У статті аналізуються літературні джерела, що лежать в основі різних видів індійських храмових танців, і досліджуються їх спільні корені. Також розглядаються естетичні засоби пластичної виразності, які використовуються для передачі змісту та ідей текстів. Танець розглянуто як найважливіший елемент індійського традиційного мистецтва
