Kozak, Sofiia V.

Козак, Софія Веніамінівна

Electronic Eastern European National University Institutional Repository

104 
ФІЛОЛОГІЯ І ЛІНГВІСТИКА 
Класична філологія в контексті світової культури 
Козак С.В., 
доцент, к.філол.н., доцент кафедри німецької філології Східноєвропейського 
національного університету ім. Лесі Українки 
Україна, м. Луцьк 
ФРЕЙМОВА ПРЕЗЕНТАЦІЯ ЗОВНІШНОСТІ ЛЮДИНИ В 
НІМЕЦЬКОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ 
Нинішній етап у розвитку лінгвістики вирізняється такими рисами, як 
антропоцентризм та когнітивізм. Намагаючись пізнати навколишній світ, 
людина певним чином деталізує оточуючу її дійсність, формуючи при 
цьому образи-уявлення – ментальні репрезентації, що становлять собою 
певну модель знань про сутність цього світу, яка є не тільки результатом 
пізнавального процесу, а й знаряддям подальшої діяльності людини [1, 
с. 100]. Однією з таких моделей репрезентації знань є фрейм. 
Фрейм – це модель культурно зумовленого, канонізованого знання, яке 
є загальним хоча б для частини суспільства [2]. Таке бачення фреймів 
потребує подальшого розвитку та інтерпретації. У сучасних дослідженнях 
фрейм прирівнюється до стандартної, стереотипної ситуації, що становить 
собою певну сукупність чітко визначених ситуацій. 
Метою розвідки є аналіз фреймових структур, що позначають 
зовнішність людини в німецькомовному літературно-художньому дискурсі. 
Дослідження проведене на матеріалі роману німецького письменника 
ХХ ст. Ліона Фейхтвангера «Ієфай та його дочка». 
Виходячи з функціональних характеристик, розмежовуємо поняття 
«фрейм», «фреймова структура», «термінал» і «термінальний елемент». 
Фрейм розглядаємо як впорядковану структуру пам'яті, яка 
представляє знання людини про певний об'єкт, подію чи явище об'єктивної 
реальності. Фреймові структури кваліфікуємо як об'єднання лексико-
синтаксичних структур, що представляють відповідні фрейми у тексті. 
Фрейми складаються з терміналів, а фреймові структури – із термінальних 
елементів. Таким чином, фрейми і термінали є когнітивними утвореннями, 
105 
що знаходять своє мовленнєве втілення в дискурсі відповідно через 
фреймові структури і термінальні елементи. 
Фрейм ЗОВНІШНІСТЬ розглядаємо як когнітивну структуру, в основі 
якої лежать категоріальні знання про зовнішній вигляд людини, зафіксовані 
в лексикографічних джерелах. На основі словникових дефініцій визначаємо 
термінали фрейму ЗОВНІШНІСТЬ («das ÄUßERE»): ОБЛИЧЧЯ (DAS 
GESICHT), СТАТУРА (DIE GESTALT), ОДЯГ (DIE KLEIDUNG), ВОЛОССЯ (DAS HAAR). 
Досліджуючи фреймові структури опису зовнішності в романі Ліона 
Фейхтвангера «Ієфай та його дочка», можна помітити, що автор часто 
вдається до опису зовнішності, щоб відтворити внутрішній світ своїх 
персонажів. Так, завдяки змалюванню зовнішнього вигляду головний герой 
твору Ієфай постає перед читачем сміливим полководцем, мудрим 
дипломатом, але при всьому цьому людиною, яка не бажає йти на поступки 
перед своїм сумлінням та гідністю: Jefta war zornig; kleine, grüne Lichter 
funkelten in seinen braunen Augen [3, с. 53]. Як видно, очі Ієфая, в яких 
«замерехтіли маленькі, зелені вогники» передають його гнів та несамовите 
обурення підступними вчинками з боку недругів. 
Та не завжди обличчя Ієфая виражало злість та невдоволення. Часто 
він був ніжним і лагідним, особливо зі своїми рідними: Jefta wurde hell 
übers ganze Gesicht [3, c. 85]. / Ієфаєве обличчя остаточно просвітліло. У 
наведеній фреймовій структурі термінальний елемент Gesicht (обличчя) 
характеризується завдяки використанню прикметника hell (світлий), що 
описує вираз обличчя, який передає стан радості, спокою та задоволення. 
