Гарлінська (Лейченко), А. М.

Гарлінська А. М.

Zhytomyr State University Library

 – 127 –    ЗООЛОГІЯ ло, вони переважно невеликого об’єму, деякі з них штучно збільшені. На Розточчі цінність для рукокрилих становлять 4 печери: Медова, Страдчанська, Грот, Лисяча Нора. Нами прово-дився моніторинг печер з осені 2007 по весну 2010 року. Медова печера розташована на південно-східних околицях Львова, на краю лісопарково-го масиву. Фауна рукокрилих печери складає 9 видів: Barbastella barbastellus, Plecotus auri-tus, Plecotus austriacus, Myotis myotis, Myotis daubentoni, Myotis nattereri, Myotis bechsteiniі, Myotis blythiі, Eptesicus serotinus. Протягом всіх обліків Медової печери з 2007 по 2010 роки нам вдалося зареєструвати 6 із 9 видів, які історично відмічалися в цій порожнині. Такі види рукокрилих, як нічниця довговуха (Myotis bechsteiniі), нічниця гостровуха (Myotis blythiі), вухань австрійський (Plecotus austriacus), ми не спостерігали під час обліків. Підвищення кількості особин видів Myotis myotis, Eptesicus serotinus, Plecotus sp. спостерігається навесні та восени, які літають неподалік печери і одноразово можуть у ній реєструватися. У сезонних міграціях Медова печера відіграє важливу роль тимчасової схованки. Рукокрилі в печері на зимівлю з’являються тільки після першого снігопаду.  Страдчанські печери (Страдчанська, Грот, Лисяча Нора) розташовані 25 кілометрів на північний захід від Львова, біля села Страдч  Яворівського району Львівської області. Істори-чно у Страдчанській печері було зареєстровано 10 видів рукокрилих (Башта, 1998): Rhinolo-phus hipposideros, Myotis myotis, Myotis bechsteiniі, Myotis nattereri, Myotis mystacinus, Myotis daubentoni, Eptesicus serotinus, Plecotus auritus, Plecotus austriacus, Barbastella barbastellus. Печера є колишнім монастирем і стала місцем паломництва великої кількості людей, що без-посередньо впливає на хіроптерофауну печери, а також істотно порушує її мікрокліматичні показники. Під час проведення обліків в цій печері нами не було зареєстровано жодного виду кажана. Біля Страдчанської печери розташована печера Грот, в якій на зимівлях 2008/2009 і 2009/2010 реєструвалися 1-2 особини  Plecotus auritus. Зважаючи на великий вхід у печеру, температурний режим відповідає холодолюбним видам кажанів. У печері Лисяча нора було відмічено такі види кажанів: Myotis myotis, Barbastella barbastellus, Plecotus auritus, Myotis bechsteiniі. Незважаючи на невеликі розміри печери (довжина ходів становить приблизно 35 метрів), вона є важливим сховищем для рідкісних видів рукокрилих не лише Розточчя, а й для цілого регіону зокрема. Встановлено, що печери Розточчя є постійними сховищами для кажанів тільки під час зимівлі. В літній період рукокрилі в печерах не спостерігались. Проте вони є важливими міс-цями під час їх міграцій, коли відіграють роль тимчасових сховищ. Для печер  характерними є велика кількість недоступних для людини заглибин і щілин, що можуть бути хорошими укриттями для рукокрилих. Незважаючи на численніі труднощі, обліки кажанів у підземних сховищах широко використовуються як метод моніторингу. Загалом умови, які спостеріга-ються у печерах Розточчя, дуже сприятливі для зимівлі кажанів, однак антропогенний чин-ник часто стає вирішальним для їх використання рукокрилими. Поки що єдиним діючим ме-тодом охорони цінних місць зимівлі від неконтрольованих турбувань людьми  є їх забезпе-чення спеціальними гратами. Найчастіше найкращим методом є замикання входів печер тіль-ки на зимовий період (від початку листопада до кінця квітня) і розміщення при вході відпові-дної інформації на цю тему. Лейченко А. ПОШИРЕННЯ МОЛЮСКІВ РОДИНИ PHYSIDAE ПО ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ Житомирський державний університет ім. І.Франка вул. Велика Бердичівська, 40, Житомир, 10008, Україна,   alla.leichenko@mail.ru Особливості поширення пухирчикових досліджено у межах семи найважливіших річкових басейнів України − Західного Бугу, Дністра, Дунаю, Південного Бугу, Дніпра, Сіверського Дін-ця і річок Криму. Ця група тварин поширена в усіх ландшафтно-кліматичних зонах України.  – 128 –  "Молодь і поступ біології", Львів, 21–24 вересня, 2010 р. У межах її одним із найширше розповсюджених видів пухирчикових є Physa fontinalis (Linné, 1758) – палеарктичний вид (загальний ареал його охоплює Європу і північну частину Азії). На сьогодні відмічений нами у басейнах усіх великих річок України, крім Південного Бугу. Звичайний вид для водойм Українського Полісся і Лісостепової зони. Натомість у во-доймах Степової зони трапляється лише зрідка. Розповсюджений лише у рівнинних і перед-гірських місцевостях (до 500 м н.р.м.).  Близький до Ph. fontinalis вид − Ph. adversa (Costa, 1778) (палеарктичний вид). Його від-мічено у басейнах Західного Бугу, Дністра, Дунаю, Дніпра і Сіверського Дінця. Ареал його поширення на території України охоплює Українське Полісся і Лісостепову ландшафтно-кліматичну зони. А от у Степовій зоні знайти його нам не вдалося. Поширена Ph. adversa виключно у водоймах рівнинних місцевостей. І хоча цей вид виявлено і у Прикарпатті (р. Мощанка, Мощани Львівської обл.), і на Буковині (р. Малий Сирет, Старий Вовчинець Чер-нівецької обл.), але теж, як і Ph. fontinalis, не вище 500 м н.р.м. У 2002 р. американський малаколог Д. Тейлор під час участі в роботі І Міжнародної ма-лакологічної конференції (15−18 травня 2002 р., м. Житомир) «Молюски. Основні результа-ти, проблеми та перспективи досліджень» виявив в околицях Житомира північноамерикансь-кий описаний ним же (Taylor, 1954) вид Ph. skinneri (Taylor, Sitnikova, 2004). Це була перша знахідка цього молюска на території України. Пізніше (2002−2006) М.О. Сон (Сон, 2007) відмітив Ph. skinneri у басейні Північного Причорномор’я (з Дністра, Дуная, Дніпра). Ми зареєстрували його лише раз − на заході України (р. Серет, Тернопіль).  У водоймах нашої країни поширений північноамериканський вид − Physella acuta (Draparnaud, 1805). Його відмічено у всіх річкових басейнах України, розміщених на території Українського По-лісся, Лісостепової і Степової зон. Відсутній у гірських та передгірських ділянках Карпат.  Недавнім вселенцем у прісні водойми України є Phys. heterostropha (Say, 1817). Вперше його відзначено М. О. Соном у 2001 р. в Одесі (у штучних озерах). Він поширений у басей-нах пониззя Дунаю, Дністра, Дніпра і на Південному березі Криму. Цей вид нами вперше відмічений у басейнах Південного Бугу (Южноукраїнськ Миколаївської обл.) і Сіверського Дінця (Станично-Луганське Луганської обл.; Миколаївка Донецької обл.). Відсутній у гірсь-ких та передгірських ділянках Карпат. Його ареал  у межах регіону досліджень охоплює Українське Полісся, Лісостепову і Степову зони.  Найрідкіснішим видом серед пухирникових України є Costatella integra (Haldeman, 1841). Це вид американського походження, близький до Phys. acuta і Phys. heterostropha. Від-мічений нами у басейнах Дністра і Сіверського Дінця, хоча раніше його знаходили у басей-нах Західного Бугу, Дунаю, Південного Бугу, де на сьогодні він відсутній. Загалом же ареал C. integra на території України охоплює Лісостепову і Степову зони.  Результати наших досліджень свідчать, що найбільш розповсюдженим видом на терито-рії України є Ph. fontinalis. Інших же представників родини Physidae можна об'єднати у дві групи: ті, які поширені у південній частині нашої держави (Phys. acuta, Phys. heterostropha, Ph. skinneri), і ті, які поширені у північній її частині (Ph. adversa). Масловський О.1, Тафійчук Р.2, Лєснік В.1  ПАРАЗИТОФАУНА РОТАНА (PERCCOTTUS GLENII DYBOWSKI)  У ВОДОЙМАХ ЗАХОДУ УКРАЇНИ 1Львівський національний університет імені Івана Франка, вул. Грушевського, 4, м. Львів, 79005, Україна 2Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій  ім. С.З. Гжицького,. вул. Пекарська, 50, м. Львів, 79010 Україна  unsanya@yandex.ru Із включенням головешки амурської до нових фауністичних угруповань ряд іхтіологів констатують факт зміни складу місцевої іхтіофауни, а також зміни у трофічних ланцюгах, і поведінці тварин, життя яких пов’язане із водоймами. 

Поширення молюсків родини Physidae по території України

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Zhytomyr State University Library