Досліджується гуманістична концепція поетичної творчості Лесі Українки: взаємозв'язок особистісної, індивідуальної, загальнолюдської основ лірики

Козубенко, Л. М.

Ukrainian

Козубенко Л. М.

Zhytomyr State University Library

Козубенко Л.М. Гуманістичний ідеал у творчості Лесі Українки УДК 82: 11.852 Л.М. Козубенко, кандидат педагогічних наук, доцент (Переяслав-Хмельницький педінститут) ГУМАНІСТИЧНИЙ ІДЕАЛ У ТВОРЧОСТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ Досліджується гуманістична концепція поетичної творчості Лесі Українки:взаємозв ’язок особистісної, інди-відуальної, загальнолюдської основ лірики. Оригінальністю і художнім новаторством позначене розв’язання проблеми  гуманізму  у творчій  діяльності Лесі  Українки.  За спостереженням Н.Калениченко, “головне в творчості Лесі Українки, як і в творах... І.Франка, це створення нової концепції людини - сильної, незламної, мужньої... ” [1:147]. Образ ліричного героя Лесі Українки створюється шляхом послідовного втілення ідеї прометеїзму. Імпульс до широкого і всеохоплюючого розгортання цієї ідеї в творчості письменниці дала нескореність душі, яка зму-сила хвору дівчину зробити виклик долі: Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні! [2:56]. Ця мужня боротьба за життя, за незгасність надії одразу розширила звучання  Лесиного   “Без   надії  споді-ваюсь”,  наповнила  його загальнолюдським змістом, надала соціальної гостроти. На думку П. Волинського, ліричний герой поезії став “художнім втіленням настроїв, що народжувались і розвинулись у 90-ті роки XIX ст.. як прагнення подвигу в ім’я революційного перетворення дійсності” [3:151]. Вже цей твір поетеси викликає аналогії з шевченківським “Кавказом”, що звеличує непокору прикованого до скелі Прометея, “живущу кров” його серця, яке у відповідь на кару Знову оживає  І сміється знову [4:295]. “Невільничі пісні” відтворюють рішучий крок ліричного героя Лесі Українки в життя, у вир суспільної бо-ротьби. Нова “огниста” мрія відтіснила зграйку любих “рожевих мрій”, владно запанувала в серці, вказала шлях туди, де “без упину лютує страшна, невсипуща війна” (“Північні думи”). “Кличеш? Я йду! ” - це мужня відпо-відь людини, голос вільного вибору. Так розв'язує Леся Українка проблему свободи особистості. Попереду в її героя - труднощі і пошуки шляхів служіння народу, але не буде безплідних сумнівів та манівців, розриву між особистим і загальним. Ліричний герой Лесі Українки найповніше розкривається у відвертій розмові з молоддю свого покоління, в активній боротьбі за неї (“Мати невільниця”, “До товаришів”, “Товаришці на спомин”). Викриттям духовного невільництва Леся Українка разом з І.Франком гартувала душі сучасників, виховувала в них ненависть до мі-щанської самозаспокоєності, прагнення звільнитися від пут рабської моралі. Історію формування особистості ліричного героя поетеси можна охарактеризувати як шлях моральної підго-товки до подвигу, вивірення своїх духовних можливостей. У його душі постійно звучить питання грізного “ан-гела помсти”: Чи ти боїшся смерті, кари, мук,  Ти, що була душею завжди вільна? Вогонь, у якому “жевріє залізо для мечей”, це і є той Прометеїв вогонь, що готує душу до великого, робить людину здатною перейти немовби в нову духовну якість. Пройти через цей очисний вогонь суджено не всім, і тільки той, хто витримає гарт, гідний життя: Коли я крицею зроблюсь на тім вогні,  Скажіть тоді: нова людина народилась; А як зломлюсь, не плачте по мені! Пожалуйте, чому раніше не зломилась! [2:140]. У сфері особистого прометеївський характер ліричного героя поетеси диктує вимогу безкорисливості, само-відданості в любові і дружбі. Трагічна  лірика  циклу,  викликаного  хворобою  і  смертю С.Мержинського, - апофеоз жіночої любові: Стать над тобою і кликнуть до бою Злую мару, що тебе забирає  [5:259]. Це найбільш природний вияв натури, для якої рятувати, гоїти рани, стояти на сторожі життя близької істоти - не подвиг, а невідхильна внутрішня потреба. Породжена розпачем, інтимна лірика Лесі Українки сприймаєть-ся як гімн жіночому серцю, стійкому в боротьбі за життя коханого, вірному у виконанні гірких заповітів. На-пружена і болюча, ця поезія водночас світла, урочиста, сповнена гуманності, торжества любові. Леся Українка послідовно втілює у творчості новий погляд на людину, згідно з яким  “ні в природі, ні в жит-ті немає нічого, що було б саме по собі, так би мовити по праву народження, другорядним”. Письменниця пере-конана, що кожна особистість суверенна, що кожна людина, якою б вона не була, є героєм для самої себе і час-тиною середовища по відношенню до інших... [2:25З]. Козубенко Л.