Стаття присвячена дослідженню прагматичного ефекту сюжетного парадоксу у прозових творах сучасних британських та американських письменників. Основними стилістичними засобами реалізації парадоксу є рамковий повтор (Хоук, Форсайт), оксиморон (Шопен), інтертекстуальні алюзії та цитати (Бредбері)
