Годзь, Наталія Борисівна

Electronic National Technical University &quot;Kharkiv Polytechnic Institute&quot; Institutional Repository (eNTUKhPIIR)

 - 42 - жизнь неотъемлемо связана с сотнями людей, например, если он – военный врач?! Может ли стать личное эгоистичное дело того же врача частью велико-го альтруизма в глазах пациентов?!  По моему мнению, вопрос эгоизма в медицине именно сегодня, в период переходных этапов развития нашего общества, весьма актуален. В условиях ограниченного финансирования медицины и откровенно низких заработных плат каждый стремится преуспеть в своей области, и это, несомненно, хорошо. Возьмём, например, врача, который в частной клинике ежедневно старается принять как можно больше пациентов (чтобы заработать «на кусок хлеба»), совершенно при этом не проявляя индивидуальный подход к больному, а лишь выписывая «трафаретные» рецепты в соответствии с симптоматикой, то есть особо не стремится «стоять у кровати пациента» и контролировать поминутно его здоровье. С одной стороны, такой человек, называя себя доктором, забыва-ет про искусство врачевания и становится обычным рабочим «конвейерной медицины». Но здесь всплывает одно «но»: если всё это он делает не для себя лично, а, к примеру, из-за заботы о любимой семье, ради детей – эгоист он, в таком случае, или нет?  А вот совершенно другой случай: врач, который участвует в военных дей-ствиях, спасая солдат, прекрасно при этом понимая, что от количества «поста-вленных на ноги» зависит и его жизнь. Эгоист такой врач или же альтруист?  Хочу привести и пример выдающегося доктора Николая Михайловича Амосова. Своим упорным трудом он добился признания и высокостатусного положения, разработал методику, подарившую жизнь многим больным. Альт-руистичная работа по спасению сотен тысяч жизней сделала ему бессмертное имя и положение, в чем Николай Михайлович не раз признался сам. Так каков же все-таки этот «медицинский эгоизм» и есть ли место для него?!  На мой взгляд, эгоизм – неотъемлемая часть человеческого внутреннего мира, души человека (как сказал Г. Бичер: «Эгоизм – отвратительный порок, которого никто не лишен и которого никто не желает простить другому»), ру-ка об руку идущая с альтруизмом. При этом совершенно неважно, кем себя считает сам человек – альтруистом или эгоистом. Куда важнее то, как далеко может зайти человек (тот же врач) для того, чтобы забыть (или – наоборот – вспомнить) о самом себе…  P.S.: В идеале многим хотелось бы, чтобы медицина была целиком альт-руистичной, но, как это ни банально, не стоит забывать, что врачи – это, преж-де всего, тоже «просто люди».  Годзь Н.Б.  НТУ «ХПІ».  ЕКОЛОГІЯ ЛЮДИНИ В СВІТЛІ МЕДИЧНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ –  ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ Ми виходимо з припущення, що екологія людини у першу чергу не прос-то наука, а «комплекс дисциплін» [Див. 1], за допомогою яких досліджується та систематизується питання закономірності взаємодії з оточуючим середови-щем. Хоча екологія людини сприймається як окремий напрям екології, тим не  - 43 - менш, навіть у профільних підручниках підкреслюється значення досліджень, проведених філософами та при цьому досить детально аналізуються питання соціальної екології, питання антропосоціогенезу та екологічних факторів [Див. там же]. На формування сучасної антропосфери  в першу чергу впливали геог-рафічні чинники, але сучасні дослідники тепер вводять у царину наукових ін-тересів й питання «екологічних ніш» людства. Також виникла галузь, пов’язана з «екологічною демографією» [Див. 1, с. 118–130] та у цьому зв’язку – «філософські проблеми географії» [Див. 2]. Ми вважаємо, що у поданому кон-тексті слід критично розглядати світоглядні парадигми з приводу питання на-повненості та розуміння самого поняття та феномену «Образу Людини майбу-тнього» та питання «ноосферной футурології», якісного та функціонального розуміння поняття «глобалистика» та її альтернативних течій [Див. 3, с. 61–75]. Ми припускаємо, що зміна технологій та стилю життя, споживання їжі, системи освіти, використання машин та механізмів у сучасному суспільстві, та головне – зміні стилю життя міських та сільських мешканців (з позитивними та негативними зрушеннями), зміна технологій вирощування рослин та худоби та зміна збереження та транспортування урожаю якісно змінили «зовнішній вид» прояву хвороб. їх показову статистику як у частоті зустрічаємості захво-рювань, так й у їх статистичних показниках, діагностичних проявах. Вважаємо, що окрім «нових захворювань», частіше фіксується інакший розвиток на базі «старого» діапазону хвороб. Поряд з розвитком фармації та хірургічних. терапевтичних засобів лікування, ми не очікувано починаємо ви-являти