На сьогоднішній день гендерні дослідження є одними із самих значущих явищ сучасної лінгвістики, багато в чому,вони відбивають тенденції ХХI століття, до однієї з яких належить сформована на рубежі століть антропоцентрична парадигма.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/3085

Щербицька, В.В.

Electronic Sumy State University Institutional Repository

АНТРОПОЦЕНТРИЧНА ПАРАДИГМА ЯК БАЗОВА ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ГЕНДЕРУ  Щербицька В. В., Дніпропетровська Державна  Фінансова Академія, асист. кафедри іноземних мов На сьогоднішній день гендерні дослідження є одними із самих значущих явищ сучасної лінгвістики, багато в чому,вони відбивають тенденції ХХI століття, до однієї з яких належить сформована на рубежі століть антропоцентрична парадигма.  Гендерні дослідження, у центрі яких знаходиться окремо взята людина певної лінгвокультури зі своїми особливостями й характеристиками, стають невід'ємною частиною як соціально й гуманітарно-орієнтованих наук, так і власне лінгвістичних наук. Гендер (соціокультурна стать) трактується як феномен, що вміщає в себе цілий комплекс соціальних, психологічних аспектів, а також культурних установок, породжених суспільством індивідів, що й впливають на поведінку. Суттєвою характеристикою людини є її соціокультурна або гендерна належність, яка прямо залежить від біологічної статі й має своє вираження в мові. Гендерний підхід у лінгвістиці продовжує ідеологію антропоцентризму, дозволяє повніше враховувати людський фактор у мові [1, 18] завдяки інтеграції суміжних дисциплін (філософії, психології, соціології, антропології, біології, і т.д.), дані яких неможливо не враховувати при вивченні мовних явищ.  Очевидно, що вивчення гендеру неможливо без розгляду антропоцентричної парадигми, у центрі уваги, якої перебуває людина, здатна до мовної діяльності. Антропоцентрична парадигма, на думку В.А. Маслової, переключає інтереси дослідника з об'єкта на суб'єкт пізнання, аналізується людина в мові й мова в людині. У якості основних напрямків, що формуються в рамках даної парадигми, називаються когнітивна лінгвістика й лінгвокультурологія [1, 64].  Необхідно відзначити, що хоча більшість учених відзначають існування антропоцентричної парадигми, деякі все-таки ставлять під сумнів зведення антропоцентризму  в статус парадигми на тій підставі, що він вважається онтологічною, а не методологічною установкою [2, 51]. Наприклад, І.А. Угланова у своїй статті «Чи існує мейнстрим у сучасній лінгвістиці?» пише наступне: «Антропоцентризм я схильна вважати не парадигмою, а якимсь перехідним етапом. Лінгвістика не може визначитися, застрягла в комусь своєму власному мейнстримі. Від структуралізму открестилася, але в постмодерн теж не вписалася,  3 причому саме лінгвістика, а не семіотика. Ми вихоплюємо з постмодернистичеської семіотики, взагалі з постмодерна, окремі форми, але вони в нас …стають якимось фарсом, просто пафосом» [2, 163]. Однак, антропоцентризм (або антропоцентрична парадигма), як говорилося раніше, виділяється практично усіма сучасними дослідниками. Л.А. Манерко вважає, що «поняття антропоцентричної парадигми зв'язується з людиною, з розкриттям її сутності, її ролі й участі її свідомості, тому що antropos  у перекладі із грецького «людина», а латинське centrum – «центр», тобто дана парадигма орієнтована на людину, розкриття людського фактора в мові» [3, 53]. На думку М.В. Піменової і О.Н. Кондратьєвої джерела антропоцентричної парадигми сходять до ідей В. фон Гумбольдта і Є. Бенвениста. Саме В. фон Гумбольдт уперше відзначив, що «людина стає людиною тільки через мову, у якій діють творчі першосили людини, її глибинні можливості. Мова є єдина духовна енергія народу» [4, 314]. Є. Бенвенист одну із частин «Загальної лінгвістики» так і назвав – «Людина у мові». У вітчизняній лінгвістиці про антропоцентризм як основний принцип сучасної лінгвістики заговорив Ю.С. Степанов, аналізуючи концепцію Є. Бенвениста: «Мова створена по мірці людини, і цей масштаб відображений у самій організації мови; відповідно до нього мова й повинна вивчатися. Тому у своєму головному стовбурі лінгвістика завжди буде наукою про мову в людині й про людину в мові» [5, 15]. Антропоцентричний підхід до вивчення мови, знайшов своє відображення в новому розділі лінгвістики - антрополінгвистиці.  Говорячи про антропоцентризм, необхідно відзначити, що основний принцип його лінгвістичних досліджень полягає в тому, що «наукові об'єкти вивчаються насамперед по їхній ролі для людини, по їхньому призначенню в її життєдіяльності, по їхнім функціям для розвитку людської особистості і її вдосконалення… людина стає точкою відліку в аналізі тих або інших явищ, вона залучається  у цей аналіз, визначаючи його перспективи й кінцеві цілі. Він знаменує…тенденцію поставити людину в главу кута у всіх теоретичних передумовах наукового дослідження й обумовлює його специфічний ракурс» [1, 212]. Отже, антропоцентрична парадигма виводить на перше місце людину, а мова вважається її головною характеристикою, найважливішою складовою. Література  4 1.  Кубрякова Е.С. Язык и знание: На пути получения знаний о языке:Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира. – М.,2004.    2. Угланова И.А. (Филологические заметки: межвуз. сб. науч. тр. Вып. 4: в 2 ч. / Отв. Ред. Т.И. Ерофеева, Я. Мойсиева-Гушева, Ж. Кнап ; Перм. ун-т. – Пермь; Скопье; Любляна, 2006. – Ч.1. – С. 163–173. 3. Манерко Л.А. Терминосистема в традиционной и когнитивно-коммуникативной лингвистике. // Научно-техническая терминология. Вып.1 - М., 2004. – С. 48-52. с. 53 4. Фон. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию. – М.: Прогресс, 1984.с314) 5. Степанов Ю.С. Эмиль Бенвенист и лингвистика на пути преобразования / вступ. ст. // Бенвенист Э. Общая лингвистика. – М.: УРСС, 2002. – С. 15  Наук. кер. – Ніконова В. Г., д-р філол. наук., проф., завідувач кафедри англійської філології факультету перекладачів Київського національного лінгвістичного університету   

