Енергозбереження в українському будівництві до теперішнього часу не забезпечене законодавчим стимулюванням, проектування та будівництво будинків здійснюється на базі традиційних технологій без обов'язкового порівняльного техніко-економічного обґрунтування, вибору технологій, конструкцій з високою енергоефективністю та економічної оптимізації параметрів обраного рішення. Водночас, енергоспоживання будівель, яке не було визначальним показником минулого, стає домінуючим критерієм якості проекту сьогодні

Сулім, Л. В.

Твердохлєбова, Наталя Євгеніївна

Енергозбереження в українському будівництві до теперішнього часу не забезпечене законодавчим стимулюванням, проектування та будівництво будинків здійснюється на базі традиційних технологій без обов&apos;язкового порівняльного техніко-економічного обґрунтування, вибору технологій, конструкцій з високою енергоефективністю та економічної оптимізації параметрів обраного рішення. Водночас, енергоспоживання будівель, яке не було визначальним показником минулого, стає домінуючим критерієм якості проекту сьогодні

eNTUKhPIIR Electronic National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute"; Institutional Repository

ДЕЯКІ ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ СПОРУД  Сулім Л.В., ст., Твердохлєбова Н.Є., ас. Національний технічний університет  «Харківський політехнічний інститут» natatv@ukr.net  Енергозбереження в світовій будівельній практиці забезпечене держав-ною підтримкою і розвиненою гнучкою законодавчою системою стимулю-вання, є економічно привабливим і прозорим для інвесторів. В розвинених країнах будівництво енергоефективних будівель є обов'язковою вимогою, що пред'являється до кожної проектованої будівлі. Енергозбереження в українському будівництві до теперішнього часу не забезпечене законодавчим стимулюванням, проектування та будівництво бу-динків здійснюється на базі традиційних технологій без обов'язкового порів-няльного техніко-економічного обґрунтування, вибору технологій, конструк-цій з високою енергоефективністю та економічної оптимізації параметрів об-раного рішення. Водночас, енергоспоживання будівель, яке не було визнача-льним показником минулого, стає домінуючим критерієм якості проекту сьо-годні. На наш погляд, однією з багатьох причин "нерішучості" в енергозбе-реженні комунальної і бюджетної сфери України є відсутність повного обся-гу інформації про фактичний стан справ у використанні енергоресурсів. Рівень енергозалежності України є середньоєвропейським і має тенден-цію до зменшення, але він характеризується відсутністю диверсифікації дже-рел постачання енергоносіїв, насамперед нафти, природного газу та ядерного палива. Напружена ситуація у забезпеченні електроенергетики, комунальної сфери та населення України вугіллям належної якості, вугільними та торфоб-рикетами, скрапленим газом призводить до їх заміщення природним газом  (питома вага споживання газу в Україні становить 41%, тоді як в країнах сві-ту - 21%). Ще одним недоліком використання традиційних джерел енергії є висока інтенсивність забруднення довкілля, погіршення санітарно-гігієнічних умов життя людей та існування фауни й флори. Важливим фактором запобігання вичерпанню природних ресурсів та знищенню довкілля є запровадження енергозберігаючих технологій, нетра-диційних і відновлювальних джерел енергії (ВДЕ), підвищення ефективності використання енергії, паливно-енергетичних та інших ресурсів, а саме енергії вітру, сонячного випромінювання, тепла глибинних пластів земної поверхні, енергії грунту, грунтових вод, водойм, атмосферного повітря, гідроенергії, вторинного фізичного і хімічного тепла промислових відходів, біогазу, біо-маси, горючих побутових відходів.. Основні переваги відновлювальних джерел енергії – невичерпність, еко-логічна чистота та широке розповсюдження деяких їх видів. Їх використання не змінює енергетичний баланс планети. Ці якості і послужили причиною бурхливого розвитку відновлювальної енергетики за кордоном, а прогнози їх розвитку в найближчому десятилітті дуже оптимістичні. Енергетика на відновлювальних джерелах енергії використовує потоки енергії, які вже існують в навколишньому просторі. При цьому теплове за-бруднення навколишнього середовища, а також об’єми відходів незначні. Тому в екологічному відношенні енергія відновлювальних джерел має пере-ваги перед звичайним паливом або атомною енергією. Основним екологіч-ним недоліком енергоустановок на відновлювальних джерелах є порушення ними природного ландшафту. Це неминуче для установок, робота яких базу-ється на використанні потоків енергії, що циркулюють в навколишньому просторі, тобто середовище є необхідним елементом процесу перетворення енергії.  