М. Гуманістичний ідеал у творчості Лесі Українки Саме з таким поглядом на людину (Леся Українка вважала його головною ознакою демократизму в пись-менстві) пов’язана постійна сконцентрованість  поетеси  на  проблемі  гармонійного  розвитку особистості її мрія про те, щоб людина могла “своїм життям до себе дорівнятись”. Характер світовідчуття диктував героїчно-романтичне розв’язання проблеми особи, приковував увагу до не-звичайного. Так, звеличення лицарських подвигів у середньовічних романах дало поштовх до переосмислення концепції прекрасного й величного (поезія “Мрії ”). Леся Українка різко міняє сам ракурс зображення, утвер-джує нові цінності, нову точку зору на честь і гідність людини. В її зображенні величним постає не гордий пе-реможець, а беззбройна бранка, чия нездоланна духовна сила виявляється у сміливій відповіді напаснику: Ти мене убити можеш, Але жити не примусиш [2:160]. Трагедія нездійсненного життя розкривається в “Забутій тіні”. "Безсмертна пара Данте й Беатріче" не за-тьмарила в очах поетеси непоміної, безмовної, неуславленої співцями “тіні” - дружини Данте. Визначаючи ідейне спрямування твору, О.Бабишкін і В.Курашова вказують: “В образі жінки-трудівниці, вірного друга, ніж-ного, бачить Леся Українка справжню жіночу красу” [ 6:174]. У згаданій поезії відчувається властиве поетесі захоплення непоказним, суто жіночим героїзмом любові й відданості, героїзмом мовчазного страждання сильної і гордої душі. Однак типова життєва ситуація, осмислена через долю жінки Данте, не тільки не має нічого спільного з етичним ідеалом Лесі Україки, а й протилежна йо-му: Так вірна тінь! А де ж її життя, Де ж власна доля, радощі і горе? [2:130]. М.Рильський підкреслив, що в пильній увазі до “забутої тіні” виявляється “характерна для Лесі Українки хвилююча людяність” [7:255]. Сильним акордом звучить у поезії невіддільний від гуманізму автора протест проти нівеляції особистості, ідея повноцінного людського життя. Цю ж тему Леся Українка розробляє в “Жіночому портреті”. Створюючи психологічний портрет інтелігент-ної жінки, вона прагне осмислити діалектику зв’язків між категоріями свободи і залежності, особистого щастя і творчого покликання. Письменниця вільно прочитувала найглибші таємниці душі сучасниці, яка нерідко роз-в'язувала складні колізії життя в дусі Джемми Донатті. Зречення власної індивідуальності заради кохання - це, за Лесею Українкою, слабість, втрата частки своєї душі. Проте портрет жінки, котра “душу продала, свій хист і розум віддала в неволю”, виписаний без властивих поетесі різких інтонацій, обвіяний тим самим співчутливо-лагідним, гуманним почуттям, що й “Забута тінь”. Глибинний гуманізм Лесі Українки виключав категоричність в оцінці компромісних розв'язань проблем особистого життя. Письменниця розуміла, що відмова від особистого також збіднює людину, глибоко ранить душу. Ідеалом Лесі Українки була гармонія людини і світу, розквіт людської індивідуальності у всіх сферах її буття. В “Жіночому портреті” поетеса торкнулася того складного комплексу філософських і морально-етичних проблем, які різнобічно й повно розв'язуються в її драматургії, передусім в “Лісовій пісні” та “Камінному гос-подарі”. Звеличення особистісного, індивідуального начала в людині, – а в Лесі Українки це передусім гуманістичне начало, - вимога часу. І для його здійснення були необхідні новий підхід до слова і нові засоби вивільнення йо-го внутрішньої енергії. Велика українська поетеса цього й досягла в своїй титанічній творчості.  СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1.  Калениченко Н.Л. Українська література XIX ст.: Напрями, течії. - К.: Наукова думка, 1977. - 316 с. 2.  Українка Леся. Зібрання творів у 12-ти т. - К.: Наукова думка, 1976. – Т.1. – 446 с. 3.  Волинський П.К. Основи теорії літератури: Вступ до літературознавства. - К.: Радянська школа, 1967. – 366 с. 4.  Шевченко Т. Твори: В 5-ти т. - К.: Дніпро, 1978. – Т.1. – 372 с. 5.  Українка Леся. Зібрання творів у 12-ти т. - К.: Наукова думка, 1976. – Т.12. – 693 с. 6.  Бабишкін О., Курашова В. Леся Українка: Життя і творчість. - К.:  Видавництво художньої літератури, 1955. – 478 с. 7.  Рильський М.Т. Лірика Лесі Українки // Статті про літературу. – К.:Наукова думка, 1980. – 255 с.  Матеріал надійшов до редакції 26.12. 2000р. Козубенко Л. М. Гуманистический идеал в творчестве Леси Украинки. Исследуется гуманистическая концепция поэтического творчества Леси Украинки: взаимосвязь личностного, индивидуального, общечеловеческого начал лирики. Козубенко Л.М. Гуманістичний ідеал у творчості Лесі Українки Kozubenko L. M. Humanistic Ideal in Lesya Ukraїnka's Literary Works. In he article the conception of Lesya Ukraїnka’s poetic work  ( interaction of personal, individual and humanistiс grounds of lyrics) is investigated.  

Гуманістичний ідеал у творчості Лесі Українки

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Zhytomyr State University Library