На матеріалі одного номера газети "День" прокоментовано лексичні та стилістичні помилки в журналістських текстах, запропоновано шляхи усунення анормативів

Yavorskyi, Andrii Yu.

Яворський, Андрій Юрійович

Electronic Eastern European National University Institutional Repository

 1 
Яворський А. – студент ІІІ курсу  
Інституту філології та журналістики 
Волинського національного університету  
імені Лесі Українки. 
 
Науковий керівник – доцент Ю. В. Громик. 
 
Лексичні та стилістичні помилки в журналістських текстах  
(на матеріалі одного числа газети «День») 
 
Мета дослідження – проаналізувати типові лексичні та функціонально-
стилістичні помилки, що трапляються на сторінках друкованих мас-медіа. 
Об’єктом дослідження обрано одне число щоденної всеукраїнської газети 
«День» – п’ятничний випуск № 103 за 16 червня 2009 року (при покликанні 
на це видання вказано лише сторінку, на якій засвідчено помилку).  
 На останній сторінці газети є традиційне зауваження, що «редакція 
залишає за собою право редагувати матеріали» (с. 24), одначе складається 
враження, що це право лише деклароване, але рідко реалізується: негативний 
мовний матеріал, вилучений із 24 сторінок указаного числа видання, містить 
більше 100 різнотипних помилок.   
Писемне мовлення журналістів відзначається багатьма лексичними 
анормативами. Так, у реченні Це дозволить побудувати логістику 
подальшого реформування суспільства слово логістика вжито помилково, 
пор.: логістика – «наука про оптимальне керування матеріальними, 
інформаційними та фінансовими потоками в економічних системах» [2, 
с. 419]; контексту відповідає лексема стратегія. Журналісти нехтують 
лексичною нормою й тоді, коли активно послуговуються словом наступний 
замість такий, пор.: із смертністю по регіонах ситуація наступна (с. 19); 
суть ідеї про напіванклави у наступному (с. 21); словом задача – замість 
завдання, пор.: Головна задача – ствердження нового покоління (с. 5); 
словом громадянський замість громадський, пор.: переслідування незалежних 
громадянських груп (с. 3). У контексті Спілкуються вони між собою, як 
правило, або за допомогою ЗМІ або відкритих листів. І як видно зі змісту – 
 2 
адресати один одного часто не чують і не розуміють (с. 21) простежено 
розширення семантики лексеми адресати: у цьому випадку мова йде і про 
адресатів (одержувачів), і про адресантів (відправників). Конструкція несуть 
зобов’язання (с. 23) (пор.: Переможці та призери фотоконкурсу самостійно 
несуть зобов’язання щодо сплати обов’язкових податків та зборів) являє 
собою явний канцеляризм; натомість доречно вжити лексему зобов’язані. 
Іншим різновидом лексичних помилок у газетних текстах є плеоназми. 
Так зване багатослів’я представлене в основному на рівні підрядного 
словосполучення: замість спортивні тренери (с. 1) достатньо писати 
тренери; замість свої власні твори (с. 18) – свої твори або власні твори; 
замість інтонаціями голосу, інтонацій голосу (с. 18) – інтонаціями, 
інтонацій тощо. Сполуки з надлишковою інформацією простежено й серед 
сурядних словосполучень (як правило, у таких конструкціях поєднуються 
лексема іншомовного походження і тотожне їй за значенням українське 
слово): ці прагнення є доволі плідними та результативними (с. 6); Україна, 
по суті, зараз є поєднанням, конгломератом одразу декількох культур (с. 6). 
У реченні Навіть недостатньо для обслуговування туристів, які приїздять 
(с. 20) сегмент які приїздять теж вважаємо семантично порожнім: вилучення 
його з речення не викликає жодних ускладнень у сприйнятті матеріалу. 
Ознаки переобтяження фрази зайвими словами вбачаємо ще в одному 
випадку: вихід у світ праці... письменника, есеїста Миколи Рябчука (с. 6).  
Трапляються випадки, коли анорматив синтезує в собі ознаки 
порушення і лексичної, і морфологічної норми. Так, у реченні Дуже погану 
послугу для суспільства роблять ті пієтети, які постійно виходять від 
політиків про освіченість суспільства, про його мудрість, вибраність (с. 4) 
представлено морфологічну помилку: згідно з нормою, абстрактний іменник 
пієтет уживаний тільки в однині – тут же він має форму множини. Разом із 
тим уживання в цьому контексті лексеми пієтет загалом не виправдане, 
пор.: пієтет – «глибока повага, шанобливе ставлення до кого-, чого-небудь» 
[1, с. 528]. У цьому ж реченні вбачаємо ознаки порушення синтаксичної 
 3 
норми: однорідні додатки про освіченість, мудрість, вибраність стоять не 
відразу після слова пієтети, від якого вони залежать, а відокремлені від 