На прикладі Харківського регіону був проведений аналіз середньорічної температури, вологості, швидкості і повторюваності різних напрямів вітру, а також середньомісячного рівня сонячної радіації. На основі проведеного ана-лізу можна зробити висновок, що Харківська область має достатній потенці-ал сонячної та вітрової енергії, щоб використовувати її у якості альтернативи традиційному енергозабезпеченню. Для оцінки енергетичного балансу споруд необхідно враховувати всі можливі джерела надходження, використання та втрати енергії (рис. 1).  Холодна вода ЕлектроенергіяГазГаряча водаОпаленняСонячна енергіяПасивний обігрівСонячні батареїТепловий колекторЕнергія вітруелектроенергіянасосГідроенергіяелектроенергіяВодаТепловий насосВідновлювальні джерела енергіїТрадиційні джерела енергіїХолодна водаелектроенергіяЕлектроенергія Опалення Гаряча водаГаз Трансмісійні тепловтрати Інфільтраційні тепловтратиКаналізаційні тепловтратиЗабезпечення комфортних умов Рисунок 1 – Джерела надходження та втрат енергії  Для проведення кількісної оцінки втрат енергії споруди та можливості їх зіставлення з витратами енергії необхідно провести моніторинг енергетично-го балансу, на основі його результатів виявити основні джерела втрат енергії та визначити найбільш економічно ефективні шляхи їх зменшення. Також необхідно проаналізувати можливий варіант ефективного перерозподілу ене-ргоресурсів для забезпечення температурного режиму будівлі, тобто виявити альтернативу для часткового заміщення газу, оскільки для забезпечення опа-лення будівлі затрачується велика кількість блакитного палива, при цьому не виключається можливість використання відновлювальних джерел енергії.  Достовірна інформація про стан справ в енергозбереженні є важливою умовою забезпечення енергоефективності споруди. Визначення основних шляхів підвищення енергоефективності споруд можливо лише при наявності повної інформації про енергетичний стан споруди. На основі проведеного моніторингу, для кожної окремої споруди, необхідно провести аналіз доціль-ності застосування тих чи інших енергозберігаючих заходів.  Для прийняття рішення щодо використання відновлювальних джерел енергії необхідно проводити моніторинг навколишнього середовища. Важли-вим є те щоб, отримана інформація в процесі моніторингу включала всі па-раметри, необхідні для розробки конкретної енергетичної системи. Даний моніторинг проводиться безпосередньо на місті потенціального будівництва енергетичної системи. Основні задачі, які стоять перед моніторингом енергетичного балансу споруд, є: 1) отримання достовірної інформації про стан енергоефективності будів-лі;  2)    визначення джерел надходження енергії до споруди;  3) виявлення інженерних систем, що формують мікроклімат в примі-щенні; 4)  визначення джерел втрати енергії; 5)  виявлення потенціалу відновлювальних джерел енергії безпосередньо на місці розташування споруди, тобто отримання інформації про потенціал сонячної енергії, енергії вітру для конкретної споруди з урахуванням ланд-шафту місцевості, рослинних насаджень, забудови місцевості та ін. Серед можливих заходів підвищення енергоефективності споруд слід на-звати: -  утеплення огороджувальних конструкцій споруди; -  утилізація тепла повітря, що видаляється; -  озеленення; -  колір огороджувальних конструкцій; -  застосування сонячного енергозбереження та енергії вітру; -  використання гібридних систем. Необхідність реалізації довгострокових програм, направлених на пода-льше покращення технічної експлуатації, ремонту, модернізації та раціона-льного використання існуючого будівельного фонду є вирішальними шляха-ми на сучасному етапі забезпечення енергоефективності.  

