Драчова, Т.

Фомін, А.В.

eEast-UkrNUIR (Electronic Volodymyr Dahl East Ukrainian National University Institutional Repository)

41  СЕКЦІЯ 2 ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ КОНСТИТУЦІЙНОГО ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА  Керівник секції: к. ю. н., доцент  Татаренко Г. В.   Драчова Т, студентка групи АМП-16д  філологічного факультетуСНУ ім. В. Даля  Фомін А.В., к.і.н., доцент, доцент кафери всесвітньої історії та історії України юридичного факультету СНУ ім. В. Даля  ЛІГА НАЦІЙ ТА ООН: ІСТОРИЧНІ ПАРАЛЕЛІ  Ліга Націй являла собою міжнародну організацію. Вона існувала між двома світовими війнами і зіграла певну роль у консолідації сил миру і розвитку норм міжнародного права щодо попередження війн.28 квітня 1919 р. прийнято Статут першої наднаціональної міжнародної організації – Ліги Націй. Вона належала до числа важливих чинників, що впливали на міжнародне політичне життя. Метою даної роботи є дослідження особливостей діяльності Ліги Націй. Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання:  розкрити мету та основні цілі створення міжнародної організації «Ліга Націй».  висвітлити основні віхи функціонування Ліги Націй у міжвоєнний період крізь призму успіхів та невдач цієї організації.  прослідкувати роль та вплив Ліги Націй на подальшу діяльність міжнародних організацій. [4]. Ліга Націй: мета створення, статут и структура Ініціатором створення Ліги Націй став американський президент В. Вільсон. Він вважав, що Ліга Націй буде єдиним гарантом майбутнього миру й розглядав її як інструмент посилення міжнародного впливу США. У 1919-1920рр. на Паризькій мирній конференції була створена спеціальна комісія, яка мала виробити статут Ліги Націй. Підготовлений нею проект статуту був ухвалений конференцією і включений до Версальського мирного договору 1919р. [1]. Спочатку членами цієї організації стали 44 країни, пізніше 52. Основними органами Ліги Націй були: асамблея (збори) представників всіх членів організації, Рада Ліги, а також постійний секретаріат на чолі з 42  генеральним секретарем. Місце перебування основних органів Ліги Націй - Женева. Асамблеї Ліги Націй скликались щорічно. Рішення асамблеї приймались одноголосно, за винятком спеціально обумовлених. Такий підхід приводив до численних безплідних дискусій і компромісів, неефективних рішень і в кінцевому рахунку - послаблення впливу Ліги Націй на міждержавні стосунки і вирішення міжнародних конфліктів [4]. Рада Ліги Націй складалася з чотирьох постійних членів (Англія, Франція, Італія, Японія) та чотирьох непостійних, які щорічно переобиралися. Головне завдання Статуту ЛН.: колективні дії в разі порушення статуту і війни; збереження незалежності і територіальної цілісності держав; якщо конфлікт не вирішити самостійно, учасники можуть звернутися до арбітражу або Ради ЛН; сторони не повинні вдаватися до воєнних дій протягом 3 міс після початку скликання конференції з конфлікту.  Заходи проти порушень: порушення миру розглядається як війна проти усіх членів Ліги; ведення повної економ і політ ізоляції; формування військ з національних контингентів з метою примусу до миру [2]. Мандати Ліги Націй були затвердженні у Статті 22 Угоди Ліги Націй. Ці території були колишніми колоніями Німецької й Османської імперій, які були поділені і залишенні під спостереженням Ліги після І Світової війни.  Успіхи Ліги Націй Для ґрунтовного аналізу діяльності Ліги націй наведемо успіхи та невдачі які спіткали цю організацію за географічним принципом.  Аландські острови. Це архіпелаг з 6500 островів між Швецією і Фінляндією. В 1809 Швеція передала Фінляндію і Аландські о-ви Російській імперії.  Шведський уряд підняв питання перед Лігою в 1921 р. Після розгляду, Ліга визначила, що острови повинні бути частиною Фінляндії, але управлятися автономно.  Албанія. Кордон між Албанією  і Югославією збережено в суперечці, і югославські війська зайняли частину албанської території. Ліга послала комісію, яка зробила висновки на користь Албанії, і війну знову запобігли [3]. Греція і Болгарія. Після інциденту між прикордонниками, Грецькі солдати вторглися на терени Болгарії. Ліга засудила грецьке вторгнення, і призвала як до виведення грецьких військ, так і компенсації на користь Болгарії.   Мосул. Ліга вирішила суперечку між Іраком і Туреччиною, що до контролю над колишньою Оттоманською провінцією Мосул в 1926 р. Великобританія, отримала від Ліги Націй A-мандат над Іраком в 1920, Мосул належав до Іраку; з іншого боку, нова Турецька республіка претендувала на провінцію. Представники комітету Ліги Націй  в 1925 порадили регіону, приєднатися до Іраку, за умови, що Великобританія мала би мандат над Іраком 43 ще 25 років, щоб гарантувати автономні правакурдського населення. Рада Ліги прийняла рекомендацію. Британія, Ірак і Туреччина підписали договір 5 червня 1926 [3]. Невдачі в діяльності Ліги Націй Війна Гран-Чако, 1932-1935. Ліга була не в змозі була запобігти Чакській війні між Болівією і Парагваєм в 1932. Хоча регіон був рідко населений, володіння регіоном надавало контроль над річкою Парагвай, яка надавала би одній з двох країн, що не мали виходу до моря, вихід до Атлантичного океану. Прикордонні сутички в кінці 1920-х досягли апогею у вигляді війні в 1932, коли болівійська армія, виконуючи наказ президента Даніело Саламанча Урей, напала на парагвайський гарнізон Вангуардія. Парагвай апелював до Ліги Націй, але Ліга не прийняла заходи.  