провокування нами же розвитку та еволюційної зміни бактеріальних мікроорганізмів негативного характеру. Більш за те – змінюється у негативну сторону те, що раніш вважалося за нейтральне до людського організму. Наго-лошуємо на сприйнятті та необхідності розмислів над герменевтичним, семан-тичним дослідженням поняття «стара» та «нова» хвороба. Поряд мусять про-водитися як ретроспективні дослідження. так й прогностично – футурологічні. Скоріш за усе, значення соціобіологічного підходу аналізі індивіда (на разі й загально медичному, практичному як лікуванні так й теоретичному як дослі-дженні) в вивченні «норми» та «еталоні здорової людини» кожного наступно-го покоління залишається відкритим. Ми делегуємо положення множинності сприйняття як феномену хворого, так й поняття «хвороба» та «здоров’я». Зміни епох приносять певні додатки, та зміни до технологій семантичного та герменевтичного сприйняття «технології лікування». Проблема, яка нас турбує – практичне втілення феномену «еколо-гічна футурологія», яку неприпустимо означати як лише «ноосферну футуро-логію» [Див. 3], у якій мусить враховуватися ідея мобільності лікарняних за-кладів, їх структурної готовності до наступних змін. Ми не заперечуємо зна-чення ідей Г. Бейтсона [Див. 4]. Проблема лікарень закладена у минулому сві-тосприйнятті, на разі не тільки серед моделей «досконалого», «майбутнього» лікування у «теперішньому», але й на рівні світосприйняття. та картини світу, у якій ще досі звучать ще певні ідеї. ми більше втратили, аніж отримали. Су-часні соціальні відносини є болісними як для пацієнтів, так й для медичного персоналу, бо сучасні сім’ї мають, на жаль інакшу кількість членів родини та  кількість соціальних ролей у родинних та професійних зв’язках. Сучасна мо- - 44 - дель лікарень, на жаль. не піддається вдосконаленню без втрат, втрат саме у сенсі інженерії психологічного плану та екології людини. Втрачено модель до-вірливо – сповідальних стосунків поміж лікарем та пацієнтом. Втрачена Ера мікрокосму (який, до речі, можливо повернути та трансформувати під сучасні технологічні потреби у медицині). Питання лише як це зробити у час економі-чної кризи. але проектування та моделювання у футурологічних дослідженнях тому й дієве, що воно може існувати «на папері», у проектах. Завважте, у ве-ликій кількості постійно створених та перероблених проектів, у яких диспуту-ють люди великої кількості професій та поглядів. Саме тут скрито механізм відтворення – у поєднанні пам’яті, праці та фантазії, яка іде поряд з перевірка-ми та точними науками, але не забуває про ефект ірраціональності та містич-ності, ідеального «Я», яке існує разом з раціональним, матеріалістичним само розумінням у свідомості. Лікарня мусить бути місцем як для пацієнта. так й для медперсоналу. у якому не втрачається нічиє здоров’я.   ЛІТЕРАТУРА 1. Хаскин В.В, Акимова Т.А., Трифонова Т.А. Экология человека : учебное по-собие. – М. : ЗАО «Изд-во «Экономика», 2008. –  367 с. 2. Петров К.М. Философские проблемы географии. Натурфилософская парадиг-ма: Учебное пособие. – Спб. : Изд-во С.-Петербургского ун-та, 2005. – 314 с. 3. Василенко В.Н. Ноосферная футурология: мониторинг безопасности граж-дан глобального общества. // Философия и общество № 4. – 2012 г. С. 61–89. 4. Бейтсон Г. Разум и природа: Неизбежное единство // Пер. с англ. / Предисл. Д.Я. Федорова. Изд. 2-е , испр. – М.: Книжный дом «Либроком», 2009. – 228 с.  Гончаренко Л.А. ХНМУ АКСИОЛОГИЧЕСКИЙ СМЫСЛ ПОНЯТИЯ «ЗДОРОВЬЕ» Здоровье – естественная, абсолютная и непреходящая жизненная ценность, занимающая одну из самых верхних ступеней на иерархической лестнице цен-ностей. От степени обладания здоровьем зависит уровень удовлетворения прак-тически всех потребностей человека. Потребность в здоровье носит всеобщий характер, она присуща как отдельному индивиду, так и обществу в целом.  Современная литература по биологии, деонтологии, медицине, философии изобилует определениями понятия «здоровье». ВОЗ ещё в 1946 г. дала опреде-ление понятия “здоровье”, которое до сих пор является актуальным: “Здоровье является состоянием полного физического, душевного и социального благопо-лучия, а не только отсутствием болезней и физических дефектов” [1]. Однако, поскольку предметом нашого интереса выступает аксиологичес-кий аспект здоровья, то обратим внимание на определение, данное И.А. Гун-даровым: «Здоровье – это способность: а) дожить до необходимого возраста, б) быть достаточно удовлетворённым собой в физическом, душевном и социаль-ном аспектах, в) адекватно соответствовать запросам семьи и общества» [2, 158]. В понятие «здоровье» в качестве обязательного критерия должна входить возможность полноценной трудовой и общественной деятельности. Болезнь не 

