У статті проаналізовано семантичні особливості індивідуально-авторських новотворів у поезії Аркадія Казки (The article is devoted to the analysis of semantic peculiarities of author lexical new-formations fixed in the poetry by Arcady Kazka

Кривко, Л. (L. Kryvko)

Ukrainian

Цифровий архів Острозької академії (Digital Repository of Ostroh Academy)

Кривко Любов Науковий керівник – Вокальчук Г. М., доктор філологічних наук, доцент  ОСОБЛИВОСТІ СЕМАНТИКИ ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКИХ НОВОТВОРІВ АРКАДІЯ КАЗКИ  У статті проаналізовано семантичні особливості індивідуально-авторських новотворів у поезії Аркадія Казки. Ключові слова: авторський лексичний новотвір, семантика, неологія, українська поезія ХХ століття.  The article is devoted to the analysis of semantic peculiarities of author lexical new-formations fixed in the poetry by Arcady Kazka. Key words: lexical new-formation, semantics, neology, Ukrainian poetry of XXth century.  За кожного автора говорить час,  і коли час уже поховає – то вже назавжди. (А. Казка) XX століття в українській поезії характеризувалося величезним накопиченням індивідуально-авторських новотворів, традиція використання яких міцно вкоренилась і в сучасних літературних колах. Таке явище легко пояснюється тим, що цей період став переломним, відбулися чималі зміни у всіх сферах життя суспільства, і використання чогось абсолютно нового в творчості було для поетів ковтком чистого повітря. Поезії тісно у звичайних рамках слова, і тому вона відкриває нові обрії його можливостей, варіює з формою, робить її до неможливого незвичайною і чудернацькою. „Слова мають власну душу” – писав Б. Брехт, і, слідуючи цьому, можна сказати, що кожен новотвір – це душа його творця. Аркадій Казка був одним із тих, хто дотримувався класичного погляду на літературу, його приваблювала не „феєричність” поезії як структури, а вишуканість слова як найважливішого його складника. Ім’я цього українського поета, на жаль, згадується лише в контексті творчості П. Тичини, і то більше як його друга, а не оригінального художника слова. Саме тому метою статті є донесення до широкого загалу результатів словотворчої діяльності цього поета. Дослідження авторських лексичних новотворів (АЛН) наразі є актуальним уже тому, що завдяки їм активно поповнюється поетичний словник мови, і, звичайно, вони є невід’ємною частиною ідіостилю письменника. Матеріалом дослідження слугували АЛН А. Казки, засвідчені в поетичних текстах збірки „Васильки” [6]. Загалом реєстр укладеного нами словника АЛН охоплює понад 60 одиниць, представлених різними частиномовними класами (див. таблицю 1): Таблиця 1 Частиномовний розподіл авторських лексичних новотворів Аркадія Казки Іменники Прикметники Дієслова Дієприкметники Прислівники 27 21 10 2 4  Отже, із-поміж АЛН у поезії Аркадія Казки переважають іменники та прикметники. Одиничними АЛН представлені прислівники. У словнику не засвідчено таких частин мови як займенник, числівник і вигук, що загалом „характерно для поетичного лексикону XX століття, у якому зазначені класи представлені одиничними оказіональними утвореннями” [4, с. 45]. Більшість новотворів А. Казки є абсолютно зрозумілими, так би мовити „прозорими”, навіть без контексту, наприклад: в’ється-сміється, рука-лілея, Кобзар-Весна та ін. Такі АЛН виконують експресивну функцію. У цьому плані автор активно експериментував з іменниками. Їхня перевага „пояснюється потребою номінації насамперед нових предметів, реалій, явищ тощо” 1, с. 34 . Повною мірою семантична наповненість новотвору розкривається лише у контексті. Привертає увагу АЛН сорокатість, який автор використав для позначення ознаки натовпу: Трьохпілля, сорокатість, темрява народня, / З достатку – кризи й безробіття, / Товпища голодні (Стежечка. 