Деякі шляхи забезпечення енергоефективності споруд

Library of National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute"

ДЕЯКІ ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ 
СПОРУД 
 
Сулім Л.В., ст., Твердохлєбова Н.Є., ас. 
Національний технічний університет  
«Харківський політехнічний інститут» 
natatv@ukr.net  
Енергозбереження в світовій будівельній практиці забезпечене держав-
ною підтримкою і розвиненою гнучкою законодавчою системою стимулю-
вання, є економічно привабливим і прозорим для інвесторів. В розвинених 
країнах будівництво енергоефективних будівель є обов'язковою вимогою, що 
пред'являється до кожної проектованої будівлі. 
Енергозбереження в українському будівництві до теперішнього часу не 
забезпечене законодавчим стимулюванням, проектування та будівництво бу-
динків здійснюється на базі традиційних технологій без обов'язкового порів-
няльного техніко-економічного обґрунтування, вибору технологій, конструк-
цій з високою енергоефективністю та економічної оптимізації параметрів об-
раного рішення. Водночас, енергоспоживання будівель, яке не було визнача-
льним показником минулого, стає домінуючим критерієм якості проекту сьо-
годні. На наш погляд, однією з багатьох причин "нерішучості" в енергозбе-
реженні комунальної і бюджетної сфери України є відсутність повного обся-
гу інформації про фактичний стан справ у використанні енергоресурсів. 
Рівень енергозалежності України є середньоєвропейським і має тенден-
цію до зменшення, але він характеризується відсутністю диверсифікації дже-
рел постачання енергоносіїв, насамперед нафти, природного газу та ядерного 
палива. Напружена ситуація у забезпеченні електроенергетики, комунальної 
сфери та населення України вугіллям належної якості, вугільними та торфоб-
рикетами, скрапленим газом призводить до їх заміщення природним газом  
(питома вага споживання газу в Україні становить 41%, тоді як в країнах сві-
ту - 21%). Ще одним недоліком використання традиційних джерел енергії є 
висока інтенсивність забруднення довкілля, погіршення санітарно-гігієнічних 
умов життя людей та існування фауни й флори. 
Важливим фактором запобігання вичерпанню природних ресурсів та 
знищенню довкілля є запровадження енергозберігаючих технологій, нетра-
диційних і відновлювальних джерел енергії (ВДЕ), підвищення ефективності 
використання енергії, паливно-енергетичних та інших ресурсів, а саме енергії 
вітру, сонячного випромінювання, тепла глибинних пластів земної поверхні, 
енергії грунту, грунтових вод, водойм, атмосферного повітря, гідроенергії, 
вторинного фізичного і хімічного тепла промислових відходів, біогазу, біо-
маси, горючих побутових відходів.. 
Основні переваги відновлювальних джерел енергії – невичерпність, еко-
логічна чистота та широке розповсюдження деяких їх видів. Їх використання 
не змінює енергетичний баланс планети. Ці якості і послужили причиною 
бурхливого розвитку відновлювальної енергетики за кордоном, а прогнози їх 
розвитку в найближчому десятилітті дуже оптимістичні. 
Енергетика на відновлювальних джерелах енергії використовує потоки 
енергії, які вже існують в навколишньому просторі. При цьому теплове за-
бруднення навколишнього середовища, а також об’єми відходів незначні. 
Тому в екологічному відношенні енергія відновлювальних джерел має пере-
ваги перед звичайним паливом або атомною енергією. Основним екологіч-
ним недоліком енергоустановок на відновлювальних джерелах є порушення 
ними природного ландшафту. Це неминуче для установок, робота яких базу-
ється на використанні потоків енергії, що циркулюють в навколишньому 
просторі, тобто середовище є необхідним елементом процесу перетворення 
енергії.  
На прикладі Харківського регіону був проведений аналіз середньорічної 
температури, вологості, швидкості і повторюваності різних напрямів вітру, а 
також середньомісячного рівня сонячної радіації. На основі проведеного ана-
лізу можна зробити висновок, що Харківська область має достатній потенці-
ал сонячної та вітрової енергії, щоб використовувати її у якості альтернативи 
традиційному енергозабезпеченню. 
Для оцінки енергетичного балансу споруд необхідно враховувати всі 
можливі джерела надходження, використання та втрати енергії (рис. 1). 
 
