Zvahelskyi, Viktor Borysovych

Звагельский, Виктор Борисович

Звагельський, Віктор Борисович

SocioEconomic Challenges Journal (Sumy State University)

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ІСТОРИЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ 
ПІВНІЧНО-СХІДНОЇ УКРАЇНИ (В КОНТЕКСТІ 
ДОСЛІДЖЕНЬ «СЛОВА О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ») 
 
Звагельський В.Б, доцент 
Сумський державний університет 
 
Серед важливих проблем історії України доби середньовіччя 
поважне місце посідають питання історичної географії 
Північно-Східного Лівобережжя. Особливої актуальності вони 
набувають у зв’язку з дослідженням “Слова о полку Ігоревім”. 
Зокрема, остаточно нез’ясованим залишається маршрут 
сіверських полків під керівництвом князя Ігоря Святославича у 
Половецький Степ навесні 1185 р.  
Крім “Слова”, ці події досить детально описані в 
Іпатіївському та Лаврентіївському літописах, “Истории 
Российской” В. М.  Татіщева. Зазначені твори є основним і 
фактично єдиним комплексом писемної інформації про цей 
похід. Втім вагомим додатковим джерелом стосовно 
географічних реалій у даному регіоні є археологічні матеріали 
та інформація пізньосередньовічних джерел. 
У зв’язку з дослідженням подій походу Ольговичів 1185 р. за 
останні два століття виник цілий напрямок гуманітарних 
досліджень, який дістав дещо умовну назву “Словознавство”. 
Його надбанням є з’ясування багатьох спірних питань, 
розкриття деяких “темних” місць “Слова о полку Ігоревім”. 
Втім, низка історико-географічних проблем ще залишається 
слабо розробленою, а деякі взагалі далекі від розв’язання. До 
таких кардинальних проблем, які безпосередньо пов’язані з 
походом, належить локалізація географічних об’єктів, зокрема 
Шеломяні, річок Сальниці, Сюурлія та Каяли.  
 Так, стосовно власне маршруту сіверських полків існує 
кілька версій. Згідно поглядів одних вчених, з Путивля русичі 
рухалися Бакаєвим шляхом (поміж верхів’їв Сули та верхніми 
течіями Псла і Ворскли), або, на думку інших, - Лосицькою 
дорогою (через середні течії Псла та Ворскли) з виходом у 
районі сучасних Харкова або Бєлгорода на Муравський шлях. 
Далі думки вчених теж розходяться. Одні вважають, що 
 СЕКЦІЯ : Журналістика, філологія та право  
84 
перетнувши Муравський шлях північніше Харкова наші полки 
рушили на південь суходолом між Сіверським Донцем та 
Осколом, тобто старим Ізюмським шляхом. Інші, - що рух був 
спрямований на південний схід до району Середнього та 
Нижнього Дону. 
Більшість дослідників визначають район м. Ізюм одним з 
головних реперів на траверзі маршруту русичів, що дає 
можливість досить точних розрахунків подальшого руху до 
Каяли. Головним аргументом такої точки зору є те, гору 
Кременець, розташовану у Ізюмі, ідентифікують з Шеломянєм 
“Слова о полку Ігоревім”. Проте, така застаріла ідентифікація 
страждає штучністю і зовсім позбавлена логічної прив’язки до 
розташування кордонів між Руссю і Степом у цьому регіоні 
наприкінці ХІІ ст. Шеломянь, згідно тексту “Слова” мав 
знаходитися безпосередньо на кордоні або зовсім поруч з ним 
(згадаємо: “О, Руськая земля, уже за Шеломянем еси”). 
Невипадково Б. О. Рибаков намагався прив’язати Шеломянь до 
відрізку Муравського шляху західніше Харкова де саме і 
пролягав у той час умовний кордон зі Степом. Згідно іншої 
версії Шеломянь слід ототожнювати з відомою пам’яткою 
скіфського часу Більським городищем - містом Гелоном 
Геродота. 
Таким чином, усі подальші розрахунки слід корегувати, 
