Розглядається феномен ядерного фактора у міждержавних відносинах на сучасній міжнародній арені, зокрема у контексті російсько-іранських двосторонніх відносин. Досліджується еволюція ядерної програми Ірану та роль Російської Федерації у її становленні та розвитку.

(The nuclear weapon factor phenomenon in intergovernmental relations on the modern international arena, within the context of Russian-Iranian bilateral relations particularly, is considered.The evolution of the Iranian nuclear program and the role of the Russian Federation in it are studied.

Волинець , К. (K. Volynets)

Ukrainian

Цифровий архів Острозької академії (Digital Repository of Ostroh Academy)

65Випуск 3Катерина ВолинецьНауковий керівник – д. іст. наук, проф. Тригуб П. М.,Чорноморський державний університет ім. Петра Могилиядерний фаКтор у сучасних  двосторонніх відносинах рф  та ісламсьКої ресПубліКи іранРозглядається феномен ядерного фактора у міждер-жавних відносинах на сучасній міжнародній арені, зокрема у контексті російсько-іранських двосторонніх відносин. До-сліджується еволюція ядерної програми Ірану та роль Росій-ської Федерації у її становленні та розвитку.The nuclear weapon factor phenomenon in intergovernmental relations on the modern international arena, within the context of Russian-Iranian bilateral relations particularly, is considered. The evolution of the Iranian nuclear program and the role of the Russian Federation in it are studied.Рассматривается феномен ядерного фактора в меж го-су дарственных отношениях на современной международ-ной арене, в частности в контексте российско-иранских двусторонних отношений. Исследуется эволюция ядерной программы Ирана и роль Российской Федерации в ее станов-лении и развитии.Початок іранській ядерній програмі було покладено у 1953 р., після перевороту, який позбавив влади прем’єр-міністра Мохаммеда Мос­садика і натомість встановив владу Шаха Мохаммеда Реза Пехлеві.Мирна ядерна співпраця була налагоджена у рамках американ­ської програми “Мирний атом”. У 1967 р було засновано Тегеран­ський центр ядерних досліджень (ТЦЯД), який підпорядковувався Організації з атомної енергії Ірану (ОАЕІ). Цього ж року до ОАЕІ було доставлено американський науково-дослідницький реактор потужністю 5 МВт, який працював від високозбагаченого урану.У 1968 р. Іран підписав Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) і ратифікував його у 1970 р. Цей крок зробив іранську ядерну програму предметом постійних перевірок МАГАТЕ.© Катерина Волинець, 201366 Міжнародні відносини і туризм: сучасність та ретроспективаНа початку 1970-х рр. Шах схвалив плани збудувати до 2000 р., залучившись допомогою Штатів, 23 атомні електростанції. У берез­ні 1974 р. Шах передбачив можливість вичерпання світових запа­сів нафти і заявив, що “нафта – благородна копалина, вона надто дорога, щоб її просто спалювали... Ми маємо намір якнайшвидше виробити 23 Мегавати електричної енергії на атомних станціях” [6]Слід відзначити, що російсько-іранські відносини мають досить давню історію, зокрема і в ядерній сфері. Початок такій співпраці було покладено ще за часів існування Радянського Союзу.З розпадом СРСР і соціалістичного табору положення багатьох країн, шо спиралися на радянську підтримку, різко змінилося. З боку Сполучених Штатів як наддержави почали надходити загрози безпеці багатьох країн, і протистояти цьому за допомогою звичай­ної зброї було марною спробою. Ця сукупність факторів не могла не вплинути і на ядерну програму Ірану. Проте, Ісламська Республіка Іран (ІРІ) ніколи не спиралася на радянську підтримку. Проте, ця країна до розпаду Радянського Со­юзу жила у світі, де найважливіші міжнародні політичні і військові рішення приймалися в основному, спираючись на радянсько-аме­риканський консенсус. Наразі положення Ірану також змінилося, і разом з ним змінилася близькосхідна політика США – відтепер Штати прагнули до одноосібного і протиправного “встановлення демократії” в ІРІ. Звісно ж, у таких умовах найвигіднішим виходом для іранського уряду є розробка ядерної зброї. Слід відмітити, що розвиток іранської ядерної програми мав місце на фоні загальної нуклеаризації регіону. Після випробувань індійської і пакистанської ядерних бомб кількість ядерних регіо­нальних сусідів ІРІ збільшилося до 3, окрім Росії та США. Як пише Севак Саруханян, “одне із найбільш нагальних питань, що його ставлять іранські стратеги і вчені, – це чому Ізраїлю, Індії та Па­кистану можна мати ядерну зброю, а ІРІ заборонено» [5, 8]. А тому досить очевидним і передбачуваним явищем стала співпраця Ірану та РФ у ядерній сфері.