Гострі та хронічні запальні процеси щелепно-лицевої ділянки у дітей залишаються досить проблемним питанням дитячої хірургічної стоматології, що обумовлено їх значною часткою в структурі як амбулаторних так і стаціонарних хворих. Не являється виключенням і хронічний паренхіматозний паротит (ХПП), який відноситься до первинного хронічного враження привушної залози (ПЗ) і на долю якого припадає 87 – 89 % від числа всіх хронічних сіалоаденітів. В диференційній діагностиці запальних захворювань слинних залоз значна увага приділяється цитологічному дослідженню секрету. Цей метод простий у виконанні, досить інформативний. Важливим діагностичним моментом являється вивчення саме кількісних та якісних характеристик паротидного секрету, зокрема його клітинного складу, як маркера, що визначає ефективність лікувальних заходів особливо при загостренні ХПП
