Пішак Василь Павлович

Цифровий Репозиторій - Інтелектуальні Фонди Буковинського державного медичного університету

Буковинський медичний вісник        Том 18, № 1 (69), 2014 204  Сторінки історії  (до 70-річчя  Буковинського державного медичного університету (БДМУ)) МИКИТА БОРИСОВИЧ  МАНЬКОВСЬКИЙ –  ВИДАТНИЙ ОРГАНІЗАТОР  МЕДИЧНОЇ НАУКИ  НА ПІВНІЧНІЙ БУКОВИНІ Оцінюй, світе, на терезах доби Усі наші долання й перемоги Та пам’ятай: в незвідане дороги Ми клали першими. Собою, і – в собі Б. Олійник У жовтні 2014 року Буковинському держав-ному медичному університету виповнюється 70 років із дня заснування. За цей короткий історич-ний відрізок часу навчальний заклад пройшов славний шлях від однофакультетного інституту до багатофакультетного університету з вагомими здобутками в науковій, організаційній, медичній, освітянській сфері. Перші директори інституту повоєнного  часу – доцент Д.С. Ловля (1944-1951 рр.), доцент М.Б. Маньковський (1951-1954 рр.) винесли на своїх плечах усі труднощі періоду розбудови. Повертаючись подумки до тих часів, варто згадати добрим словом М.Б. Маньковського. Народився Микита Борисович Маньковсь-кий 24 грудня 1914 року в родині медиків. Доля так розпорядилася, що після певних вагань він обрав життєвий шлях свого батька – академіка Бориса Микитовича Маньковського, – відомого невролога. Після закінчення в 1939 р. Київського медінституту М.Б. Маньковський вступає до ас-пірантури на кафедру фізіології. Завершити на-вчання завадила війна, його призивають до лав Збройних сил, і майже сім років він перебуває в діючій армії. Тяжке лихоліття війни загартувало молодого науковця, він пройшов непросту школу в медсанбаті – організація пересувних госпіталів, неперервна хірургічна діяльність, евакуація пора-нених. На цьому поприщі виявився незаурядний талант його як лікаря. Тяжке поранення під час чергового інспектування змусило пройти трива-лий курс лікування в госпіталях Каунаса, Моск-ви, Києва.  Після завершення війни наприкінці 1945 року Микита Борисович повертається до науко-вої роботи і працює молодшим науковим співро-бітником Київського психоневрологічного інсти-туту. Науковий пошук молодого вченого торка-ється проблеми інфекційних уражень спинного мозку. З 1948 року М.Б. Маньковський обіймає посаду асистента кафедри нервових хвороб Київ-ського медичного інституту. Його вирізняла ви-няткова працелюбність, жага наукового пошуку, готовність віддавати себе хворому, природна об-дарованість розуміти кожного. Це була молода людина, яка вміла захистити свою думку, дослу-хатися до авторитетного співрозмовника, вчасно сказати, вчасно відмежуватися.  У 1951 році 37-річного науковця Міністерст-во охорони здоров’я України призначає М.Б. Ма-ньковського директором Чернівецького медично-го інституту. Незважаючи на молодий вік, за його  205 Буковинський медичний вісник        Том 18, № 1 (69), 2014  плечима вже був великий організаційний досвід і без сумніву природний дар організатора і вчено-го-клініциста. У цей період на теренах Буковини вирує малярія, ендемічний зоб, поширені інфек-ційні і паразитарні хвороби. У спадок дісталася зруйнована система охорони здоров’я. А якщо бути відвертим до кінця, то останньої, як такої, не було зовсім. Все необхідно було розпочинати з чистого листа. І в цьому знадобився досвід, набу-тий у військових госпіталях. Він докладає багато зусиль щодо становлення матеріальної бази меди-чного інституту, організації навчального процесу. Він мав винятковий талант дослухатися до кожно-го – чи до професора, чи до студента, вчорашньо-го солдата.  Поза увагою не залишилися неопалю-вальні навчальні приміщення і студентські гурто-житки, побут і матеріальні труднощі. Його вікна в адміністративному корпусі світилися майже всю ніч. Він працював без відпочинку і без поквапли-вості, його вирізняла виняткова терплячість до чиїхось поглядів, він дослухався чужої думки. М.Б. Маньковський у тісній співпраці з практичною охороною здоров’я організовує епі-деміологічні наукові експедиції в передгірські та гірські райони області. І тут його слово вагоме, поради доречні, висновки виважені.  Доля подарувала нашому навчальному за-кладу щасливе минуле, у його витоків була неор-динарна особистість , мудрий і добрий наставник професор Микита Борисович Маньковський, або як влучно сказав про нього Ю. Віленський – «Гіпократ із українського роду». Його ім’я золотими літерами виписане на скрижалях Буковинського державного медичного університету.  Рефреном короткого есе має бути девіз «Згадуйте предків своїх, щоб золотої нитки не згубить і сторінки історії перед вами не згасли».  З роси і води Вам, дорогий Микито Борисовичу! Живіть довго і щасливо,  бо Ви потрібні людям! Член-кореспондент НАПН України,  д. мед. н., професор                                                                                   В.П. Пішак 

Микита Борисович Маньковський – видатний організатор медичної науки на північній Буковині

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Цифровий Репозиторій - Інтелектуальні Фонди Буковинського державного медичного університету