Стаття про місто Кременець в давньоруський період

Rudianyn, Ivan P.

Yatsechko (Blazhenko), Tetiana V.

Рудянин, Іван Петрович

Яцечко (Блаженко), Тетяна Володимирівна

Electronic Eastern European National University Institutional Repository

Тетяна Яцечко-Блаженко  
Іван Рудянин 
 (м. Луцьк) 
МІСТО КРЕМЕНЕЦЬ В ДАВНЬОРУСЬКИЙ ПЕРІОД 
Територію, де зараз розташоване місто Кременець, люди заселяли ще 
у давні часи. Процес становлення міста Кременця як у часовому, так і в 
просторовому вимірах мав багато етапів, як і міста, що існували на Волині 
в той же період. Писемні джерела переконливо свідчать, що Кременець у 
період свого найвищого розвитку за соціально-економічною, 
адміністративною, політичною, церковною і самоврядною ознаками дійсно 
відповідав міському статусу.  
Про його значимість говорить той факт, що він згадується в Руському 
літописі кілька разів, як неприступне місто в ХІІІ ст. Великі розміри і 
досить щільна забудова сприяли тому, що він став помітним центром 
Волинського регіону.  
Із усіх дат, які претендують на першу згадку про місто, варто 
виділити чотири основних: 1064, 1073, 1226, 1227 роки. Як бачимо, усі 
вони належать до періоду ХІ –ХІІІ ст.  
Першою ймовірною датою появи міста є 1064 р., як вважають в 
деяких польських джерелах, в цей момент розпочинається історія давнього 
міста Кременця. В цьому році Кременець начебто перейшов у власність 
польського короля Болеслава Хороброго (1058-1079). Інша дата – 1073 р. як 
перша – згадка фігурує у записах польського монаха мандрівника ХVІІ ст. 
Шимона Окольського [1, 42]. За його версією, король Болеслав Сміливий, 
вирушивши на допомогу родичеві князю Ізяславові, проти якого в Києві 
вибухнуло повстання, нібито тоді по дорозі підійшов до Кременця, але 
здобути його не зміг. Однак, тодішній володар міста і замку Дениско 
Мокосій добровільно уступив їх Болеславові Сміливому. За це король дав 
йому Грамоту, якою підтвердив за родом Мокосіїв право на вічне 
володіння Кременцем та його замком [2, 85]. Підтримує цю версію пізніше 
польське джерело, в якому в 1073 р. Кременець був власністю руського 
бояра Дениски [6, 40].  
Ряд авторів як рік першої згадки про Кременець подають 1226 р., 
адже тогочасне місто вони напряму пов’язують із постаттю угорського 
короля Андрія [7, 14]. В Галицько-Волинському літописі під 1227 роком 
читаємо: „А звідти пішов король (угорський) Андрій до Теребовля, і пішов 
до Тихомля і взяв Тихомль. Звідти пішов до Крем’янця і бився під 
Крем’янцем, і багато угрів побили й поранили”. Отже, ця згадка свідчить 
про те, що під стінами міста руські дружини розгромили об’єднані сили 
угорських та польських військ під командуванням короля Андрія , коли 
замком володів тесть Данила Галицького Мстислав Удатний. Згодом 
Кременецький та інші замки Волині були у власності князя Василька, 
молодшого брата Данила Романовича. Боротьба із уграми продовжувалась 
далі. Літопис Руський описує події ранньої весни 1233 р., коли Андрій 
знову із раттю пішов на Галицько-Волинську Русь. Війська Данила 
з'єдналися із братовими воїнами коло Шумська, перейшовши р. Вілію [3]. В 
цитованому уривкові Галицько-Волинського літопису двічі місто названо 
Крем'янець, через «я».  
Відомості руських літописів дають підстави гадати, що, очевидно, 
місто виникло у ХІІ ст. Однак єдиною достовірною датою першої згадки 
про Кременець треба вважати 1227 р., зафіксований у Галицько-
Волинському літописі ХІІІ ст. 
Літописні згадки ХІІІ ст. є першими згадками про місто. Однак 
археологічні розкопки, як у самому місті, так і в його околицях дозволяють 
відсунути дату закладання  міста на значно раніше. Цікаво, з якої території 
розпочалась забудова міста в давні часи? Існує версія, що перший город в 
Кременці виник на стрімкій високій Замковій горі ще до нападів монголо -
татар у ХІІІ ст.  
Ще одним вагомим свідченням розвитку міста в цей період є знахідка 
проф. Шандрика 1930-1931 рр., а саме скарб – монета аспер з написом „АR 
TRAPEZUNT” династії Комненнів (1204-1461 рр.), який датується 
ХІІІ ст.[6, 100]. 
Сам замок міг бути першим укріпленим поселенням, а згодом із 
збільшення кількості населення життя міста перекинулось на сусідні гори – 
Черчу, Дівичі та сучасну територію міста. На своєму першому етапі він, 
напевно не був ще кам’яним, а був побудований із дерева та землі, так як і 
його найближчі сусіди Луцьк і Володимир. 
У ХІІІ ст. в Кременці на зміну насипному валу, рову й дерев’яному 
рубленому частоколу, які переважали в Х – ХІІ ст. приходять захисні мури, 
що призвело до того, що Кременець розвивався як місто-фортеця. Захисні 
споруди міста в ХІІІ ст. свідчили про нові способи ведення  військових дій, 
зокрема, таких, що базувалися на стратегії і тактиці нападу. Каменоломна 
артилерія та стінобитні знаряддя зумовили ще більше укріплення та 
зміцнення стін і башт. Розрахунок на дальність польоту стріл, а невдовзі й 
кам’яних ядер, змусив споруджувати стіни вищими, а самі фортеці 
просторнішими, завдяки чому їхні силуетні обриси стають ще більш 