Екологія людини в світлі медичної проблематики – філософський аналіз

Library of National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute"

 - 42 - 
жизнь неотъемлемо связана с сотнями людей, например, если он – военный 
врач?! Может ли стать личное эгоистичное дело того же врача частью велико-
го альтруизма в глазах пациентов?!  
По моему мнению, вопрос эгоизма в медицине именно сегодня, в период 
переходных этапов развития нашего общества, весьма актуален. В условиях 
ограниченного финансирования медицины и откровенно низких заработных 
плат каждый стремится преуспеть в своей области, и это, несомненно, хорошо. 
Возьмём, например, врача, который в частной клинике ежедневно старается 
принять как можно больше пациентов (чтобы заработать «на кусок хлеба»), 
совершенно при этом не проявляя индивидуальный подход к больному, а лишь 
выписывая «трафаретные» рецепты в соответствии с симптоматикой, то есть 
особо не стремится «стоять у кровати пациента» и контролировать поминутно 
его здоровье. С одной стороны, такой человек, называя себя доктором, забыва-
ет про искусство врачевания и становится обычным рабочим «конвейерной 
медицины». Но здесь всплывает одно «но»: если всё это он делает не для себя 
лично, а, к примеру, из-за заботы о любимой семье, ради детей – эгоист он, в 
таком случае, или нет?  
А вот совершенно другой случай: врач, который участвует в военных дей-
ствиях, спасая солдат, прекрасно при этом понимая, что от количества «поста-
вленных на ноги» зависит и его жизнь. Эгоист такой врач или же альтруист?  
Хочу привести и пример выдающегося доктора Николая Михайловича 
Амосова. Своим упорным трудом он добился признания и высокостатусного 
положения, разработал методику, подарившую жизнь многим больным. Альт-
руистичная работа по спасению сотен тысяч жизней сделала ему бессмертное 
имя и положение, в чем Николай Михайлович не раз признался сам. Так каков 
же все-таки этот «медицинский эгоизм» и есть ли место для него?!  
На мой взгляд, эгоизм – неотъемлемая часть человеческого внутреннего 
мира, души человека (как сказал Г. Бичер: «Эгоизм – отвратительный порок, 
которого никто не лишен и которого никто не желает простить другому»), ру-
ка об руку идущая с альтруизмом. При этом совершенно неважно, кем себя 
считает сам человек – альтруистом или эгоистом. Куда важнее то, как далеко 
может зайти человек (тот же врач) для того, чтобы забыть (или – наоборот – 
вспомнить) о самом себе…  
P.S.: В идеале многим хотелось бы, чтобы медицина была целиком альт-
руистичной, но, как это ни банально, не стоит забывать, что врачи – это, преж-
де всего, тоже «просто люди». 
 
