У статті обґрунтовано важливість вивчення поняття "антропонімічна інтертекстуальність" як ключ до інтерпретації текстів. Предметом статті є проза Оксани Забужко ("Казка про калинову сопілку", "Польові дослідження з українського сексу") та виявлення у ній особливостей вживання автентичних імен. Показано можливість використання антропоніма у діалозі із попередньою культурою
