Автор розглядає постать Василя Стуса в контексті європейських інтенцій української інтеліґенції. Західна орієнтація виразно засвідчена у творчості шістдесятників. Із трьох пластів європейської культури – класики, аванґарду та сучасного мистецтва (ґенерації гіпі) – молоді українські творці віддавали перевагу класичній спадщині. Цю парадигму переконливо втілив Василь Стус у своїй поетичній творчості, кореспондуючи з ідеями Ґете, Рільке, Камю тощо. Принциповий окциденталізм Стуса, хоча й був позицією самітника, вказував стратегію розвитку української культури та її виходу з-під колоніального впливу. (The author examines creative personality of Vasyl Stus in the context of European aspirations of the Ukrainian intellectual persons. Work of generation of 60th of ХХ century certainly testifies to their western orientation. From three layers of the European culture - the classics, advance-guard and contemporaneity - the young Ukrainian intellectual persons gave preference to classic heritage. This paradigm was convincingly incarnated by Stus in the poetry, which calls with the ideas of Goethe, Rilke, Camus of and other. Fundamental westernizer of Vasyl Sts, though was the special position, however specified strategy of development of the Ukrainian culture and her output from the colonial affected zone.