виходячі з місця локалізації Шеломяні. Тут знову є проблема, 
адже за логікою руху десь неподалік мала знаходитися р. 
Сальниця яку не вдається відшукати на картах і яка згадується 
окрім походу Ігоря 1185 р. ще й у зв’язку з походом Мономаха у 
1111 р. Цю річку вчені теж локалізують у двох місцях. Від неї 
сіверські полки рушили до річок Сюурлій та Каяла. 
Прив’язка Каяли до однієї з існуючих річок - теж є важливою 
проблемою, оскільки нині такої назви не існує. Схожість лише 
назви зі схожими гідронімами (Калка, Каялі-Берт, Кальміус, 
Кальчик та ін.), враховуючи кількість останніх, призводить до 
відпрацювання цілої низки нових гіпотез та версій, часто 
надуманих та фантастичних. Окрім цього, слід враховувати, що 
місцезнаходження Каяли має чітко узгоджуватися з маршрутом, 
який і сам, як вже йшлося, перебуває у гіпотетичному стані і 
потребує подальших розробок.   
 СЕКЦІЯ : Журналістика, філологія та право  
85 
Окрім власне походу князя Ігоря, не все вирішено також із 
реаліями, пов’язаними з відповідним ударом ханів Гзи і 
Кончака, коли вони після перемоги на Каялі вдерлися на 
Посулля та Посеймя. У контексті цих подій у джерелах 
фігурують назви двох міст Пліснеськ і Римів, локалізації яких 
теж далекі від розв’язання. 
Пліснеськ локалізується багатьма дослідниками на 
Правобережжі (нині городище біля с. Підгірці Бродівського р-ну 
Львівської обл.) або на околиці Києва. Обидві ці версії 
(особливо перша) абсолютно не узгоджуються з географією 
походу Ігоря Святославича і маршрутом рейдів половців у 
Посулля та Посеймя. Фонетична схожість з шуканими назвами 
(хутір Пліснесько біля с. Підгірці та урочище Плиске у Києві ) 
не може бути вагомим фактором самим по собі, оскільки маємо 
десятки схожих назв на теренах Східної Європи. Головним у цій 
ситуації є лише історико-географічний чинник - Пліснеськ має 
бути розташованим у місцях безпосередньо пов’язаними з 
аналізованими подіями. 
Стосовно Римова нині існують 5 варіантів локалізації: м. 
Ромни на Сумщині, с. Римарівка неподалік Гадяча, городище 
біля с. Буримка у пониззі Сули, біля р. Самоткань правої 
притоки Дніпра неподалік Дніпропетровська, городище Гочево 
у верхів’ях Псла на Курщині. Усі ці версії мають своїх 
прихильників і певну аргументацію. Але дослідження останніх 
десятиліть, коли у силу нових досягнень в питаннях історико-
географічних реалій регіону з’ясовується, що шлях половців, 
очолюваних Кончаком, скоріш за все, пролягав Лосицькою 
дорогою. У такому випадку локалізацію Римова у пониззі Сули 
та на Правобережжі слід виключити. Не відповідає політичній 
ситуації і пропонований варіант розташування міста у верхів’ях 
Псла. Справа у тому, що ця територія входила до складу 
Курського князівства, тобто до Сіверської землі, з князем якої 
Ігорем Святославичем у Кончака були цілком мирні, якщо не 
сказати дружні (через рік вже й родинні), стосунки. Таким 
чином залишається давня локалізація, запропонована майже 200 
років тому М. М. Карамзіним, лише з деякими уточненнями. 
Римів слід ототожнювати не обов’язково саме з Ромнами, а, 
дуже вірогідно, з одним з городищ, розташованим у цьому 
 СЕКЦІЯ : Журналістика, філологія та право  
86 
регіоні. 
Таким чином, доходимо висновку - низка проблемних 
питань, пов’язаних з історико-географічними реаліями “Слова о 
полку Ігоревім” поступово вирішується, інші ж потребують 
подальшої розробки з урахуванням матеріалів археології, 
пізньосередньовічних писемних джерел та топоніміки. 
 