1926–1927). Цей АЛН походить від назви птаха сорока. Як відомо, у фольклорі образ сороки асоціюється з брехливістю та цікавістю. Автор намагається одним словом дати виразний опис юрби з притаманними їй рисами сороки: пістрявістю, цікавістю, балакучістю, пліткуванням. Цей АЛН емоційно наповнений, оскільки виражає незадоволення поета тогочасним суспільним станом. Близьким за семантикою до попереднього є АЛН гущолюд, мотивований узуальними словами – гуща і люд, який позначає велике скупчення людей – натовп на автобусній зупинці: І тут хтось з гущолюду згинув. / Зійшов з трамвая і білет / Зім’яв, порвав і кинув (Трамвайний білет. 1925). Трапляється, що семантику новотвору неможливо витлумачити навіть унаслідок ретельного аналізу тексту, наприклад: Трьохпілля, сорокатість, темрява народня… АЛН трьохпілля може бути мотивованим значенням числівника та іменника три і поля, але в такому випадку зміст новотвору не відповідатиме контексту. Також трьохпілля можна трактувати, відштовхуючись від біблійного значення числівника три, що надає сакрального забарвлення цьому АЛН і поемі загалом. Таким чином, відсутність семантичного підґрунтя позбавляє новотвір значеннєвої „прозорості”, а це ускладнює сприйняття твору в цілому, призводить до його багатозначності і дискусивності питання про ідейне наповнення. Друге місце за частотністю використання після індивідуально-авторських іменників посідають прикметники (32% новотворів). Із цією частиною мови поет експериментував найсміливіше. За лексико-граматичною характеристикою у творчості А. Казки переважають відносні прикметники: вільний-богорівний, чергозмінний, змінно-тінний. Значна кількість таких новотворів є неекспресивними, „основна їхня функція – лаконічно назвати ознаку” [2, с. 28]. Лише окремим АЛН притаманна експресивність, при цьому важливу роль відіграє семантика мотивувального слова, наприклад: Всього Світу Воскресіння! – / Встаньне ж, вільні-богорівні! Автор закликає до певних дій шляхом порівняння людини з Богом, наголошуючи, що саме в цьому й проявляється її воля і незалежність (Встаньте ж, вільні-богорівні! 1918). У новотворах чергозмінний та змінно-тінний А. Казка використав однаковий компонент змінний, за допомогою якого наголошує на мінливості та швидкоплинності тих чи інших явищ: …зірок і сонця чергозмінні чари (Він іде. 1926–1927); Думки в душі – мов хмари в небі змінно-тінні (Дорога. 1924). Оказіональні дієслова А. Казки (16%) експресивні та оригінальні. Вони створюють не лише виразний словесний образ, а й характеризуються високою інформативністю, зумовленою їхніми структурними особливостями: витись-сміятись, зароситись-заюшитись, стерегти-леліяти. Характерною ознакою дієслівних АЛН є декілька рядів з однаковими семами. Наприклад, сема ‘гинути’ є складовою частиною трьох АЛН: зринати-гинути, згасати-гинути, стогнати-гинути. Найбільш прозора семантика останнього новотвору, що розкривається безпосередньо в контексті і не потребує детальнішого аналізу: В той час лихий, як стогнуть-гинуть діти / Твої на замордованій землі (Посуха. 1916). Цей новотвір передає настрій духовно виснаженої землі. Акцент найбільшою мірою падає на дітей, адже саме вони стають невинними жертвами моральної посухи людства. АЛН зринати-гинути створений антонімічним зближенням двох несумісних слів, які тим самим більш детально описують дію: Зринають-гинуть думи в глибині, – / У смерках духа, мов квітки у хащах. (Тріолет. 