Вид-во Житомирського державного університету ім. І. Франка, Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України
Abstract
В статье рассматривается понятие прототекста в применении к исследованию процесса воспроизводства ценностно-смыслового ресурса личности, инкорпорированного в знаково-символическую форму «Я-текста», конструируемого индивидом в процессе нарративного самопроектирования.
В русле психолого-герменевтического подхода, жизненный путь человека, артикулируемый как проект и, одновременно, как процесс воплощения этого проекта, в статье рассматривается как особый вид «Я-текста» личности. Показано, что в основе его порождения лежит протопроект, «прорастающий» в личностный прототекст, который является не только совокупностью всех текстов (в широком значении), но и совокупностью всех кодов, лежащих в основе «Я-текста».
Обсуждается проблема гипотетичности прототекста (его исследовательской реконструкции) в процессе личностного самопроектирования. Показано, что в контексте порождения «Я-текста» «отсутствующим» (не достаточно определенным) прототекстом выступает замысел, зафиксированный в различных черновых вариантах, черновиках личностного текста – личностных содержаниях (значениях, смыслах, ценностях), которые не ассимилировались, не присвоились личностью как «ее собственные», «ей принадлежащие», «ею порожденные» либо «ошибочно порожденные».
Авторская идея заключается в том, что реализуемый чело¬веком в своих жизнеосуществлениях личностный текст («беловой», «чистовой») становится, в определенном смысле, архитекстом, т. е. реконструкцией замысла (инварианта или модели текста) на основе семантического ядра черновых вариантов, которые рассматриваются как каналы связи между замыслом и окончательным «Я-текстом» личности.У статті розглядається поняття прототексту в контексті дослідження процесу відтворення ціннісно-смислового ресурсу особистості, інкорпорованого в знаково-символічну форму «Я-тексту», що конструюється індивідом у процесі наративного самопроектування.
У руслі психолого-герменевтичного підходу, життєвий шлях людини, що артикулюється як проект і, одночасно, як процес втілення цього проекту, у статті розглядається як особливий вид «Я-тексту» особистості. Показано, що в основі його породження лежить протопроект, який «проростає» в особистісний прототекст, що є не тільки сукупністю всіх текстів (у широкому значенні), але й сукупністю всіх кодів, що лежать в основі «Я-тексту».
Обговорюється проблема гіпотетичності прототекста (його дослідницької реконструкції) у процесі особистісного самопроектування. Показано, що в контексті породження «Я-тексту» «відсутнім» (не достатньо визначеним) прототекстом виступає задум, зафіксований у різних чорнових варіантах, чернетках особистісного тексту – особистісних смислах (значеннях, змістах, цінностях), які не асимілювались, не були присвоєні особистістю (як «її власні», «що їй належать», «нею породжені») або «помилково породжені».
Авторська ідея полягає в тому, що реалізований людиною у своїх життєздійсненнях особистісний текст («чистовик») стає, у певному значенні, архітекстом, тобто реконструкцією задуму (інваріанта або моделі тексту) на основі семантичного ядра чорнових варіантів, які розглядаються як канали зв’язку між задумом і «остаточним» «Я-текстом» особистості.The article deals with the concept of prototext in the context of the study of the reproduction process of personality’s value-semantic resource, incorporated into a sign-symbolic form of «Self-text», constructed by an individual in the process of narrative self-designing.
In line with psychological-hermeneutical approach, the person's life path, articulated as a design and at the same time as a process of this design’s implementation, is analyzed in the article as a special kind of personality’s «Self-text». The author proves, that «Self-text» is based on a protodesign, which «sprouts» into a personal prototext, which in turn is not only a complex of all texts (in a broad sense), but also a complex of all codes underlying the «Self-text».
The issue of hypothetical nature of a prototext (its research reconstruction) in the process of personality’s self-designing is discussed. The articles shows, that in the context of «Self-text» generation it is the intent, which is «absent» (not sufficiently defined), and which is stated in various draft versions, drafts of a personal text – personal contents (meanings, senses, values), which were not assimilated, not appropriated by a personality as «his own», «belonging to him», «generated by him» or «mistakenly generated».
The author’s idea is that the carried out by a person in his life accomplishments personal text («white», «clean») becomes in a certain sense an architext, that is an intent’s (invariant’s or text model’s) reconstruction based on semantic core of drafts, which are considered as communication channels between the intent and the «final» «Self-text» of personality
