Sulym, Anatolii Hruhorovych

Сулим, Анатолий Григорьевич

Сулим, Анатолій Григорович

SocioEconomic Challenges Journal (Sumy State University)

ПОРІВНЯННЯ СИСТЕМНОЇ АНТИДЕМОДЕКСНОЇ ДІЇ ПРАЗИКВАНТЕЛУ ТА 
МЕТРОНІДАЗОЛУ 
Сулим  А.Г., асистент курсу дерматовенерології 
В рамках наукової роботи, присвяченій пошуку антидемодексних препаратів системної дії, уперше була 
встановлена здатність системно впливати на кліщів-демодексів у препарату празиквантел (більтрицид). 
Застосування цього засобу у хворих на демодикоз, розацеа та періоральний дерматит довело наявність активних 
протикліщових властивостей, спроможних спричиняти відчутне зменшення чисельності популяції демодицид у 
пацієнтів. 
Для визначення наявності антидемодексної дії празиквантелу було сформовано клінічну групу №1, до 
якої ввійшли 25 хворих на “демодекс-залежні” дерматози, з них – 10 чоловіків та 15 жінок, віком від 25 до 60 
років, масою тіла від 64 до 90 кг. Всі вони перед початком лікування більтрицидом були обстежені з метою 
виключення супутньої соматичної патології та протипоказань для участі в експерименті. Наявність у них 
демодицид була підтверджена мікроскопічним дослідженням з підрахунком кількості особин Demodex brevis та 
Demodex folliculorum в різних стадіях розвитку. Протикліщові препарати зовнішньої дії не застосовувалися – 
більтрицид призначався у вигляді монотерапії. Добова доза препарату для кожного пацієнта визначалася з 
розрахунку 0,01875 г на кілограм маси тіла та становила від 1,2 до 1,8 г, прийом здійснювався тричі або чотири 
рази на день, після їжі. Лікування тривало 12 днів. За таких умов курсова доза празиквантелу не перевищувала 
курсової дози, визначеної та рекомендованої виробником (Bayer A.G.). Майже у всіх хворих (двадцяти 
чотирьох) відмічено добру переносність препарату. Лише у одного хворого виникла короткочасна нудота, 
пов’язана з прийманням засобу натщесерце, всупереч рекомендаціям, яка зникла після повернення до 
рекомендованого режиму прийому. Після курсу лікування візуально визначалися зміни клінічних проявів 
хвороб, проводилося повторне дослідження клінічних аналізів та мікроскопічне дослідження на демодицид. У 
всіх хворих після лікування спостерігалося клінічне покращання перебігу дерматозів, яке оцінювалося як 
“виразне” у 5 хворих, “помірне” у 8 хворих та “незначне” у 12 хворих. Суттєвих змін у результатах клінічних 
аналізів (крові, сечі, АСТ/АЛТ) після лікування в жодного з хворих не спостерігалося. 12-денне лікування 
празиквантелом (більтрицидом) двадцяти п’яти пацієнтів клінічної групи №1 призвело до зниження 
чисельності популяції демодицид загалом з 123 (123 ± 2,36) до 17 (17 ± 0,75) особин, тобто в 7,24 (6,80-7,71) 
разу (p < 0,01). 
Для порівняння виявленої у празиквантелу антидемодексної дії з антидемодексною дією метронідазолу 
було сформовано клінічну групу №2, до якої також увійшли 25 хворих на розацеа, демодикоз і періоральний 
дерматит, віком від 27 до 59 років, масою тіла від 62 до 85 кг. Обсяг та умови обстеження пацієнтів були 
такими самими, як і в 1-й клінічній групі. Метронідазол призначався всім хворим по 1 таблетці (0,25 г) тричі на 
день, після їжі, протягом 12 днів, зовнішня терапія не застосовувалася. Лікування метронідазолом двадцяти 
п’яти пацієнтів 2-ої клінічної групи призвело до зниження чисельності популяції демодицид загалом з 118 (118 
± 1,83) до 35 (35 ± 0,96) особин, тобто в 3,37 (3,23-3,52) разу (p < 0,01). 
Порівняння вираженості антидемодексної дії празиквантелу та метронідазолу засвідчило, що за 
антидемодексною дією празиквантел в 2,15 (1,93-2,39) разу активніший за метронідазол (p < 0,05). 
Таким чином, результати проведеного дослідження уявляються достатніми для того, щоби 
рекомендувати празиквантел у якості препарату вибору для застосування у хворих на “демодекс-залежні” 
дерматози. 
 