Антропоцентрична парадигма як базова для дослідження реалізації гендеру

SocioEconomic Challenges Journal (Sumy State University)

АНТРОПОЦЕНТРИЧНА ПАРАДИГМА ЯК БАЗОВА ДЛЯ 
ДОСЛІДЖЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ГЕНДЕРУ 
 
Щербицька В. В., Дніпропетровська Державна  
Фінансова Академія, асист. кафедри іноземних мов 
На сьогоднішній день гендерні дослідження є одними із самих 
значущих явищ сучасної лінгвістики, багато в чому,вони відбивають 
тенденції ХХI століття, до однієї з яких належить сформована на рубежі 
століть антропоцентрична парадигма.  
Гендерні дослідження, у центрі яких знаходиться окремо взята 
людина певної лінгвокультури зі своїми особливостями й 
характеристиками, стають невід'ємною частиною як соціально й 
гуманітарно-орієнтованих наук, так і власне лінгвістичних наук. Гендер 
(соціокультурна стать) трактується як феномен, що вміщає в себе цілий 
комплекс соціальних, психологічних аспектів, а також культурних 
установок, породжених суспільством індивідів, що й впливають на 
поведінку. Суттєвою характеристикою людини є її соціокультурна або 
гендерна належність, яка прямо залежить від біологічної статі й має своє 
вираження в мові. Гендерний підхід у лінгвістиці продовжує ідеологію 
антропоцентризму, дозволяє повніше враховувати людський фактор у 
мові [1, 18] завдяки інтеграції суміжних дисциплін (філософії, 
психології, соціології, антропології, біології, і т.д.), дані яких 
неможливо не враховувати при вивченні мовних явищ.  Очевидно, що 
вивчення гендеру неможливо без розгляду антропоцентричної 
парадигми, у центрі уваги, якої перебуває людина, здатна до мовної 
діяльності. 
Антропоцентрична парадигма, на думку В.А. Маслової, 
переключає інтереси дослідника з об'єкта на суб'єкт пізнання, 
аналізується людина в мові й мова в людині. У якості основних 
напрямків, що формуються в рамках даної парадигми, називаються 
когнітивна лінгвістика й лінгвокультурологія [1, 64]. 
 Необхідно відзначити, що хоча більшість учених відзначають 
існування антропоцентричної парадигми, деякі все-таки ставлять під 
сумнів зведення антропоцентризму  в статус парадигми на тій підставі, 
що він вважається онтологічною, а не методологічною 
установкою [2, 51]. 
Наприклад, І.А. Угланова у своїй статті «Чи існує мейнстрим у 
сучасній лінгвістиці?» пише наступне: «Антропоцентризм я схильна 
вважати не парадигмою, а якимсь перехідним етапом. Лінгвістика не 
може визначитися, застрягла в комусь своєму власному мейнстримі. Від 
структуралізму открестилася, але в постмодерн теж не вписалася, 
 3 
причому саме лінгвістика, а не семіотика. Ми вихоплюємо з 
постмодернистичеської семіотики, взагалі з постмодерна, окремі форми, 
але вони в нас …стають якимось фарсом, просто пафосом» [2, 163]. 
Однак, антропоцентризм (або антропоцентрична парадигма), як 
говорилося раніше, виділяється практично усіма сучасними 
дослідниками. 
Л.А. Манерко вважає, що «поняття антропоцентричної парадигми 
зв'язується з людиною, з розкриттям її сутності, її ролі й участі її 
свідомості, тому що antropos  у перекладі із грецького «людина», а 
латинське centrum – «центр», тобто дана парадигма орієнтована на 
людину, розкриття людського фактора в мові» [3, 53]. 
На думку М.В. Піменової і О.Н. Кондратьєвої джерела 
антропоцентричної парадигми сходять до ідей В. фон Гумбольдта і 
Є. Бенвениста. Саме В. фон Гумбольдт уперше відзначив, що «людина 
стає людиною тільки через мову, у якій діють творчі першосили людини, 
її глибинні можливості. Мова є єдина духовна енергія народу» [4, 314]. 
Є. Бенвенист одну із частин «Загальної лінгвістики» так і назвав – 
«Людина у мові». 
У вітчизняній лінгвістиці про антропоцентризм як основний 
принцип сучасної лінгвістики заговорив Ю.С. Степанов, аналізуючи 
концепцію Є. Бенвениста: «Мова створена по мірці людини, і цей 
масштаб відображений у самій організації мови; відповідно до нього мова 
й повинна вивчатися. Тому у своєму головному стовбурі лінгвістика 
завжди буде наукою про мову в людині й про людину в мові» [5, 15]. 
Антропоцентричний підхід до вивчення мови, знайшов своє 
відображення в новому розділі лінгвістики - антрополінгвистиці.  
Говорячи про антропоцентризм, необхідно відзначити, що 
основний принцип його лінгвістичних досліджень полягає в тому, що 
«наукові об'єкти вивчаються насамперед по їхній ролі для людини, по 
їхньому призначенню в її життєдіяльності, по їхнім функціям для 
розвитку людської особистості і її вдосконалення… людина стає точкою 
відліку в аналізі тих або інших явищ, вона залучається  у цей аналіз, 
визначаючи його перспективи й кінцеві цілі. Він знаменує…тенденцію 
поставити людину в главу кута у всіх теоретичних передумовах 
наукового дослідження й обумовлює його специфічний ракурс» [1, 212]. 
Отже, антропоцентрична парадигма виводить на перше місце 
людину, а мова вважається її головною характеристикою, 
найважливішою складовою. 
Література 
 4 
1.  Кубрякова Е.С. Язык и знание: На пути получения 
знаний о языке:Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в 
познании мира. – М.,2004.    
2. Угланова И.А. (Филологические заметки: межвуз. сб. 
науч. тр. Вып. 4: в 2 ч. / Отв. Ред. Т.И. Ерофеева, Я. Мойсиева-Гушева, 
Ж. Кнап ; Перм. ун-т. – Пермь; Скопье; Любляна, 2006. – Ч.1. – С. 163–
173. 
3. Манерко Л.А. Терминосистема в традиционной и 
когнитивно-коммуникативной лингвистике. // Научно-техническая 
терминология. Вып.1 - М., 2004. – С. 48-52. с. 53 
4. Фон. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию. – 
М.: Прогресс, 1984.с314) 
5. Степанов Ю.С. Эмиль Бенвенист и лингвистика на пути 
преобразования / вступ. ст. // Бенвенист Э. Общая лингвистика. – М.: 
УРСС, 2002. – С. 15 
 
Наук. кер. – Ніконова В. Г., д-р філол. наук., проф., завідувач кафедри 
англійської філології факультету перекладачів Київського національного 
лінгвістичного університету  
 


https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/30853/1/Shcherbytska_antropotsentryzm.pdf

Антропоцентрична парадигма як базова для дослідження реалізації гендеру

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic Sumy State University Institutional Repository

SocioEconomic Challenges Journal (Sumy State University)