Годзь Н.Б.  
НТУ «ХПІ».  
ЕКОЛОГІЯ ЛЮДИНИ В СВІТЛІ МЕДИЧНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ –  
ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ 
Ми виходимо з припущення, що екологія людини у першу чергу не прос-
то наука, а «комплекс дисциплін» [Див. 1], за допомогою яких досліджується 
та систематизується питання закономірності взаємодії з оточуючим середови-
щем. Хоча екологія людини сприймається як окремий напрям екології, тим не 
 - 43 - 
менш, навіть у профільних підручниках підкреслюється значення досліджень, 
проведених філософами та при цьому досить детально аналізуються питання 
соціальної екології, питання антропосоціогенезу та екологічних факторів [Див. 
там же]. На формування сучасної антропосфери  в першу чергу впливали геог-
рафічні чинники, але сучасні дослідники тепер вводять у царину наукових ін-
тересів й питання «екологічних ніш» людства. Також виникла галузь, 
пов’язана з «екологічною демографією» [Див. 1, с. 118–130] та у цьому зв’язку – 
«філософські проблеми географії» [Див. 2]. Ми вважаємо, що у поданому кон-
тексті слід критично розглядати світоглядні парадигми з приводу питання на-
повненості та розуміння самого поняття та феномену «Образу Людини майбу-
тнього» та питання «ноосферной футурології», якісного та функціонального 
розуміння поняття «глобалистика» та її альтернативних течій [Див. 3, с. 61–
75]. Ми припускаємо, що зміна технологій та стилю життя, споживання їжі, 
системи освіти, використання машин та механізмів у сучасному суспільстві, та 
головне – зміні стилю життя міських та сільських мешканців (з позитивними 
та негативними зрушеннями), зміна технологій вирощування рослин та худоби 
та зміна збереження та транспортування урожаю якісно змінили «зовнішній 
вид» прояву хвороб. їх показову статистику як у частоті зустрічаємості захво-
рювань, так й у їх статистичних показниках, діагностичних проявах. 
Вважаємо, що окрім «нових захворювань», частіше фіксується інакший 
розвиток на базі «старого» діапазону хвороб. Поряд з розвитком фармації та 
хірургічних. терапевтичних засобів лікування, ми не очікувано починаємо ви-
являти провокування нами же розвитку та еволюційної зміни бактеріальних 
мікроорганізмів негативного характеру. Більш за те – змінюється у негативну 
сторону те, що раніш вважалося за нейтральне до людського організму. Наго-
лошуємо на сприйнятті та необхідності розмислів над герменевтичним, семан-
тичним дослідженням поняття «стара» та «нова» хвороба. Поряд мусять про-
водитися як ретроспективні дослідження. так й прогностично – футурологічні. 
Скоріш за усе, значення соціобіологічного підходу аналізі індивіда (на разі й 
загально медичному, практичному як лікуванні так й теоретичному як дослі-
дженні) в вивченні «норми» та «еталоні здорової людини» кожного наступно-
го покоління залишається відкритим. 
Ми делегуємо положення множинності сприйняття як феномену хворого, 
так й поняття «хвороба» та «здоров’я». Зміни епох приносять певні додатки, та 
зміни до технологій семантичного та герменевтичного сприйняття «технології 
лікування». Проблема, яка нас турбує – практичне втілення феномену «еколо-
гічна футурологія», яку неприпустимо означати як лише «ноосферну футуро-
логію» [Див. 3], у якій мусить враховуватися ідея мобільності лікарняних за-
кладів, їх структурної готовності до наступних змін. Ми не заперечуємо зна-
чення ідей Г. Бейтсона [Див. 4]. Проблема лікарень закладена у минулому сві-
тосприйнятті, на разі не тільки серед моделей «досконалого», «майбутнього» 
лікування у «теперішньому», але й на рівні світосприйняття. та картини світу, 
у якій ще досі звучать ще певні ідеї. ми більше втратили, аніж отримали. Су-
часні соціальні відносини є болісними як для пацієнтів, так й для медичного 
персоналу, бо сучасні сім’ї мають, на жаль інакшу кількість членів родини та  
кількість соціальних ролей у родинних та професійних зв’язках. Сучасна мо-
 - 44 - 
дель лікарень, на жаль. не піддається вдосконаленню без втрат, втрат саме у 
сенсі інженерії психологічного плану та екології людини. Втрачено модель до-
вірливо – сповідальних стосунків поміж лікарем та пацієнтом. Втрачена Ера 
мікрокосму (який, до речі, можливо повернути та трансформувати під сучасні 
технологічні потреби у медицині). Питання лише як це зробити у час економі-
чної кризи. але проектування та моделювання у футурологічних дослідженнях 
тому й дієве, що воно може існувати «на папері», у проектах. Завважте, у ве-
ликій кількості постійно створених та перероблених проектів, у яких диспуту-
ють люди великої кількості професій та поглядів. Саме тут скрито механізм 
відтворення – у поєднанні пам’яті, праці та фантазії, яка іде поряд з перевірка-
ми та точними науками, але не забуває про ефект ірраціональності та містич-
ності, ідеального «Я», яке існує разом з раціональним, матеріалістичним само 
розумінням у свідомості. Лікарня мусить бути місцем як для пацієнта. так й 
для медперсоналу. у якому не втрачається нічиє здоров’я.  
 