 


Порівняння системної антидемодекної дії празиквантелу та метронідазолу

Electronic Sumy State University Institutional Repository

ПОРІВНЯННЯ СИСТЕМНОЇ АНТИДЕМОДЕКСНОЇ ДІЇ ПРАЗИКВАНТЕЛУ ТА МЕТРОНІДАЗОЛУ Сулим  А.Г., асистент курсу дерматовенерології В рамках наукової роботи, присвяченій пошуку антидемодексних препаратів системної дії, уперше була встановлена здатність системно впливати на кліщів-демодексів у препарату празиквантел (більтрицид). Застосування цього засобу у хворих на демодикоз, розацеа та періоральний дерматит довело наявність активних протикліщових властивостей, спроможних спричиняти відчутне зменшення чисельності популяції демодицид у пацієнтів. Для визначення наявності антидемодексної дії празиквантелу було сформовано клінічну групу №1, до якої ввійшли 25 хворих на “демодекс-залежні” дерматози, з них – 10 чоловіків та 15 жінок, віком від 25 до 60 років, масою тіла від 64 до 90 кг. Всі вони перед початком лікування більтрицидом були обстежені з метою виключення супутньої соматичної патології та протипоказань для участі в експерименті. Наявність у них демодицид була підтверджена мікроскопічним дослідженням з підрахунком кількості особин Demodex brevis та Demodex folliculorum в різних стадіях розвитку. Протикліщові препарати зовнішньої дії не застосовувалися – більтрицид призначався у вигляді монотерапії. Добова доза препарату для кожного пацієнта визначалася з розрахунку 0,01875 г на кілограм маси тіла та становила від 1,2 до 1,8 г, прийом здійснювався тричі або чотири рази на день, після їжі. Лікування тривало 12 днів. За таких умов курсова доза празиквантелу не перевищувала курсової дози, визначеної та рекомендованої виробником (Bayer A.G.). Майже у всіх хворих (двадцяти чотирьох) відмічено добру переносність препарату. Лише у одного хворого виникла короткочасна нудота, пов’язана з прийманням засобу натщесерце, всупереч рекомендаціям, яка зникла після повернення до рекомендованого режиму прийому. Після курсу лікування візуально визначалися зміни клінічних проявів хвороб, проводилося повторне дослідження клінічних аналізів та мікроскопічне дослідження на демодицид. У всіх хворих після лікування спостерігалося клінічне покращання перебігу дерматозів, яке оцінювалося як “виразне” у 5 хворих, “помірне” у 8 хворих та “незначне” у 12 хворих. Суттєвих змін у результатах клінічних аналізів (крові, сечі, АСТ/АЛТ) після лікування в жодного з хворих не спостерігалося. 12-денне лікування празиквантелом (більтрицидом) двадцяти п’яти пацієнтів клінічної групи №1 призвело до зниження чисельності популяції демодицид загалом з 123 (123 ± 2,36) до 17 (17 ± 0,75) особин, тобто в 7,24 (6,80-7,71) разу (p < 0,01). Для порівняння виявленої у празиквантелу антидемодексної дії з антидемодексною дією метронідазолу було сформовано клінічну групу №2, до якої також увійшли 25 хворих на розацеа, демодикоз і періоральний дерматит, віком від 27 до 59 років, масою тіла від 62 до 85 кг. Обсяг та умови обстеження пацієнтів були такими самими, як і в 1-й клінічній групі. Метронідазол призначався всім хворим по 1 таблетці (0,25 г) тричі на день, після їжі, протягом 12 днів, зовнішня терапія не застосовувалася. Лікування метронідазолом двадцяти п’яти пацієнтів 2-ої клінічної групи призвело до зниження чисельності популяції демодицид загалом з 118 (118 ± 1,83) до 35 (35 ± 0,96) особин, тобто в 3,37 (3,23-3,52) разу (p < 0,01). Порівняння вираженості антидемодексної дії празиквантелу та метронідазолу засвідчило, що за антидемодексною дією празиквантел в 2,15 (1,93-2,39) разу активніший за метронідазол (p < 0,05). Таким чином, результати проведеного дослідження уявляються достатніми для того, щоби рекомендувати празиквантел у якості препарату вибору для застосування у хворих на “демодекс-залежні” дерматози.   

https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/5206/1/Sulym.pdf

Порівняння системної антидемодекної дії празиквантелу та метронідазолу

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

SocioEconomic Challenges Journal (Sumy State University)

Electronic Sumy State University Institutional Repository