На основі дослідження української духовної традиції проаналізовано архетип міфічного культурного героя. Наголос робиться на діалектичній єдності трихотомічної структури діяльності культурного героя. У захисній діяльності культурного героя виділяється парадигма поєдинку героя з хтонічними чудовиськами та велетнями. Перетворююча діяльність культурного героя експлікується у мотивах першотворення, впорядкування земного ландшафту, видобування космогонічних об’єктів, створення людини, дарування цивілізаційних благ. Сакральне у діяльності культурного героя реалізується у його медіаторній ролі