Італійське вторгнення в Абіссінію. В жовтні 1935 Беніто Муссоліні послав війська для вторгнення в Абіссінію. Італійські війська захопили Аддис-Абебу в травні1 936. Італійці використовували хімічну зброю і вогнемети проти абіссінців. Ліга Націй засудила агресію Італії і наклала економічні санкції, але санкції були в значній мірі неефективні. У грудні 1935 було складено Угоду Хора-Лаваля, у якій по плану Абіссінія мала бути поділена - Італійський і Абіссінський сектори. Проте, угода викликала хвилю протестів й уряди цих країн відмовились від її підписання.  Громадянська війна в Іспанії. 17 липня1936, розпочався озброєний конфлікт, між іспанськими республіканцями і націоналістами. Іспанський міністр закордонних справ, апелював до Ліги у вересні 1936, щоб війська Ліги захистили її територіальну цілісність і політичну незалежність. Проте, Ліга не могла безпосередньо вступати в громадянську війну в Іспанії ні запобігти іноземному втручанню в конфлікті. Гітлер і Муссоліні допомагали націоналістам, Радянський Союз - іспанським республіканцям.  Захоплення Маньчжурії, 1931–1933. Японська імперія мали контроль над Південно Маньчжурською залізницею в китайському регіоні Маньчжурія. Вони стверджували, що китайські солдати вчинили саботажна залізниці. Саботаж створили офіцери японської Квантунівської армії без доповіді уряду Японії. Повідомлення Лайтона оголосило неправомірні дії Японії і потрібність повернення Маньчжурії Китаю. Захоплення Маньчжурії було однією з головних невдач Ліги і послужило причиною виключення Японії із організації. [4].  Роль та вплив Ліги Націй на діяльність Міжнародних Організацій Вивчаючи досвід Ліги націй, можна побачити 2 тенденції: прагнення одних зобразити дії Ліги в рожевому світлі і протилежне намагання інших — концентрувати увагу лише на її недоліках та помилках. Остання тенденція 44 простежується у радянських авторів, які аналізували дії Ліги націй головним чином під кутом зору того, якою мірою вони суперечили або відповідали інтересам радянської держави. Безпорадність Ліги націй в умовах розв'язання другої світової війни підірвала довіру світової громадськості до цієї міжнародної організації як інструменту миру й загальної безпеки. Але сумна історія Ліги не знищила саму ідею необхідності об'єднаних зусиль в інтересах збереження миру. Прагнення до колективної безпеки підштовхнуло до пошуків нової, досконалішої й ефективнішої міжнародної організації. Так, у 1939 р. була створена Комісія з вивчення Організації Миру. А у  1944 р. комітет з питань міжнародних організацій опублікував проект статуту головної міжнародної організації. [6]. В Англії Ліга союзу націй підготувала свої пропозиції щодо утворення всесвітньої організації. Пророблялася концепція післявоєнної організації і на рівні міжнародних відносин країн антигітлерівської коаліції.  Підсумком великої творчої роботи було народження у 1945 р. Організації Об'єднаних Націй, в якій втілилися в життя колективно вироблені уявлення про всесвітню міжнародну організацію, що покликана була замінити Лігу націй і стати головним інструментом захисту миру й безпеки всього людства. Концепція колективної безпеки покладена в основу Статуту ООН, усієї її миротворчої діяльності. Ліга Націй постраждала від того, що не мала достатніх засобів впливу на держави, які порушили  міжнародні стандарти. ООН виправила помилку Ліги Націй й створила організацію Ради Безпеки. Підсумовуючи вищенаведене варто зазначити, що система післявоєнного врегулювання, створена на основі Версальського договору, зумовила потребу у спеціальній міжнародній організації, яка отримала назву Ліги Націй. Ідея її створення виникла у різних країнах наприкінці першої світової війни. В процесі своєї діяльності у міжвоєнний період міжнародна організація Ліга Націй зазнала ряд успіхів та невдач [4]. Досвід Ліги націй був використаний при створенні Організації Об'єднаних Націй. Сам факт створення міжнародної організації загальнополітичного характеру з постійно діючим апаратом був подією важливого історичного значення.  Література: 1. Ліга Націй [Електронний ресурс] /Молодіжний портал «ДЖЕРЕЛО». –Режим доступу : http://www.djerelo.com/index.php?option=com_ content&task=view&id=1217&Itemid=230 45 2. Ліга Націй та її історична роль [Електронний ресурс] / Електроннабібліотека Київського інституту міжнародних відносин. – Режим доступу : http://kimo.univ.kiev.ua/MVZP/47.htm 3. Ліга націй [Електронний ресурс] /Онлайн енциклопедія «ВІКІПЕДІЯ». –Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Ліга_Націй 4. Ліга Націй [Електронний русурс] / Режим доступу: http://www.studfiles.ru/preview/4364302/ 6. Ліга Націй та її історична роль [Електронний ресурс] / Електроннабібліотека Київського інституту міжнародних відносин. – Режим доступу : http://kimo.univ.kiev.ua/MVZP/47.htm 5. История второй мировой войны. 1939— 1945. Т. 1. М., 1973, с. 87—96;6. Кушнір В. Західноукраїнське товариство Ліги Націй (1922-1928) //Вісник Львівського університету. Серія історична. – Вип. 33. – Львів, 1998. – С.154-160. 

Ліга Націй та ООН: історичні паралелі

http://dspace.snu.edu.ua:8080/jspui/bitstream/123456789/1091/1/041-045.pdf

Ліга Націй та ООН: історичні паралелі

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

eEast-UkrNUIR (Electronic Volodymyr Dahl East Ukrainian National University Institutional Repository)