1918). Думки зникають, не встигнувши зародитись, вони гинуть у темноті людської душі, серед її повсякденності, утоми, рутинності життя, де не вистачає променя надії на краще. На такі висновки наводить переломний для України час написання поезії, а саме 1918 рік, коли „гинув старий світ, і в боях народжувався новий” [6, с. 12], такий ще невідомий і манливий для А. Казки. Графосемантизми у словотворчості А. Казки репрезентовані єдиним новотвором шусть(!)нути, який є оригінальним за способом творення і абсолютно простим із семантичного погляду. Графічний знак оклику всередині слова автор використав для того, щоб наголосити на першій кореневій частині, акцентуаційно виокремити її і якнайточніше передати спосіб польоту ластівки: Ось гомінкії ластівки із клуні шусть(!)нули / І чорними заграли в небі блискавками (Ворота. 1924). У творчості А. Казки прислівникових АЛН відносно мала кількість (6%). Прислівники, незважаючи на те, що формують порівняно нечисленний клас АЛН, у контексті поетичних творів поета, виконують важливу експресивну функцію. Називаючи ознаку динамічної чи статичної ознаки, адвербіальні неолексеми характеризують дію, процес, ознаку точніше, конкретніше, допомагають пізнати (хоча б частково) специфіку авторського світовідчуття. Викликає зацікавлення прислівниковий АЛН на позначення звукового вияву дії мільйоновоголосо: З сльозами радості гукнуть мільйоновоголосо: / Воістину воскрес! (Великдень. 1925). Цей прислівник підсилює емоційність поезії, робить її семантично наповненішою й виразнішою, допомагає відобразити поліфонію голосів, їхню кількість і водночас унісон звучання, який характеризує підняття морального духу натовпу. Філософське підґрунтя лірики А. Казки, розуміння поезії як сплаву слова і музики, об’єднаних формою, визначило відповідне моделювання світу у текстах, а також АЛН. Незважаючи на відносно невелику кількість, новотвори віддзеркалюють специфіку індивідуально-авторської поетичної картини світу Аркадія Казки і є широким полем для подальших досліджень.  ЛІТЕРАТУРА 1. Адах Н. А. Авторські лексичні новотвори Василя Барки: (семантико-дериваційний та лексикографічний аспекти) / Н. А. Адах ; за ред. Г. М. Вокальчук. – Рівне : Видавництво Олега Зеня, 2007. – 136 с. 2. Вокальчук Г. М. Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (лексикографічний аспект) : [монографія] / Г. М. Вокальчук ; за ред. А. П. Грищенка. – Рівне : Перспектива, 2004. – 524 с. 3. Вокальчук Г. М. Оказіональні іменники в поетичному словнику М. Вінграновського / Г. М. Вокальчук // Філологічні студії : [науковий часопис]. – № 4. – Луцьк : Волинський академічний дім, Волинський державний ун-т ім. Лесі Українки, 2002. – С. 28–34. 4. Вокальчук Г. М. Частотний аналіз авторських лексичних новотворів у поетичному словнику „Молодої музи” / Г. М. Вокальчук, Т. І. Мамчич // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : [зб. наук. праць Рівненського держ. гуманітарного ун-ту]. – Вип. 14. – Рівне, 2006. – С. 44–47. 5. Вокальчук Г. М. „Я – беззразковості поет” (словотворчість Михайля Семенка) : [монографія] / Г. М. Вокальчук. – Рівне : Перспектива, 2006. – 201 с. 6. Казка А. В. Васильки / Аркадій Казка. – К. : Радян. письменник, 1989. – 260 с. 7. Київські неокласики: словотворчість / Н. В. Гаврилюк ; відп. ред. Г. М. Вокальчук. – Острог : Вид-во НаУ „Острозька академія”, 2009. – 216 с. (Лексикографічна серія „Українська індивідуально-авторська неографія” ; вип. 2).  

Особливості семантики індивідуально-авторських новотворів Аркадія Казки

http://eprints.oa.edu.ua/831/1/KryvkoL.pdf

Особливості семантики індивідуально-авторських новотворів Аркадія Казки

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Цифровий архів Острозької академії (Digital Repository of Ostroh Academy)