ЛІТЕРАТУРА 
1. Хаскин В.В, Акимова Т.А., Трифонова Т.А. Экология человека : учебное по-
собие. – М. : ЗАО «Изд-во «Экономика», 2008. –  367 с. 
2. Петров К.М. Философские проблемы географии. Натурфилософская парадиг-
ма: Учебное пособие. – Спб. : Изд-во С.-Петербургского ун-та, 2005. – 314 с. 
3. Василенко В.Н. Ноосферная футурология: мониторинг безопасности граж-
дан глобального общества. // Философия и общество № 4. – 2012 г. С. 61–89. 
4. Бейтсон Г. Разум и природа: Неизбежное единство // Пер. с англ. / Предисл. 
Д.Я. Федорова. Изд. 2-е , испр. – М.: Книжный дом «Либроком», 2009. – 228 с. 
 
Гончаренко Л.А. 
ХНМУ 
АКСИОЛОГИЧЕСКИЙ СМЫСЛ ПОНЯТИЯ «ЗДОРОВЬЕ» 
Здоровье – естественная, абсолютная и непреходящая жизненная ценность, 
занимающая одну из самых верхних ступеней на иерархической лестнице цен-
ностей. От степени обладания здоровьем зависит уровень удовлетворения прак-
тически всех потребностей человека. Потребность в здоровье носит всеобщий 
характер, она присуща как отдельному индивиду, так и обществу в целом.  
Современная литература по биологии, деонтологии, медицине, философии 
изобилует определениями понятия «здоровье». ВОЗ ещё в 1946 г. дала опреде-
ление понятия “здоровье”, которое до сих пор является актуальным: “Здоровье 
является состоянием полного физического, душевного и социального благопо-
лучия, а не только отсутствием болезней и физических дефектов” [1]. 
Однако, поскольку предметом нашого интереса выступает аксиологичес-
кий аспект здоровья, то обратим внимание на определение, данное И.А. Гун-
даровым: «Здоровье – это способность: а) дожить до необходимого возраста, 
б) быть достаточно удовлетворённым собой в физическом, душевном и социаль-
ном аспектах, в) адекватно соответствовать запросам семьи и общества» [2, 158]. 
В понятие «здоровье» в качестве обязательного критерия должна входить 
возможность полноценной трудовой и общественной деятельности. Болезнь не 


http://repository.kpi.kharkov.ua/bitstream/KhPI-Press/36687/1/Hodz_Ekolohiia_liudyny_2014.pdf

Екологія людини в світлі медичної проблематики – філософський аналіз

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute" Institutional Repository (eNTUKhPIIR)

Library of National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute"

Екологія людини в світлі медичної проблематики – філософський аналіз

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic National Technical University &quot;Kharkiv Polytechnic Institute&quot; Institutional Repository (eNTUKhPIIR)

Library of National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute"

Electronic National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute" Institutional Repository (eNTUKhPIIR)