Yatsyshyn, M.

Яцишин, Михайло Михайлович

Electronic Eastern European National University Institutional Repository

УДК 343.85:343.81 
М. М. Яцишин 
 
Актуальні завдання профілактики злочинів з боку засуджених в 
установах виконання покарань 
 
Актуальність цієї проблеми викликана передусім тим, що в загальній 
структурі злочинів так звана рецидивна злочинність упродовж останніх років 
становить 17–18 %. Значну частину серед цієї категорії осіб займають 
засуджені, які були звільнені з УВП і до зняття або погашення судимості 
вчинили нові злочини (від 15 до 20 %) [1]. 
Таке становище склалось через низку обставин, що негативно 
впливають на зміст, рівень та динаміку протидії рецидивній злочинності 
силами, методами і засобами Державної пенітенціарної служби (ДПС) 
України і громадських формувань, зокрема через недостатнє нормативно-
правове забезпечення, а також стан висвітлення цієї теми в сучасній 
юридичній науці. Установа виконання покарань (УВП) та її персонал як 
суб’єкт запобігання злочинам досі комплексно не вивчали ні науковці, ні 
законодавці. Однак основоположні документи останніх років з питань 
реформування пенітенціарної служби, зокрема, Концепція реформування 
Державної кримінально-виконавчої служби України, ухвалена указом 
Президента України від 25 квітня 2008 р. № 401/2008 [2] та заходи з 
оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, затверджені 
указом Президента України від 23 липня 2011 р. № 1085/2010 [3] 
передбачають створення уже ближчим часом нових моделей УВП, здатних у 
повному обсязі виконувати всі функції, покладені на пенітенціарну службу, 
яка відповідає вимогам часу і міжнародним нормам. 
Як засвідчує аналіз, тактичні завдання профілактики злочинів з боку 
засуджених досить різноманітні. Їх конкретний зміст може змінюватись 
залежно від суб’єктивних і об’єктивних обставин, які й визначають тактику 
дій персоналу УВП. 
На разі для досягнення стратегічної мети профілактичної діяльності із 
запобігання злочинам і наука і практика виробили відповідний набір 
технічних вимог і механізмів їх реалізації в конкретно взятій УВП. До них 
варто віднести такі: 
1. Недопустимість волюнтаризму і створення умов, сприятливих для 
досягнення позитивного профілактичного результату. Цілком слушним у 
даному випадку є вироблення конкретних рекомендацій щодо тактики 
запобіжної діяльності, пов’язаної, наприклад, з усуненням окремих 
негативних явищ у  середовищі засуджених, викликаної безробіттям в УВП, 
або ж з нейтралізацією впливу на них з боку осіб негативної спрямованості 
(так званих “авторитетів”, “злодіїв у законі” і ін.). 
2. Постійне удосконалення та видозмінюваність видів і засобів 
профілактики злочинів, дотримання відповідного співвідношення між ними й 
усунення протиріч. Як правило, настання очікуваного тактично виправданого 
позитивного результату по запобіганню злочинам можливе лише за умови 
раціонального використання виділених для цього  фінансових і матеріальних 
ресурсів, а також людських зусиль. 
3. Готовність об’єктів запобіжного впливу в УВП до профілактики 
злочинів. Це стосується в однаковій мірі як заходів загальної, так і 
індивідуальної профілактики злочинів. Так, якщо в процесі індивідуальної 
профілактики засуджений продовжує вчиняти дисциплінарні проступки, 
включаючи злісні їх прояви (ст. 133 КВК України), а суб’єкт запобігання 
злочинам не змінює (чи не доповнює) своїх методів регулювання або не 
вживає попереджувальних заходів на ті чи інші протиправні дії з боку 
засудженого, то це закінчується вчиненням злочинів: як свідчить статистика, 
більше 30 % злочинів в УВП вчиняються особами, які перебували на 
профілактичних обліках, та майже 70% – порушниками режиму тримання в 
колонії. 
4. Наукове забезпечення тактики профілактичної діяльності, що 
включає: 
– систематичний глибокий науковий аналіз явищ злочинності; 
– визначення правового статусу засуджених, гарантії захисту їхніх 
прав, законних інтересів та обов’язків і особистої безпеки (ст. ст. 7-10 КВК 
України), особливо в частині застосування до них заходів профілактичного 
впливу; 
– корегування змісту виконання покарання і тактики запобігання 
злочинам в УВП шляхом введення у структурних дільницях колоній рівнів 
безпеки, гласності використання технічних засобів нагляду і контролю за 
поведінкою засуджених (ст. ст. 94-100, 103, 138-140, КВК України) і ін. 
5. Систематична і наполеглива робота по удосконаленню нормативно-
правових актів, зокрема, в частині: 
– закріплення порядку виконання примусового лікування засуджених, 
що дозволить не тільки забезпечити дотримання законних прав останніх, але 
й створить умови для запобігання злочинам в УВП (ст. 117 КВК України); 
– встановлення на законодавчому рівні пенсійного забезпечення 
(ст. 122 КВК України); 
– введення богослужіння і створення умов для здійснення релігійних 
обрядів в УВП засудженими різних віросповідань (ст. 128 КВК України); 
