Важливе значення для розвитку будь-якої національної правової системи є розвиток та вдосконалення регулювання певного виду відносин, системний підхід до вирішення проблем та запозичення позитивного іноземного досвіду. Прийняття 16 січня 2003 року Цивільного кодексу України1 (далі — ЦК України) дало поштовх для розвиту власної правової системи та наблизило її до вимог світової системи приватного права. ЦК України закріпив регулювання нових видів договорів, що було продиктоване потребами економічного обороту та розвитку договірних зобов’язань. А саме в ЦК України закріплені нові положення щодо регулювання зберігання речей, визначених родовими ознаками, що зумовлює необхідність аналізу цих положень, оскільки все це має істотне значення для правильного й однозначного застосування норм ЦК Україн