нього підрядною конструкцією які постійно виходять від політиків. Те, що 
кома стоїть на початку указаного підрядного речення, але відсутня в його 
кінці, дозволяє говорити і про пунктуаційну помилку. Як бачимо, в одному 
відносно невеликому реченні допущено 4 різнотипні помилки.  
У журналістських матеріалах трапляються і функціонально-стилістичні  
помилки, що найвиразніше виявляються саме на рівні лексики. Найголовніші 
з них – штучний, штампований пафос, зловживання іншомовними словами, 
засмічення лексики професійними і жаргонними словами, невиправдана 
строкатість лексики, погано мотивована образність тощо. Чимало помилок 
цього типу відзначено в матеріалі «Кава з самотньою харизмою», вміщеному 
в рубриці «Післясмак» (с. 7).  
Так, негативний ефект створюється тоді, коли книжна, абстрактна 
лексика вкраплена в повсякденне розмовно-побутове мовлення. У реченні 
Щирий теплообмін нашої розмови, що так випадково виник, підказав, що 
жінка – самотня й спілкуватися їй із незнайомими людьми набагато 
простіше, і що запрошувала вона до кавового крісла не лише мене (с. 7) 
зіткнення книжної лексеми теплообмін зі звичайною розмовною й емоційно-
образною лексикою (хоча б із епітетом щирий чи дієсловами виник, показав, 
що створюють персоніфікований образ) формує підтекст, прямо 
протилежний задумові автора, – виникає враження фальшивої, погано 
вмотивованої образності, недоречної вишуканості. Подібний негативний 
ефект відчутно в реченні Повернення до реалу лише хвилин на п’ять нас 
пригасило, але тотально-веселий настрій мандрівника є недоторканим, і 
трохи потусувавшись біля фонтану Нептуна, вирішили подарувати собі 
автономний час – кожен гуляє, як хоче (с. 7): в одній фразі знову поєднано 
книжні лексеми та звороти (реал, тотально, недоторканий, автономний час) 
і виразно розмовну чи навіть жаргонну лексику (пригасило, гуляє, 
потусувавшись). Непередбачений автором негативний (часом навіть 
 4 
комічний) ефект посилюється, якщо неорганічне поєднання розмовно-
просторічних слів та книжних чи іншомовних елементів і невиправданих 
образних засобів супроводжується порушенням усталеного порядку слів і 
“вмонтовується” в громіздке, багатослівне речення, пор.: Раптом почали ми 
теревенити як давні подружки про все й дійшли простого життєвого 
висновку – нас зазвичай що радує, то й засмучує, і добре бути довго 
дорослою, але не старою, щоб не залишав час для задоволення 
розшифровувати загадковий, по-простому складний і по-складному простий 
життєвий дрес-код (с. 7). Як бачимо, подібні помилки зводять нанівець 
авторський задум, змінивши або навіть викрививши зміст і загальний 
колорит висловлювання.  
Прагнення до експресії, до увиразнення викладу – органічна 
властивість журналістської майстерності, проте кожен крок на цьому шляху 
треба уважної обдумувати. Надмірна, штучна образність дискредитує в очах 
читача експресію газетного мовлення як засіб увиразнення тексту. Так, 
неорганічний пафос і надмірну образність, що лише заважають сприйняттю 
змісту, відзначено у змалюванні міського кладовища польського Гданська: 
Складний етнічний казан, місце, де мирно співіснувала безліч різних культур, 
релігій і мов, наче перемістилося на це місце, що стало своєрідним гімном 
життя та пошани до тих городян, які були в минулому громадою 
старовинного міста (с. 7). Покликання експресивних засобів у газетному 
тексті – зупинити увагу читача. Одначе засоби образності, емоційності, якщо 
вони недостатньо вмотивовані, зупиняють увагу читача не на змісті 
повідомлюваного, а на його формі – на шкоду змістові.  
Навіть цей неповний перелік мовних огріхів засвідчує недостатню 
увагу журналістів, коректорів та редакторів газети „День” до культури 
видання.  
Література 
1. Словник української мови : в 11 томах. – Т. 6 / Ред. А. В. Лагутіна, К. В. Ленець. 
– К. : Наукова думка, 1975. – 832 с. 
2. Сучасний словник іншомовних слів / Уклад. О. І. Скопненко, Т. В. Цимбалюк. – 
К. : Довіра, 2006. – 789 с.  


Лексичні та стилістичні помилки в журналістських текстах  (на матеріалі одного числа газети «День»)

http://esnuir.eenu.edu.ua/bitstream/123456789/10331/1/%d0%9b%d0%b5%d0%ba%d1%81%d0%b8%d1%87%d0%bd%d1%96%20%d1%82%d0%b0%20%d1%81%d1%82%d0%b8%d0%bb%d1%96%d1%81%d1%82%20%d0%94%d0%b5%d0%bd%d1%8c.pdf

Лексичні та стилістичні помилки в журналістських текстах (на матеріалі одного числа газети «День»)

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic Eastern European National University Institutional Repository