– закріплення (нормативне) особливостей відбування покарання у 
виді позбавлення волі засудженими жінками і неповнолітніми (ст. ст. 141-149 
КВК України). 
6. Врахування важливості різноманітних соціальних процесів в УВП, 
зокрема, тих, які детермінують злочинність у колоніях і вимагають 
тактичного співвідношення кількісних та якісних показників об’єктів 
профілактичного впливу, а також сил і засобів, задіяних для виконання 
кримінального покарання чи інших профілактичний дій. 
Дотримання перерахованих вище вимог профілактики злочинів у 
місцях позбавлення волі позитивно впливає на вибір і постановку 
відповідних тактичних завдань по виявленню та усуненню причин і умов 
злочинності в УВП, визначення засобів впливу на детермінанти злочинності 
та об’єкти профілактичного впливу, а також форм діяльності (гласних і 
негласних) суб’єктів профілактики злочинів, спрямованих на досягнення 
стратегічної мети покарання і запобігання вчиненню злочинів. 
Сучасні дослідження з профілактики злочинів значну увагу приділяють 
також методам загальної профілактики (на рівні мікросередовища), 
акцентуючи увагу на методах виявленнях та методах усунення причин, що 
породжують або сприяють виникненню злочинності в УВП [4, 322]. 
До методів виявлення зовнішніх умов злочинності в колоніях 
відносять: 
1) перевірку діяльності різних служб УВП  керівниками і контрольно-
наглядовими органами (оперативними, соціально-виховними і ін.), а також 
нагляд з боку прокуратури, Уповноваженого Верховної Ради України з прав 
людини, спостережних комісій тощо; 
2) кримінальне дослідження та виявлення криміногенних зон в УВП, 
де найбільш часто і в певні проміжки часу вчиняються злочини та злісні 
дисциплінарні проступки засуджених; 
3) комплексне обстеження (рейди по всій території УВП) об’єктів 
охорони і нагляду начальником колонії, його заступником, а також 
відповідальними працівниками. 
Методи усунення, нейтралізації чи компенсації зовнішніх умов 
злочинності включають: 
1) конструктивно-технологічну розробку принципово нових засобів 
комп’ютерного збору, обробки та використання інформації про конкретні 
колонії по напрямках їх діяльності, засоби охорони й нагляду за 
засудженими, ефективність засобів цілодобового спостереження за 
засудженими, технічних засобів перевірки посилок, передач, листів, огляду 
автотранспорту, обшуків засуджених та їх речей і т. д.; 
2) комплексні профілактичні операції в колонії, що пов’язані з 
мобілізацією усіх сил і засобів УВП, а при необхідності – залучення 
можливостей сусідніх колоній, у тому числі інших областей і регіонів; 
3) організацію оперативного обміну інформацією між різними 
службами УВП про криміногенні ситуації, угрупування антисуспільної 
спрямованості серед засуджених та їх вірогідні акції тощо; 
4) недопущення перевищення фактичної кількості засуджених над 
лімітами, встановленими компетентними органами, за рахунок перерозподілу 
засуджених між колоніями згідно правил, зазначених у ст. 93 КВК України, а 
також розширення діючих і будівництва нових, більш сучасних УВП; 
5) підвищення дисциплінованості персоналу УВП, організацію 
правильної дисциплінарної практики, коли крайні заходи реагування до 
порушників дисципліни з боку адміністрації колонії застосовуються після 
використання інших, більш м’яких, стягнень, передбачених Дисциплінарним 
Статутом; 
6) встановлення співробітникам і працівникам УВП максимально-
мінімальних меж заробітної плати, просування по службі, заохочень і 
стягнень з урахуванням важкого характеру роботи. 
У системі тактичних заходів з усунення причин злочинності особливо 
актуальною є групова профілактика суспільно небезпечних діянь з участю 
засуджених. Необхідність здійснення даного виду запобігання злочинам 
обумовлена, зокрема, наявністю в УВП віктимологічної криміногенної 
ситуації. До речі, цей напрямок в юридичній науці досліджений поки що 
недостатньо. Загалом же – віктимологія як вчення про жертву, взагалі, і 
жертву правопорушень (кримінальних, адміністративних, цивільних, 
трудових тощо), зокрема, і похідне від неї – віктимність – підвищена 
вірогідність за тих чи інших обставин стати жертвою правопорушення [5, 
с. 472–473], має пряме відношення до предмету нашого дослідження, 
оскільки специфічним предметом цієї науки є, по-перше, жертви 
правопорушень як відповідна категорія осіб і процес їх перетворення на 
жертв протиправних посягань; по-друге, індивідуальна здатність тих чи 
інших осіб стати жертвами чи нездатність уникати протиправного посягання, 
протидіяти йому там, де об’єктивно це можливо. 
Таким чином, профілактика злочинів – це цілеспрямований вплив на 
свідомість особи у спеціально чи стихійно створених групах моделей з метою 
управління розвитком криміногенної ситуації. Як свідчить практика, 
організація в УВП перерахованих вище і інших сучасних видів запобігання 
злочинності вкрай необхідна. 
 