виразними, фундаментальними, статечними. В уразливих місцях будували  
башти, якими сполучали між собою муровані і рублені стіни. З двору вони 
мали вигляд зрубів-городень (клітей), на яких влаштовували поміст для 
воїнів. Оборонні споруди Кременця В ХІІІ – ХIV ст. мали характерні 
ознаки, які зберігалися протягом наступних століть. Це була наявність 
ровів, валів, стін – дерев’яних чи мурованих, в’їздних брам  [5, 140]. 
Свідченням того, що на Замковій горі довгий час вирувало 
повноцінне життя є згадки існування давньої церкви на горі, яка була 
побудована в часи Київської Русі. Крім того, маємо пізніші відомості про 
існування колодязя. Тобто, як бачимо, усе необхідне для проживання було 
в перших поселенців Кременця суто на Замковій горі. З якого матеріалу був 
побудований перший город на горі? 
Якщо врахувати той факт, що пізніше замок був спалений, то 
ймовірно із дерева, якого на горі його завжди було вдосталь. І тому в разі 
пошкодження оборонних споруд їх можна було швидко відновити. Гірше б 
сталося, коли сталась би пожежа, тоді все було вщент знищене. Подібна 
ситуація могла призвести до того, що людям довелося шукати інше місце. 
Ймовірно, спалення першого замку й могло стати поштовхом для 
кременецького населення  будувати місто в долині під Замковою горою. 
Хоча, не виключено, що воно могло вже й тоді паралельно існувати на тій 
території.  
Цілком певним є те, що не лише замок, а й саме місто постало в давні 
часи. Адже якщо глянути на схему міста, то видно, що вона нагадує собою 
форму хреста. Ймовірно, якщо місто будувалось після прийняття 
християнства, то такий план міста міг би бути своєрідним захистом для 
віруючого населення від нападів чужинців. Чотири передмістя Кременця 
ділять місто на чотири сторони світу. На кожному із передмість повинна 
була бути брама, тобто на момент небезпеки брами закривались і город був 
повність закритий для непрошених гостей. Крім того, місто, як і замок, 
було оточене валами і ровами. 
Сьогодні важко уявити архітектурне обличчя давньоруського 
Кременця. Усі його деталі неможливо реконструювати через брак 
історичних джерел. Очевидно, однак, що, як і більшість літописних міст 
Русі, він міг традиційно складатися не з одного, а з двох основних частин - 
укріпленого ядра у вигляді княжого дитинця та прилеглої посадської зони. 
Напевне також, що дитинець обіймав верхні обшари теперішньої Замкової 
гори, тоді як посадська частина, напевне, була відносно невеликою і могла 
обіймати досить затиснуту ділянку землі на перешийку, можливо, навіть у 
вигляді укріпленого пригорода з автономізованою фортифікаційною 
системою. Разом з тим, не можна відкидати можливість того, що в силу 
топографічних особливостей місцевості певна частина посадської зони 
могла не мати безпосереднього зв'язку з дитинцем, розташовуючись значно 
нижче по рельєфу в межигір'ї, ближче до джерел води та комунікаційних 
шляхів.  
Як свідчать деякі дослідники, перший християнський храм у 
Кременці був споруджений саме на обшарі дитинця і майже напевне був 
дерев'яним, оскільки версія про масштабне муроване будівництво в 
давньоруському Кременці не має під собою надійного доказового 
підґрунтя. Подібне припущення дуже схоже на правду, хоча й не маємо 
літописних згадок про сам храм в „кременецькому граді”. 
Отже, як бачимо із літописних даних, початки історії Кременецького 
замку відносяться до періоду Давньої Русі-України. Кременецький замок 
був центром життя літописного «града». За всю багатовікову історію 
існування Кременця, через зруйнування в різні часи були побудовано 
кілька замків, кожен із яких існував у різний період. Але все ж таки 
зрозумілим є, що перший замок і город на Замковій горі був побудований в 
IX -ХІІ ст. із дерева й землі. 
Література 
1. Город Кременец Волынской губернии. Церковно-исторический очерк. 
Н.И. Теодорович. Почаев. 1890. – 70 с. 
2. Гуцал П. З. Тернопільщина в першій половині ХVII ст. // Тернопілля: 
сторінки історії. – Тернопіль, 1995. – С. 83–97. 
3. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Ил. 
справ.-кат.: В 4т. - Т.4 /Редкол. Ю.С. Асеев (отв. ред.) и др. – К.: 
Будівельник, 1986. – 325 с. 
4. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: Краєзнавчий 
словник. - від найдавніших часів до 1914 p. Вінніпег: Тов-во „Волинь”, 
1984. – Т. 1. – 600 с. 
5. Cynkalowski A. Materiały do pradziejów Wołynia i Polesia Wołyńskiego. 
Warszawa, 1961. – 256 s. 
6. Katałog wystawy wołyńskiej. – Warszawa, 1935. № 1956. – 127 s. 
7. Krzemieniec. - Wyd. Krzemieniecki Oddział P.T.K. – Ogólnopolski komitet 
uczczenia Juliusza Słowackiego w Krzemieńcu, Drukarnia „Grafika”, Wilno 
1939. - 32 s. 
8. Niesiecki Ks. Kacper. Korona Polska – Lwów: Drukarnia Collegium 
Lwowskiego, 1728–1743. Т.3, 1740.   


Місто Кременець в давньоруський період

http://esnuir.eenu.edu.ua/bitstream/123456789/6271/1/Yatsechko.pdf

Місто Кременець в давньоруський період

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic Eastern European National University Institutional Repository