Харитонов Є. О. Проблеми правової адаптації у контексті євроінтеграційних прагнень України  / Є. О. Харитонов // Традиції та новації юридичної науки: минуле, сучасність, майбутнє : матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 19 трав. 2017 р.). У 2-х т. Т. 2 / відп. ред. Г. О. Ульянова. - Одеса : Видавничий дім "Гельветика", 2017. - С. 477-480

Kharytonov, Yevhen O.

Харитонов, Евгений Олегович

Харитонов, Євген Олегович

Undetermined

Electronic National University Odessa Law Academy Institutional Repository

477 Роздiл XXV  АКТУАЛЬНI ПРОБЛЕМИ ЦИВIЛЬНОГО  ТА СIМЕЙНОГО ПРАВА    ХАРИТОНОВ Є. О. Національний університет «Одеська юридична академія», завідуючий кафедри цивільного права, доктор юридичних наук, професор  ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОЇ АДАПТАЦІЇ У КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРАГНЕНЬ УКРАЇНИ  Після підписання угоди про асоціацію з ЄС Україна має підтверди-ти свою відданість європейським цінностям, одним з найважливіших поміж яких є приватне право.  Відтак актуалізувалася проблема гармонізації українського та євро-пейського права. І хоча питанням приведення вітчизняного законодав-ства у відповідність до європейських стандартів було присвячено чима-ло наукових розвідок, але значна кількість питань у цій галузі залиша-ються невирішеною. Варто зауважити, що такий стан речей має досить свою досить тривалу історію. Ще десять років тому О.К. Вишняков, досліджуючи проблеми правового забезпечення зовнішньоекономічної інтеграції України, зазначав існування як теоретичних, так і практич-них проблем адаптації законодавства України до права СОТ та застосу-вання принципів і норм СОТ до приватних відносин у приватному полі України. При цьому одна з суттєвих загроз інтеграційним проце-сам вбачалася саме у недостатньому темпі трансформацій вітчизняного законодавства, необхідних для забезпечення вирішення актуальних правових питань на основі «загальновизнаних у світі правових норм та принципів» [1, с. 6-11]. Угода про асоціацію між Україною та ЄС є найбільш масштабним міжнародним договором у вітчизняній історії, результатом якого має стати переведення співробітництва на принципово новий якісний рі-вень. Передбачені Угодою заходи мають наблизити економічну систему України до економічної системи Євросоюзу, сприяти гармонізації за-конодавчих, економічних, екологічних, соціальних та інших аспектів їх суспільної діяльності, що дасть можливість сформувати нову якість економічного зростання української економіки та надасть нові імпуль-си розвитку для країн ЄС [2]. 478 Визначені Угодою завдання удосконалення у галузях підприємниц-тва, забезпечення захисту сумлінної торгівлі, державних закупівель, електронної торгівлі, посередництва, інтелектуальної власності тощо зумовлюють необхідність узгодження вітчизняної та європейських кон-цепцій правового регулювання відповідних відносин, імплементації положень Угоди у правове поле України з метою адаптації останньої до права ЄС. Для вирішення цих завдань розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. «Про імплементацію Угоди про асоціа-цію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Євро-пейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» було затверджено план відповідних заходів. Усього Кабмін затвердив 129 планів імплементації 179 актів законодав-ства ЄС. Зокрема, затверджено 8 планів імплементації 13 актів законо-давства ЄС у сфері медицини, 43 плани імплементації 45 законів ЄС у сфері інфраструктури, 2 плани імплементації 2 законів ЄС у сфері юс-тиції, 3 плани імплементації 3 законів в агросфері, 14 планів імплемен-тації 14 законів ЄС в соціальній сфері та 1 план імплементації 1 акта законодавства ЄС у сфері освіти. Усього ж до 2017 року передбачається затвердити плани імплементації 180 актів законодавства [3]. Поряд з позитивними оцінками масштабів запланованих робіт та зусиль, що прикладаються для їхнього виконання, не можна ігнорувати й критичні зауваження щодо перспектив успішного завершення спра-ви. Зокрема, 27 квітня 2015 р. урядовий офіс з питань європейської інтеграції оприлюднив звіт про виконання Порядку денного асоціації та імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, складений для інформування громадян України, представників неурядових орга-нізацій, а також міжнародної спільноти, у тому числі інститутів ЄС та його держав-членів, про прогрес України у реалізації цілей політичної асоціації та економічної інтеграції з ЄС. У згаданому звіті зазначається, що заступник глави Адміністрації Президента Дмитро Шимків повідо-мив, що Угода про асоціацію містить 488 завдань, з яких 44 мають бути виконані до квітня 2015 року. На момент оприлюднення Звіту, тобто, 27 квітня 2015 р., за словами Шимківа, виконано лише 13 завдань, а 80 перебувають у процесі [4]. Таким чином, вже намітилося серйозне відставання. Враховуючи проблеми, що виникають при проходженні деяких проектів, пов’язаних з адаптацією українського законодавства до вимог правової системи ЄС, з дуже високим ступенем вірогідності можна припустити, що темпи імплементації Угоди, навряд чи, можуть бути кардинально прискорені при концептуальному підході у цій галу-зі, який переважає зараз. Адже у більшості випадків має місце спроба здійснення імплементації як «адаптації законодавства України до зако-нодавства ЄС»: скажімо, шляхом прямого впровадження, перенесення відповідних норм (адаптації положень вітчизняного законодавства до законодавства ЄС).  479 Оскільки національне законодавство на концептуальному рівні ві-дображає національний менталітет, правосвідомість, праворозуміння тощо, новели такого роду, часом, зустрічають помітний опір (переду-сім, з боку «традиціоналістів» та тих, хто на них орієнтується). Подола-ти такий супротив вольовими зусиллями досить складно. Тому доціль-ним є використання «гнучкого впровадження» норм Угоди, законодав-ства ЄС, пристосування до них вітчизняного законодавства на певній методологічній основі, прийнятній і для ЄС, і для України.  Звідси випливає, що виконання угоди про асоціацію України з ЄС зумовлює необхідність адаптації до умов внутрішнього ринку останньо-го у широкому сенсі поняття «правова адаптація», що припускає не лише імплементацію законодавства, але й впровадження у вітчизняне правове поле засад права ЄС, трансформування національної право- ментальності, праворозуміння тощо. Наостанок варто звернути увагу на деякі практичні аспекти виправ-даності адаптації вітчизняного права до права ЄС. Оскільки про вступ найближчим часом України до ЄС не йдеться, постає питання про практичне значення адаптації. Додаткової гостроти йому надає загроза розпаду Європейського Союзу, про яку говорять «євроскептики» після Brexit. Однак тут слушною здається думка, що завдяки світовій торгівлі зростання взаємозалежності європейських країн триватиме, чи то «з», чи то «без» Євросоюзу (в останньому випадку ролі лідерів на себе мо-жуть перебрати Лондон та Берлін). Нікуди не дінеться й спільність європейських цінностей, Тому немає підстав вважати, що розпад  Євросоюзу потягне занепад Європи. Цілком можливо, що все буде якраз навпаки [5]. У кожному разі, проблеми правової адаптації в  Європі зберігають актуальність, і навіть, набувають нового імпульсу. Слушною здається думка В. Скуратівського: «Абсолютна більшість лю-дей в нашій країні хочуть бути при європейських цінностях. А чи сама нинішня Європа хоче бути при своїх цінностях? Зрозуміло, що таке нинішня Україна з її дефектами, але і зрозуміло, що таке нинішня  Європа. Європа повинна йти назустріч Україні – це для неї геополіти-чний шанс» [6].  Список використаної літератури: 1. Вишняков О.К. Правове забезпечення зовнішньоекономічної інтеграції України: Монографія. – Одеса: Юрид. літ., 2007. – С. 6-11. 2. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://ua-ekonomist.com/10568-mplementacya-ugodi-pro-asocacyu-z-yes-primnozhit-naconalne-bagatstvo-ukrayini.html 3. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.newsru.ua/ukraine/ 27apr2015/implement.html  4. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.newsru.ua/ukraine/ 27apr2015/implement.html 480 5. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://glavnoe.ua/news/n261748 6. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://iamir.info/46024-vadim-skurativskij-vulicju-na-jakij-leschenko-kupiv-kvartiru-ja-obhodzhu-desjatoju-dorogoju    ГОЛУБЄВА Н. Ю. Національний університет «Одеська юридична академія», професор кафедри цивільного права, доктор юридичних наук, професор  УМОВИ ВИЗНАННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ  ЗА НАБУВАЛЬНОЮ ДАВНІСТЮ У СУДОВОМУ ПОРЯДКУ  Набувальна давність (usucapio) – набуття права власності в резуль-таті тривалого володіння майном, що не належить його володільцю.  Позивачем у справах про набуття права власності за набувальною давністю є володілець чужого майна. Відповідачем за позовом про ви-знання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник, або особа, яка вважає себе власником майна. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, упо-вноважений управляти майном відповідної територіальної громади. Умови визнання права власності за набувальною давністю: 1. Законний об’єкт володіння. Це має бути здатна бути об’єктом права власності річ: матеріальна, досяжна для володіння, що може за-довольняти потреби осіб, існуюча, відокремлена від інших річ. Так, якщо будівля не є об’єктом нерухомості, прийнятим в експлуатацію, право на яке зареєстровано в установленому порядку, то набути право власності за давністю володіння на таке майно неможливо. 2. Незаконність володіння. Особою, що володіє річчю є не власник, більше того, власник ні при яких умовах не може набути річ у влас-ність за давниною. Законний володілець, також не може пред’явити цей позов. 3. Тривалість володіння: 10 років – для нерухомості; 5 років – для рухомості (окремі правила передбачені для заволодіння за договором).  Плин строку набувальної давнини починається з моменту заволо-діння. Разом з тим із загального правила законодавець установлює ви-ключення: якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником – з часу спливу позовної давності.  4. Безперервність володіння. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом од-ного року або пред’явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч. 3 ст. 344 ЦК). 

Проблеми правової адаптації у контексті євроінтеграційних прагнень України

http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/10691/Kharitonov%20%d0%a2%d0%be%d0%bc%202_2017-191.pdf?sequence=2&isAllowed=y

Проблеми правової адаптації у контексті євроінтеграційних прагнень України

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic National University Odessa Law Academy Institutional Repository