Література 
1. Чинники, що вимагають потребу у реформуванні пенітенціарної 
системи України [електронний ресурс]. Режим доступу : 
http://www.kvs.gov.ua/punich/control/uk/publish/article?art_id=503218rcat_id=50
036  
2. Про Концепцію реформування Державної кримінально-виконавчої 
служби України [електронний ресурс] : указ Президента України від 25 квіт. 
2008 р. № 401/2008. – Офіц. Інтернет-представництво Президента України. 
Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/7811.html 
3. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади 
[електронний ресурс] : указ Президента України від 23 лип. 2011 р. 
№ 1085/2010. – Офіц. Інтернет-представництво Президента України. Режим 
доступу : http://www.president.gov.ua/documents/12584.html?PrintVersion 
4. Колб О. Г. Організація індивідуального запобігання злочинам у 
кримінально-виконавчій установі : монографія / О. Г. Колб, М. М. Яцишин, 
В. В. Кондратішина. – Луцьк : РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі 
Українки, 2007. – 513 с. 
5. Лихолоб В. Г. Віктимологія / В. Г. Лихолоб // Юридична 
енциклопедія. В 6 т. Т. 1 : А-Г / редкол. : Ю. С. Шемшученко [та ін.]. – К. : 
Укр. енцикл., 1998. – С. 472–473. 
 


Актуальні завдання профілактики злочинів з боку засуджених в установах виконання покарань

http://esnuir.eenu.edu.ua/bitstream/123456789/2027/1/actual.pdf

Актуальні завдання профілактики злочинів з боку засуджених в установах виконання покарань

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic Eastern European National University Institutional Repository