В статті розглядаються родові особливості драми-антиутопії, зумовлені умовно-експериментальним хронотопом, який визначає жанр, побудову сюжету і схематизацію образів героїв, а також визначається функція оповідного діалогу, своєрідних ремарок, у яких звучить голос автора, віршів і пісень