Ядерний фактор в російсько-іранських політичних відноси­нах вже близько двох десятиліть привертає до себе увагу світової спільноти. У 2006 р. виповнилося 10 років набуттю чинності ро­сійсько-іранського контракту на завершення будівництва атомної електростанції в Бушері [5, 10]. Саме будівництво АЕС в Бушері з її наступним запуском (будівництво було завершене у 2010 році, підключення до мережі відбулося у вересні 2011 р., 30 серпня 2012 р. було виведено на 100 відсотків потужності перший енерго­67Випуск 3блок цієї АЕС) було і лишається основним проектом міждержавної російсько-іранської співпраці в області ядерної енергетики. Стан і перспективи розвитку російсько-іранської співпраці у ядерній сфері – важливе питання міжнародно-політичного значен­ня. Це багато в чому обумовлено не стільки характером (мирним чи військовим) іранської ядерної програми і власне російсько-іран­ськими відносинами, скільки тією політичною роллю, що її відіграє Ісламська Республіка Іран у сучасних міжнародних відносинах, особливо в регіональному контексті. Крім того, впливає також су­часний стан ірано-американських відносин. Роль Ірану в регіоні так званого Великого Близького Сходу та й у світі в цілому істотно підвищилась. Обумовлено це кількома фак­торами. По-перше, американське вторгнення до Іраку ліквідувало режим Хусейна і зруйнувало більшу частину атрибутів і державнос­ті і суверенітету Іраку – держави, що протягом 25 років стримувала іранську експансію в регіоні [5, 11]. Звідси, Іран фактично залишив­ся єдиною державою, що може відігравати роль регіонального цен­тру сили. По-друге, активна участь Ірану в урегулюванні ситуації в Афганістані зробила ІРІ причетною до вирішення найважливіших міжнародних конфліктів, що змусило навіть США зважати на іран­ські позиції. По-третє, високі ціни на нафту, а також прийняття Єв­ропейським Союзом рішення про необхідність отримання доступу до багатих запасів іранського газу зміцнили іранські позиції в сис­темі міжнародної енергетичної безпеки [2]. Всі ці реалії зміцнення іранських позицій відбувалися на тлі по­гіршення міжнародного ставлення до іранської ядерної програми, що було викликано насамперед розкриттям інспекторами МАГАТЕ таємної діяльності ІРІ зі збагачення урану. Після знахідок, зробле­них інспекторами МАГАТЕ у 2003 році, стало зрозуміло, що Іран веде активні роботи зі створення ядерного паливного циклу – необ­хідної умови для самостійного створення ядерної зброї. Привернення уваги світової спільноти до іранської ядерної про­грами зачепило і Росію – основного партнера ІРІ в реалізації його ядерної програми. РФ звинувачували у передачі Ірану технологій подвійного призначення, котрі можуть слугувати необхідною ба­зою для створення ядерної зброї [3].Американські обвинувачення в причетності Росії до іранської військової ядерної програми, російські відповіді про повну безпід­ставність підозр у підтримці ІРІ в її військових ядерних прагненнях є проявом двох крайностей, котрі являють собою вираження полі­68 Міжнародні відносини і туризм: сучасність та ретроспективатики захисту і просування власних національних інтересів з боку США та Росії [1]. Отже, ядерний фактор в російсько-іранських відносинах потре­бує досконального і максимально об’єктивного вивчення. Таке до­слідження не тільки зможе розкрити істинний характер іранської ядерної програми та російсько-іранської співпраці, але й дозволить краще зрозуміти сутність багатьох регіональних і міжнародних процесів та більш чітко усвідомити політичні причини кризи між­народного режиму нерозповсюдження ядерної зброї. Список використаних джерел та літератури:1. Гулевич В. Геополитика российско-иранских отношений [Электронный ресурс] / В. Гулевич // Международная жизнь. – 11.01.2013. – Режим доступа : http://interaffairs.ru/read.php?item=8187. – Название с экрана2. Дружиловский С. Эволюция и перспективы развития российско-иранских отношений [Электронный ресурс] / С. Дружиловский // Кас­пийский фактор. Институт Каспийского сотрудничества. – 04.04.2012. – Режим доступа : http://www.casfactor.com/rus/analitic/519.html. – На­звание с экрана3. Иран в геополитике России [Электронный ресурс] // Вопросик! – Май 10, 2012. – Режим доступа : http://voprosik.net/iran-v-geopolitike-rossii. – Название с экрана4. Саруханян С.Н. Россия и Иран. 10 лет ядерного сотрудничества [Текст] / С.Н. Саруханян. – Ер.: Из-во “Нораванк“, 2006. – 173 с.5. Тронов А. Иран, его арабские соседи и их отношение к ядерным амбициям ИРИ [Текст]/ А. Тронов // Азия и Африка сегодня. – 2007. – № 4. – С. 1–35.

Ядерний фактор у сучасних двосторонніх відносинах РФ

та Ісламської Республіки Іран.

(Nuclear factor in present-day bilateral relationsof the Russian Federation and the Islamic Republic of Iran.)

http://eprints.oa.edu.ua/2317/1/Volynets_NZ_stud_Vyp-3_turyzm.pdf

Ядерний фактор у сучасних двосторонніх відносинах РФ та Ісламської Республіки Іран. (Nuclear factor in present-day bilateral relationsof the Russian Federation and the Islamic Republic of Iran.)

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Цифровий архів Острозької академії (Digital Repository of Ostroh Academy)