується дуалізмом, що полягає у регулюванні питань її проходження у двох напрямах: загальному (Закон України «Про державну службу») та спеціальному (наприклад, Закон України «Про прокуратуру»). Особливу увагу приділено закордонному досвіду в цій сфері (Литва). Як в Україні, так і в Литві цивільна служба відіграє досить важливу роль для здійснення ефективної оборонної політики держави. При докорінному порівняльному аналізі нормативно-правових баз очевидним стало недосконале правове регулювання відносин, що виникають у цій сфері в Україні. Доведено потребу удосконалити вітчизняне законодавство у сфері цивільної служби у секторі національної оборони шляхом доповнення Закону України «Про оборону України» положеннями щодо цивільної служби у сфері оборони і привести у відповідність інші нормативно-правові акти в цій царині. Належного правового закріплення в Україні вимагають і адміністративно-правовий статус державних службовців сфери оборонно-промислового комплексу, статус громадян і громадських об’єднань, що добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки та оборони. Закріплення в Україні на законодавчому рівні чітко визначеного поняття «цивільна служба у сфері національної оборони» певною мірою допоможе урегулювати відносини при проходженні такої служби та уникнути проблем у правозастосовній практиці