 


Актуальні питання історичної географії Північно-Східної України (в контексті досліджень "Слова о полку Ігоревім")

Electronic Sumy State University Institutional Repository

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ІСТОРИЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ ПІВНІЧНО-СХІДНОЇ УКРАЇНИ (В КОНТЕКСТІ ДОСЛІДЖЕНЬ «СЛОВА О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ»)  Звагельський В.Б, доцент Сумський державний університет  Серед важливих проблем історії України доби середньовіччя поважне місце посідають питання історичної географії Північно-Східного Лівобережжя. Особливої актуальності вони набувають у зв’язку з дослідженням “Слова о полку Ігоревім”. Зокрема, остаточно нез’ясованим залишається маршрут сіверських полків під керівництвом князя Ігоря Святославича у Половецький Степ навесні 1185 р.  Крім “Слова”, ці події досить детально описані в Іпатіївському та Лаврентіївському літописах, “Истории Российской” В. М.  Татіщева. Зазначені твори є основним і фактично єдиним комплексом писемної інформації про цей похід. Втім вагомим додатковим джерелом стосовно географічних реалій у даному регіоні є археологічні матеріали та інформація пізньосередньовічних джерел. У зв’язку з дослідженням подій походу Ольговичів 1185 р. за останні два століття виник цілий напрямок гуманітарних досліджень, який дістав дещо умовну назву “Словознавство”. Його надбанням є з’ясування багатьох спірних питань, розкриття деяких “темних” місць “Слова о полку Ігоревім”. Втім, низка історико-географічних проблем ще залишається слабо розробленою, а деякі взагалі далекі від розв’язання. До таких кардинальних проблем, які безпосередньо пов’язані з походом, належить локалізація географічних об’єктів, зокрема Шеломяні, річок Сальниці, Сюурлія та Каяли.   Так, стосовно власне маршруту сіверських полків існує кілька версій. Згідно поглядів одних вчених, з Путивля русичі рухалися Бакаєвим шляхом (поміж верхів’їв Сули та верхніми течіями Псла і Ворскли), або, на думку інших, - Лосицькою дорогою (через середні течії Псла та Ворскли) з виходом у районі сучасних Харкова або Бєлгорода на Муравський шлях. Далі думки вчених теж розходяться. Одні вважають, що  СЕКЦІЯ : Журналістика, філологія та право  84 перетнувши Муравський шлях північніше Харкова наші полки рушили на південь суходолом між Сіверським Донцем та Осколом, тобто старим Ізюмським шляхом. Інші, - що рух був спрямований на південний схід до району Середнього та Нижнього Дону. Більшість дослідників визначають район м. Ізюм одним з головних реперів на траверзі маршруту русичів, що дає можливість досить точних розрахунків подальшого руху до Каяли. Головним аргументом такої точки зору є те, гору Кременець, розташовану у Ізюмі, ідентифікують з Шеломянєм “Слова о полку Ігоревім”. Проте, така застаріла ідентифікація страждає штучністю і зовсім позбавлена логічної прив’язки до розташування кордонів між Руссю і Степом у цьому регіоні наприкінці ХІІ ст. Шеломянь, згідно тексту “Слова” мав знаходитися безпосередньо на кордоні або зовсім поруч з ним (згадаємо: “О, Руськая земля, уже за Шеломянем еси”). Невипадково Б. О. Рибаков намагався прив’язати Шеломянь до відрізку Муравського шляху західніше Харкова де саме і пролягав у той час умовний кордон зі Степом. Згідно іншої версії Шеломянь слід ототожнювати з відомою пам’яткою скіфського часу Більським городищем - містом Гелоном Геродота. Таким чином, усі подальші розрахунки слід корегувати, виходячі з місця локалізації Шеломяні. Тут знову є проблема, адже за логікою руху десь неподалік мала знаходитися р. Сальниця яку не вдається відшукати на картах