Холодна вода 
Електроенергія
Газ
Гаряча вода
Опалення
Сонячна 
енергія
Пасивни
й обігрів
Сонячні 
батареї
Тепловий 
колектор
Енергія 
вітру
електрое
нергія
насос
Гідроенергія
електрое
нергія
Вода
Тепловий 
насос
Відновлювальні джерела енергії
Традиційні 
джерела енергії
Холодна вода
електроенергіяЕлектроенергі
я 
Опалення 
Гаряча вода
Газ 
Трансмісійні 
тепловтрати 
Інфільтраційн
і тепловтрати
Каналізаційні 
тепловтрати
Забезпечення 
комфортних умов 
Рисунок 1 – Джерела надходження та втрат енергії 
 
Для проведення кількісної оцінки втрат енергії споруди та можливості їх 
зіставлення з витратами енергії необхідно провести моніторинг енергетично-
го балансу, на основі його результатів виявити основні джерела втрат енергії 
та визначити найбільш економічно ефективні шляхи їх зменшення. Також 
необхідно проаналізувати можливий варіант ефективного перерозподілу ене-
ргоресурсів для забезпечення температурного режиму будівлі, тобто виявити 
альтернативу для часткового заміщення газу, оскільки для забезпечення опа-
лення будівлі затрачується велика кількість блакитного палива, при цьому не 
виключається можливість використання відновлювальних джерел енергії.  
Достовірна інформація про стан справ в енергозбереженні є важливою 
умовою забезпечення енергоефективності споруди. Визначення основних 
шляхів підвищення енергоефективності споруд можливо лише при наявності 
повної інформації про енергетичний стан споруди. На основі проведеного 
моніторингу, для кожної окремої споруди, необхідно провести аналіз доціль-
ності застосування тих чи інших енергозберігаючих заходів.  
Для прийняття рішення щодо використання відновлювальних джерел 
енергії необхідно проводити моніторинг навколишнього середовища. Важли-
вим є те щоб, отримана інформація в процесі моніторингу включала всі па-
раметри, необхідні для розробки конкретної енергетичної системи. Даний 
моніторинг проводиться безпосередньо на місті потенціального будівництва 
енергетичної системи. 
Основні задачі, які стоять перед моніторингом енергетичного балансу 
споруд, є: 
1) отримання достовірної інформації про стан енергоефективності будів-
лі;  
2)    визначення джерел надходження енергії до споруди;  
3) виявлення інженерних систем, що формують мікроклімат в примі-
щенні; 
4)  визначення джерел втрати енергії; 
5)  виявлення потенціалу відновлювальних джерел енергії безпосередньо 
на місці розташування споруди, тобто отримання інформації про потенціал 
сонячної енергії, енергії вітру для конкретної споруди з урахуванням ланд-
шафту місцевості, рослинних насаджень, забудови місцевості та ін. 
Серед можливих заходів підвищення енергоефективності споруд слід на-
звати: 
-  утеплення огороджувальних конструкцій споруди; 
-  утилізація тепла повітря, що видаляється; 
-  озеленення; 
-  колір огороджувальних конструкцій; 
-  застосування сонячного енергозбереження та енергії вітру; 
-  використання гібридних систем. 
Необхідність реалізації довгострокових програм, направлених на пода-
льше покращення технічної експлуатації, ремонту, модернізації та раціона-
льного використання існуючого будівельного фонду є вирішальними шляха-
ми на сучасному етапі забезпечення енергоефективності. 
 


http://repository.kpi.kharkov.ua/bitstream/KhPI-Press/30065/3/Sulim_Deiaki_shliakhy_zabezpechennia_2011.pdf

Деякі шляхи забезпечення енергоефективності споруд

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

eNTUKhPIIR Electronic National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute"; Institutional Repository

Library of National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute"