У статті розглядаються проблеми українсько-чеських культурних взаємозв’язків

Пультер, С. О.

Ukrainian

Zhytomyr State University Library

С.О. Пультер. До витоків українсько-чеських культурних взаємин УДК 82 С.О. Пультер, кандидат філологічних наук, професор (Житомирський педуніверситет) ДО ВИТОКІВ УКРАЇНСЬКО-ЧЕСЬКИХ КУЛЬТУРНИХ ВЗАЄМИН У статті розглядаються проблеми українсько-чеських культурних взаємозв’язків Українсько-чеські контакти і культурні взаємозв’язки своїм корінням сягають у давні часи. Чехи з’явились у Галичині ще у княжу добу, коли їхня держава межувала з Київською Руссю. Діяльність слов’янських просвіти-телів Кирила і Мефодія у другій половині ІХ ст., зокрема в поширенні писемності, доходить до руських земель. Чеські купці були частими гостями у галицьких містах, а руська молодь їздила до навчання в чеські університе-ти. Чеські вчителі і музиканти викладали в українських школах, були диригентами оркестрів і церковних хорів у відправах православної церкви. Про все це ми дізнаємось з найновіших наукових розвідок чеського музико-знавця О. Гостинського ("Музика в чехах") та біографічного довідника "Чехи в Галичині", що вийшов друком у Львові (1998 р.). Добросусідству братніх слов’янських народів сприяли також міждержавні шлюби. Відомо, що чеський ко-роль Отакар ІІ (1253-1278) мав дружину на ім’я Кунінгунда, батьком якої був чернігівський шляхтич. А чолові-ком дочки галицького князя Ростислава став чеський король Пршемисл. Показово, що нащадок з поважного роду чеських (богемських) дворян Пилип Орлик (1672-1742), батьки якого змушені були в часи гусистських воєн ХV ст. покинути рідну землю, був гетьманом України і творцем першої конститутції. Його діяльність є взірцем вірності і відданого служіння українському народові [1]. Виявом шани до чеського народу та його національних героїв є звернення Т.Г. Шевченка у своїх поемах "Єретик" (1845 р.) та "І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні..." (1845 р.) до діянь слав-них лицарів чеської історії. Окремо слід сказати про значимість поеми "Єретик", що присвячена чеському куль-турному діячеві П.-Й. Шафарику. Головним героєм твору є Ян Гус (1369-1415) – релігійний чеський письмен-ник, професор і ректор Празького університету, який за вироком інквізиції був спалений на вогнищі в 1415 р. Спалення Гуса викликало в Чехії народні заворушення, які дали початок тривалим гусистським війнам на чолі з талановитим полководцем Яном Жижкою (1360-1424). До нього звучать також найкращі симпатії у поезіях ве-ликого Кобзаря. До речі, цю поему переклав чеською мовою відомий письменник Франтішек Тіхий у 1919 році, а передмову написав український професор-емігрант С. Смаль-Стоцький. Окремо слід наголосити, що Шевченкові були добре відомі праці українських і чеських дослідників слов’янства – Й. Бодянського ("Про    народність  поезії   слов’янських   племен",  1837), П.-Й. Шафарика ("Іс-торія слов’янської літератури", "Слов’янські древності"), Я. Коллара ("Про літературну взаємність між племе-нами і говірками слов’янськими", 1840) та ін. Інтенсивними стають українсько-чеські соціально-економічні і культурні зв’язки в другій половині ХІХ ст. Так, у результаті третього поділу Польщі (1796 р.) царський уряд на теренах України створив дві нові губернії – Подільську і Волинську. На малозаселені землі шляхом надання різних пільг запрошувались на проживання німецькі і чеські переселенці. На Волині чехи були зосереджені в основному у Луцькому, Дубненському, Ново-град-Волинському і Житомирському повітах. Переважна більшість чеських колоністів проживали в сільській місцевості, займались землеробством, хмелярством, тваринництвом та різними ремеслами. Цікаві відомості про культурне життя чехів надибуємо в нотатках П. Кваснецького "Чеські поселення на Волині", у повідомленні І. Агасієва "Чеські колоністи на Волині в політиці царської Росії у другій половині ХІХ ст." (Луцьк), у "Волынских епархиальных ведомостях" (1890-1910 рр., Житомир) та ін. Дружні стосунки з діячами чеської культури були в І.Я. Франка. В Празі на першому з’їзді прогресивного слов’янського студентства Австро-Угорщини (1878 р.) він говорив про взаємозв’язки з чеськими письменника-ми. Показовий факт. Рятуючи від загибелі рукописні вірші Т.Г. Шевченка, відомий сподвижник української національної ідеї О. Русов видав у Празі увесь "Кобзар" (1876 р.) без цензурних скорочень і з додатком спогадів про поета. А в 1842 р. було складено першу чеську антологію українського письменства. В кінці ХІХ ст. і на початку ХХ ст. українською мовою були видані твори чеських письменників – Божени Немцової, Карла Гавлічка-Боровського, Яна Неруди, Алоїза Іраска, Франтішка Галацького та ін. У свою чергу чеські композитори створили ряд музичних творів з української тематики – Леон Янарчек, Й.-Б. Ферстер, Ян Ступка, Людвіг Куба, Бедржіх Сметана, Яна Коубка та ін. А історична драма президента карпатської України, професора Українського вільного університету Августина Волошина "Фабіола" в перекладі чеською мовою йшла на сцені празьких театрів [1]. Складні політичні й економічні процеси, що відбувалися в Україні в 20-х р. ХХ ст., призвели до вимушеного розселення великої кількості українців на теренах Чехословаччини. Українці в еміграції зробили вагомий вне-сок у розвиток національної культури. Проте офіційна радянська пропаганда зображувала відомих представни-ків української діаспори як "ярих націоналістів, прислужників капіталізму, фашизму та Риму", або просто замо-вчувала їхню культурну діяльність. Особливо дружніми були чесько-українські взаємини в політиці й освіті в роки визвольних змагань україн-ського народу за свою незалежність у 1917-1920 рр. Після розпаду Австро-Угорської імперії дружня Чехосло-вацька Демократична Республіка на чолі з її першим президентом Томашем Масариком із симпатією і розумін-С.О. Пультер. До витоків українсько-чеських культурних взаємин ням поставилась до українських емігрантів, надавши їм притулок і право на творення української культури. Проф. Т.Г. Масарик був особисто знайомий з визначними культурними діячами – М. Грушевським, С. Петлюрою, О. Шульгіним, В. Винниченком, І. Огієнком та ін. За висловом Олександра Олеся, Прага стала "колискою української свободи, політичним, науковим та культурним осередком української духовності" [2]. Завдяки чеському урядові в 20-30-х роках ХХ ст. в Чехословаччині існували такі наукові і культурні закла-ди: Український вільний університет у Празі, Українська господарська академія в Подєбрадах, Студія пластич-ного мистецтва, Педагогічний університет ім. М. Драгоманова (чотири факультети: літературно-історичний, природничо-географічний, фізико-математичний, музично-педагогічний), Українська гімназія та ін. А 1926 р. в Карловому університеті в Празі була заснована кафедра українознавства. В ті пам’ятні роки тут викладали ві-домі українські вчені: літературознавець О. Колесса, лінгвіст І. Панькевич, хімік і медик І. Горбачевський, гео-граф С. Рудницький, етнолог В. Щербаківський, історик Д. Дорошенко, культуролог Д. Антонович, фолькло-рист З. Лисько, бібліограф С. Сірополко, правознавець С. Дністрянський, педагог С. Русова, економіст М. Василів, літератор Л. Білецький, мовознавець В. Сімович, музикознавець Ф. Стешко, історик та літературо-знавець Д. Чижевський та багато інших [3]. У другій половині 20-х років у Празі діяли Українська академія мистецтва, філософсько-педагогічне товари-ство ім. Г. Сковороди, видавництво "Українська молодь" та ін. Найвищого рівня розвитку досягла українська емігрантська література в Чехії між двома світовими війнами. Це творчість Є. Маланюка, Ю. Дарагана, Л. Мосендза, О. Ольжича, Ю. Клена, О. Лятуринської, О. Теліги, О. Стефановича. Продовжували творити представники старшого покоління письменників – О. Олесь і С. Черкасенко. Розвивали свій поетичний хист представники лівого орієнтування з прорадянським ухилом – А. Павлюк, В. Хмелюк, М. Ірчан, С. Масляк [4]. В останні роки з’явилось багато наукових праць про чесько-українські культурні взаємозв’язки. Заслуговує на увагу дослідження Тетяни Беднаржової "Федір Стешко. Український вчений-педагог, музиколог-теоретик" (Тернопіль-Прага, 2000). У 1995 р. в Празі вийшла цікава наукова розвідка чеською мовою Богдана Зелінського "Українці в Чехії і на Моравії: (1894) 1917 – 1945 (1994)", де всебічно проаналізовано перебування українських громад на чеських землях у різні роки визвольних змагань українського народу. Вказано на прихильне ставлен-ня чеського уряду до української еміграції і сприяння в розвитку культури й освіти. Значним внеском у розвиток чесько-українських культурних відносин стало проведення кафедрою україніс-тики Оломоуцького університету (Чехія, листопад 2001 р.) Міжнародної наукової конференції "Україністика на порозі нового століття і тисячоліття: проблеми мови, літератури і культури", в якій взяли участь викладачі Жи-томирського педуніверситету (Шевцова Л.С., Пультер С.О., Лісовський А.М., Березюк О.С., Вітвицька С.С.). Окремо слід сказати про чеську общину в Житомирі. На початку ХХ ст. тут проживав відомий музикант і мистецтвознавець Ернст Несвадба, який очолював міське музичне товариство. Уродженець села Вільшанки знаний чеський педагог і етнограф Є.А. Рихлік загинув у сталінських енкаведистських застінках. Чех за похо-дженням Олександр Вацек (племінник українського письменника Василя Земляка) зараз є диригентом всесвіт-ньо відомої хорової капели "Орея", під орудою якого колектив виборов ряд міжнародних дипломів і зайняв призові місця в музичних конкурсах [5]. На теперішній час в Житомирі діє чеське культурне товариство, яке очолює лікар Є.В. Снідевич. Відбуваються обмін туристських груп між двома державами, поїздки дітей з Чор-нобильської зони на лікування до санаторіїв Чехії, участь в оглядах-концертах художньої самодіяльності націо-нальних меншин, художні виставки тощо. Піднесення українсько-чеських культурних взаємин в умовах незалежності нашої держави до рівня євро-пейських культурно-освітніх структур сприяє створенню самобутніх творів у літературі, музиці і живопису ми-тцями обох народів. •••••• •••••••••••• •••••••••• 1. Історія української та зарубіжної культури (за ред. С.М. Клапчука, В.Ф. Остафійчука). – К.: Вища школа, 1999. 2. Zilynskyi B. Ukrajinci v Čechách a na Morave (1894) 1917 – 1945 (1994).- Praha, Vydani  prvni.-1995. 3. Березюк О.С., Осадча З.А., Дідус О.М. Становлення та розвиток освіти української діаспори (перша половина ХХ ст.). Методичні рекомендації. – Житомир, 2001. 4. Бокань В., Польовий Л. Історія культури України. – К.: МАУП, 2002. 5. Поліський дивосвіт. Навчальний посібник. Ч. І (за ред. С.О. Пультера). – Житомир, 2000.  Матеріал надійшов до редакції 19.03.2004 р.  Пультер С.А. К истокам украинско-чешских культурных отношений. В статье рассматриваются проблемы украинско-чешских  культурных  взаимосвязей. Pulter S.A. The Origins of Ukrainian-Czech Cultural Relations. The paper addresses the issues of Ukrainian-Czech cultural relations.  

До витоків українсько-чеських культурних взаємин

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Zhytomyr State University Library