і яка згадується окрім походу Ігоря 1185 р. ще й у зв’язку з походом Мономаха у 1111 р. Цю річку вчені теж локалізують у двох місцях. Від неї сіверські полки рушили до річок Сюурлій та Каяла. Прив’язка Каяли до однієї з існуючих річок - теж є важливою проблемою, оскільки нині такої назви не існує. Схожість лише назви зі схожими гідронімами (Калка, Каялі-Берт, Кальміус, Кальчик та ін.), враховуючи кількість останніх, призводить до відпрацювання цілої низки нових гіпотез та версій, часто надуманих та фантастичних. Окрім цього, слід враховувати, що місцезнаходження Каяли має чітко узгоджуватися з маршрутом, який і сам, як вже йшлося, перебуває у гіпотетичному стані і потребує подальших розробок.    СЕКЦІЯ : Журналістика, філологія та право  85 Окрім власне походу князя Ігоря, не все вирішено також із реаліями, пов’язаними з відповідним ударом ханів Гзи і Кончака, коли вони після перемоги на Каялі вдерлися на Посулля та Посеймя. У контексті цих подій у джерелах фігурують назви двох міст Пліснеськ і Римів, локалізації яких теж далекі від розв’язання. Пліснеськ локалізується багатьма дослідниками на Правобережжі (нині городище біля с. Підгірці Бродівського р-ну Львівської обл.) або на околиці Києва. Обидві ці версії (особливо перша) абсолютно не узгоджуються з географією походу Ігоря Святославича і маршрутом рейдів половців у Посулля та Посеймя. Фонетична схожість з шуканими назвами (хутір Пліснесько біля с. Підгірці та урочище Плиске у Києві ) не може бути вагомим фактором самим по собі, оскільки маємо десятки схожих назв на теренах Східної Європи. Головним у цій ситуації є лише історико-географічний чинник - Пліснеськ має бути розташованим у місцях безпосередньо пов’язаними з аналізованими подіями. Стосовно Римова нині існують 5 варіантів локалізації: м. Ромни на Сумщині, с. Римарівка неподалік Гадяча, городище біля с. Буримка у пониззі Сули, біля р. Самоткань правої притоки Дніпра неподалік Дніпропетровська, городище Гочево у верхів’ях Псла на Курщині. Усі ці версії мають своїх прихильників і певну аргументацію. Але дослідження останніх десятиліть, коли у силу нових досягнень в питаннях історико-географічних реалій регіону з’ясовується, що шлях половців, очолюваних Кончаком, скоріш за все, пролягав Лосицькою дорогою. У такому випадку локалізацію Римова у пониззі Сули та на Правобережжі слід виключити. Не відповідає політичній ситуації і пропонований варіант розташування міста у верхів’ях Псла. Справа у тому, що ця територія входила до складу Курського князівства, тобто до Сіверської землі, з князем якої Ігорем Святославичем у Кончака були цілком мирні, якщо не сказати дружні (через рік вже й родинні), стосунки. Таким чином залишається давня локалізація, запропонована майже 200 років тому М. М. Карамзіним, лише з деякими уточненнями. Римів слід ототожнювати не обов’язково саме з Ромнами, а, дуже вірогідно, з одним з городищ, розташованим у цьому  СЕКЦІЯ : Журналістика, філологія та право  86 регіоні. Таким чином, доходимо висновку - низка проблемних питань, пов’язаних з історико-географічними реаліями “Слова о полку Ігоревім” поступово вирішується, інші ж потребують подальшої розробки з урахуванням матеріалів археології, пізньосередньовічних писемних джерел та топоніміки.   

https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/29257/1/Zvahelskyy.pdf

Актуальні питання історичної географії Північно-Східної України (в контексті досліджень "Слова о полку Ігоревім")

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

SocioEconomic Challenges Journal (Sumy State University)

Electronic Sumy State University Institutional Repository