Брікман Т.О.

eEast-UkrNUIR (Electronic Volodymyr Dahl East Ukrainian National University Institutional Repository)

Модернізація фінансово-кредитної системи: досвід та перспективи 19     Секція 2. ДЕРЖАВНЕ ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ  В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ МІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН    ДОСВІД США В СФЕРІ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА  Брікман Т.О. Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля,  м. Сєвєродонецьк, Україна  На сьогодні застосування механізмів державно приватного партнерства (ДПП) є одним з ключових факторів досягнення успіхів у реалізації іннова-ційно-інвестиційної політики країни. Налагодження ефективного діалогу і взаємодії бізнесу та влади потребує визначених норм поведінки, зокрема: податкових, екологічних, трудових зобов’язань, соціальної відповідальнос-ті. Саме державно-приватне партнерство здатне забезпечити залучення в національні проекти суб'єктів підприємництва. Концепція ДПП найбільшо-го розповсюдження досягла в країнах з розвиненою ринковою економікою із стійкими традиціями взаємодії державного і приватного секторів. Прак-тика застосування ДПП в США показує, що цей механізм використовується там, де держава і бізнес мають взаємодоповнюючі інтереси, але при цьому не в змозі діяти повністю самостійно і незалежно  один від одного. Найбільшого розповсюдження концепція ДПП досягла в країнах з роз-виненою ринковою економікою із сталими традиціями взаємодії державно-го і приватного секторів.  Проекти ДПП в США здійснюються вже більше 200 років. На сьогодні тисячі проектів впроваджуються в сферах водопостачання, каналізації, тра-нспорту, міського розвитку і надання соціальних послуг. Сьогодні середнє американське місто працює з приватними партнерами в рамках 23 з 65 ос-новних муніципальних послуг, використання партнерських контрактів збі-льшується.  ДПП дозволяє досягти максимальної ефективності від кожної людини задіяної у проекті, оскільки приватні компанії які залучаються до партнерс-тва витрачають в 2,5 рази більше коштів на навчання і підвищення кваліфі-кації персоналу.   ІІ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція 20 Використання позитивного досвіду ДПП призводить до зростання ін-вестицій і в інноваційну сферу. Модель ДПП не замінює, а доповнює дер-жавні інвестиції (табл. 1). Таблиця 1 ДПП в інноваційній діяльності США  Інститути державно-приватного партнерства Основні напрями розвитку державно-приватного пар-тнерства. Цілі і стратегії Стратегія Американських іннова-цій: Рухаючись до сталого розви-тку і якісної зайнятості Підвищення кваліфікаційного рівня людського капі-талу до світового рівня, забезпечення  конкурентосп-роможності інноваційних технологій та стійкого роз-витку з урахуванням національних пріоритетів  Програма інноваційних дослі-джень малого бізнесу Підтримка інноваційних проектів малих підприємств   Адміністрація малого бізнесу, Адміністрація економічного роз-витку, Міністерство оборони Стимулювання і фінансова підтримка створення регі-ональних кластерів та бізнес - інкубаторів, Створення кластерів за підтримки Міністерства оборони у робо-тотехніці, енергобезпеки та кібербезпеки, створення Центру університетської науки у Філадельфії Інтелектуальна власність (зако-нодавство) Вдосконалення механізму захисту прав інтелектуаль-ної власності та ліцензування, поліпшення якості па-тентів Стратегічний план розвитку тех-нічної освіти Розвиток системи вищої технічної освіти, розвиток системи підготовки наукових кадрів вищої кваліфіка-ції в даній сфері  Також в рамках ДПП реалізуються соціальні проекти модернізації сфер освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства суспільно значимих проектів. Для ефективної координації діяльності уряду, бюджетів і ресурсів приватного сектора економіки в США функціонує також «елект-ронний уряд». Державно-приватне партнерство в США базується на цивільному зако-нодавстві. При цьому окремого закону, який регулює державно-приватне партнерство, не існує. Головну роль у взаємодії у сфері державно-приватного партнерства в США відіграє Національна Рада [5], створена у 2005 році. Національна рада є комерційною організацією у складі уряду. Вона визначає порядок об’єднання ресурсів, ризиків і вигоди як державно-го, так і приватного економічного суб'єкта  для забезпечення суспільних по-треб та підтримки високого рівня якості послуг. Крім того, у США функці-онує низка інших організацій: Федеральне агентство автомобільних доріг, Агентство підтримки глобальних ініціатив, Корпорація тисячоліття, регіо-нальні центри ДПП [5]. В США повністю приватна мережа  телекомуніка-цій та не має державних підприємств у галузі нафтової, газової та сталели-варної промисловості.  Модернізація фінансово-кредитної системи: досвід та перспективи 21 Національною радою встановлено наступні вимоги до проектів ДПП: позиціювання соціальної значущості представниками проектів ДПП для потреб суспільства;  визначення статутного фонду, що дозволяє реалізувати на конкурсній основі проект ДПП для  вирішення конкретних суспільних потреб; створення у державному органі спеціальної групи для розробки конце-пції виконання проектів або програм ДПП і моніторингу оцінки їх економі-чної ефективності;  опис обов'язків, ризиків і вигоди, пов'язаних з державними і приватни-ми партнерами та розробка бізнес-плану. Національна рада представляє різні форми ДПП: експлуатація і техніч-не обслуговування; експлуатація, технічне обслуговування і управління; проектування і будівництво; проектування-будівництво-експлуатація; прое-ктування-будівництво-експлуатація-обслуговування; дизайн-будівництво-фінансування-експлуатація-підтримання; дизайн-будівництво-фінансуван-ня-експлуатація – обслуговування - трансфер; будівництво-експлуатація-передача; будівництво-володіння-експлуатація; купівля-будівництво-експлуатація; розробка-фінанси; розширення використання лізингу або не-достатньо використовуваних активів. В США кооперація влади та представників приватного бізнесу особли-во широко поширена і вітається на муніципальному рівні. За даними Націо-нальної ради з державно-приватного партнерства (National Council for Public-Private Partnership), в США з 65 базових видів діяльності муніципа-льної влади (водопровід, каналізація, прибирання сміття, шкільна освіта, експлуатація парковок і т. п.) середнє місто використовує комерційні фірми при виконанні 23 видів зазначеної діяльності [2]. Це дозволяє органам міс-цевої влади економити від 20 до 50 відсотків бюджетних коштів [3]. Основні переваги ДПП: прискорена реалізація інноваційних проектів; оптимальний розподіл ризиків; додаткові бюджетні можливості; доповнен-ня бюджетних можливостей через зростання додаткового капіталу, що до-зволяє збільшити обсяг інвестицій у розвиток інноваційної діяльності та ін-фраструктури; орієнтація на обслуговування споживачів; підвищення рівня ефективності; економія витрат; отримання додаткових надходжень від об’єктів суспільної інфраструктури; розвиток приватного сектору; концент-рація державного сектору на ключових стратегічних цілях.  Згідно з Законом України «Про державно-приватне партнерство» дер-жавно-приватне партнерство – співробітництво між державними партнера-ми (державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними ІІ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція 22 громадами в особі відповідних органів державної влади та органів місцево-го самоврядування) та приватними партнерами (юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, або фізичними особами – підприє-мцями), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому за-конодавчими актами [1].  В 2011-2012 рр. в Україні було створено спеціалізовані органи, відпо-відальні за реалізацію ДПП [4]: Департамент інвестиційно-інноваційної по-літики та розвитку державно-приватного партнерства Міністерства еконо-мічного розвитку і торгівлі України; Український центр сприяння розвитку публічно-приватного партнерства; Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України; структурні підрозділи обла-сних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування; гро-мадські організації, які надають підтримку розвитку ДПП.  Предметом договорів ДПП є створення, модернізація, удосконалення, обслуговування комунальної інфраструктури, автомобільних шляхів, аеро-портів, навчальних закладів, установ охорони здоров’я, спортивних органі-зацій і споруд, культурних закладів тощо [1]. В Україні за даними Світового банку у 1992-2011 рр. реалізовано 40 проектів ДПП, з яких 23 – у сфері ене-ргетики, 14 – у сфері телекомунікацій, 1 – у галузі транспорту, 2 – з вдоско-налення водопостачання, із загальним обсягом інвестицій – 12,13 млрд дол. США. Переважно, розглядаються об’єкти житлово-комунального господар-ства та інфраструктури. Незважаючи на наявність потенціалу впровадження проектів ДПП в Україні, мають значні складності за таких обставин. По-перше, - відсутність державних гарантій через політичну нестабільність у країні найголовнішою проблемою є значний ризик інвестування, насамперед, у капіталомісткі об’єкти. За цих умов бізнесу стають цікавими тільки короткострокові і най-більш прибуткові проекти, реалізація яких здійснюється у тому числі за мі-жнародними зобов’язаннями країни. Прикладом таких проектів можна вва-жати об’єкти, побудовані під Євро-2012. По-друге, низький рівень підгото-вки фахівців для сфери державно-приватного партнерства; по-третє, недос-коналість нормативно-правової бази, відсутність державних органів, які б безпосередньо займалися питаннями державно-приватного партнерства.   Враховуючи досвід ДПП в розвинутих країнах світу та США для Укра-їни ключовими завданнями є: створення механізмів мотивування і стиму-лювання створення та підвищення ефективності ДПП, вдосконалення зако-нодавчої бази його функціонування на національному і регіональному рів-нях; впровадження пілотних проектів ДПП на конкурсній основі; підготов-Модернізація фінансово-кредитної системи: досвід та перспективи 23 ка фахівців для сфери державно-приватного партнерства; визначення вимог і стандартів для техніко-економічного обґрунтування, підготовки та впро-вадження інноваційних  проектів ДПП.  Література 1. Про державно-приватне партнерство. Закон України № 2404-VІ від 01.07.2010 р. //ВВР. – 2010. – №40. – С. 524.2. Ефимова Л.И. Некоторые модели государственно-частных партнерств: тенденции изарубежный опыт. Адрес в Интернете:  http://www.eatu.ru3. Кнюпфер Вернер. Государственно-частные партнерства в контексте использованиясовременных форм управления комплексами недвижимости. Адрес в Интернете:http://www.duma.gov.ru/sobstven4. Напрями розвитку державно-приватного партнерства у реалізації потенціалу ЄВРО-2012 [Аналітична записка] / Т.Г. Васильців, А.І. Мокій, М.І. Флейчук, О.І. Дацко[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/1059/5. The National council for public-private partnerships (USA) // http://www.ncppp.org6. H.M Treasury. A new approach to public private partnerships [Electronic resource]. – 2012.https://www.gov.uk/government/uploads/system/uploads.7. Сайт агентства США з міжнародного розвитку.- http://www.fair.org.ua8. Global Innovation Index 2013: Accelerating Growth and Development / Ed. by S. Dutta -INSEAD, Fontainebleau, 2013. 381 p. 78 :http://www.km.ru/-gosudarstveno-chastnoe-partnerstvo

Досвід США в сфері державно-приватного партнерства

http://dspace.snu.edu.ua:8080/jspui/bitstream/123456789/866/1/019-023.pdf

Досвід США в сфері державно-приватного партнерства

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

eEast-UkrNUIR (Electronic Volodymyr Dahl East Ukrainian National University Institutional Repository)