Ієфай – хороший лідер, безпощадний воїн та ніжний батько і чоловік. 
Зовнішній вигляд цього героя яскраво передає його характер та внутрішній 
стан: Er stieß das Kinn mit dem kurzen Bart vor ins Leere. Lachte mit den roten 
Lippen und weißen Zähnen hinauf zu dem fernen, beschneiten Gipfel [3, c. 85]. 
Автор, поряд з використанням типових термінальних елементів опису 
зовнішності – das Kinn mit dem kurzen Bart (підборіддя з короткою 
борідкою); rote Lippen (червоні губи); weiße Zähne (білі зуби), – 
неодноразово вдається до використання термінального елементу Bart 
(борода) фрейму «Зовнішність», підкреслюючи гордість, незалежність та 
непереможність головного персонажа твору: Jefta lachte sein rauhes, 
fröhliches, knabenhaftes Lachen, stieß den Bart vor… [3, с. 279]. 
Як бачимо, завдяки наявним у романі фреймовим структурам на 
позначення зовнішності актуалізується авторське прагнення довести до 
читача давню істину про те, що зовнішній вигляд відіграє важливу роль у 
житті людини, у формуванні її світогляду, ставленні до оточуючих та до 
самої себе. Письменник намагається продемонструвати це на прикладі 
головного героя Ієфая, підкреслюючи його благородність, силу, мужність, 
велич та чистоту помислів через змалювання його зовнішніх рис. 
106 
Результати дослідження показали, що концентрація фреймових 
структур на позначення зовнішності в романі різна і знаходить своє 
вираження у найрізноманітніших епізодах та сценах, що надає оповіді 
особливої глибини та виразності. 
Література 
1. Козак С.В. Фрейми на позначення природи і людини у художньому дискурсі 
в романі Томаса Гарді «Тесс із роду д'Ербервіллів» / С. В. Козак // Вісник 
Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2011. – Вип. 56. – 
С. 100–104. 
2. Фрейм (психологія) – [електронний ресурс] – Режим доступу: 
https://uk.wikipedia.org/wiki/ 
3. Feuchtwanger L. Jefta und seine Tochter: Originallektüre / Л. Фейхтвангер. 
Иефай и его дочь. – СПб.: Корона принт, КАРО, 2004. – 416 с. 
Мороз Т.В., 
к.філол.н, доцент кафедри методики викладання суспільно-гуманітарних 
дисциплін Інституту післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області 
Україна, м. Чернівці 
УКРАЇНСЬКА МОВА – ОДНА З САКРАЛЬНИХ МОВ СВІТУ 
Переклад книг Святого Письма було розпочато ще в ІІІ ст. до н. е. 
Перекладацьку практику різними мовами світу було започатковано 
перекладом Євангелія від Матвія з арамейської мови на грецьку. Переклади 
Біблії українською мовою з'явилися наприкінці XV ст. Створення повного 
українського перекладу Святого Письма у ХІХ ст. внесло нові хвилі до 
перекладацької практики біблійних книг українською мовою, що цілком 
відповідало культурним потребам й мало на меті національну консолідацію 
українського народу на ґрунті історичної спадщини та на основі спільних 
текстів високого духовного змісту, адже українська сакральна традиція у 
справі біблійних перекладів мала подібний до європейського практичний 
характер. 
Серед найвідоміших перекладачів Святого Письма від середини XIX – 
до середини XX ст. називають насамперед Пилипа Морачевського – 
інспектора Ніжинської гімназії вищих наук князя В. Безбородька, 
Пантелеймона Куліша – письменника і перекладача, етнографа і 
фольклориста, критика і публіциста, громадсько-культурного діяча та Івана 
Пулюя – визначного українського фізика-теоретика, винахідника «Х»-


Фреймова презентація зовнішності людини в німецькомовному художньому дискурсі

http://esnuir.eenu.edu.ua/bitstream/123456789/16123/3/104-106.pdf

Фреймова презентація зовнішності людини в німецькомовному художньому дискурсі

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic Eastern European National University Institutional Repository