Іваницький С. О. Проблеми розгляду судами клопотань органів кримінального переслідування у зв’язку з набуттям чинності Закону №  2147-VIII  від  03.10.2017 р. / С. О. Іваницький // "Творчий шлях вченого: до 80-річчя професора В. В. Долежана" : матер. кругл. столу // Творчий шлях вченого: до 80-річчя професора В. В. Долежана / відп. ред. Н. М. Бакаянова ; уклад.: І. О. Кісліцина, М. О. Деменчук, С. І. Єленич ; МОН України, НУ "ОЮА". - Одеса : Юридична література, 2018. - С. 106-108

Ivanytskyi, S. O.

Іваницький, С. О.

Undetermined

Electronic National University Odessa Law Academy Institutional Repository

106— 106 —С. о. ІВаницький,доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри організації правоохоронних та судових органів луганського державного університету внутрішніх справ імені е. О. дідоренкаПРОБЛЕМИ РОЗГЛЯДУ СУДАМИ КЛОПОТАНЬ ОРГАНІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПЕРЕСЛІДУВАННЯ У ЗВ’ЯЗКУ З НАБУТТЯМ ЧИННОСТІ ЗАКОНУ № 2147‑VIII ВІД 03.10.2017 р.16 березня 2018 року набув чинності масив неоднозначних змін до  кПк україни, внесених Законом україни № 2147-VIII від 03.10.2017 року. у  багатьох містах-обласних центрах цей про-цес супроводжувався значними ускладненнями в  роботі судів, що ви-никли у зв’язку з об’єктивною неспроможністю судових установ вчасно розглянути клопотання слідчих (прокурорів) в  кримінальному прова-дженні, формуванням на декілька місяців уперед величезної черги пра-воохоронців, які очікують на  винесення судової ухвали. вказані питан-ня привертали раніше увагу науковців, зокрема, в. в. Долежана [1], Ю. Є. Полянського, і. в. Гловюк [2], М. а. Погорецького [3] та ін., про-те масштабність й характер нових проблем, що стали нагальними в бе-резні ц.р. для правоохоронної системи країни, зумовили необхідність їх аналізу та вирішення.Передусім, на практиці постали труднощі з реалізацією приписів ч. 2 ст.  132, ч.  1 ст.  184, ч.  2 ст.  234, ст.  244 кПк україни, адже для  отри-мання ухвали суду про проведення обшуку або заходів забезпечення кримінального провадження, в  тому числі, запобіжних заходів чи тим-часового доступу до речей та документів, слідчому замість суду, що роз-ташований в  районі дислокації його підрозділу, необхідно було звер-татися до  суду, що перебуває за десятки (сотні) кілометрів за місцем реєстрації органу досудового розслідування як юридичної особи.вочевидь деструктивний характер цих норм зумовив цілком логіч-ний, хоча й запізнілий на  декілька тижнів, крок законодавця (законо-проект № 8151 від 16.03.2018 р.) щодо скасування частини раніше ухва-лених новел. складність процесу корегування новацій процесуального закону, як убачається, зумовила їх досить фрагментарний характер.так, залишилася норма, у  відповідності до  якої виключною преро-гативою на призначення експертизи в кримінальному провадженні на-ділений слідчий суддя (ст.  244 кПк україни). сторони кримінального провадження позбавлені такої можливості. Попри те, що, як і раніше, клопотання розглядається слідчим суддею місцевого суду, в  межах те-риторіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, 107— 107 —законодавцем, як видається, недостатньо враховано дані про кількість і характер експертиз, що проводяться на етапі досудового розслідування.Призначення експертизи є однією з найбільш поширених слідчих дій, що здійснюється практично у кожному кримінальному проваджен-ні. віднесення права її призначення лише до компетенції слідчого судді ускладнює проведення такої слідчої дії та не сприяє оперативності при-значення експертизи. Згідно закону клопотання про проведення експер-тизи повинно бути розглянуто не пізніше п’яти днів із дня його надхо-дження до  суду. Зволікання із призначенням окремих видів експертиз може призвести до  втрати об’єктів експертного дослідження й немож-ливості отримання висновку експерта. вже сьогодні в  деяких регіонах виникає певне соціальне напруження через тривалий процес призна-чення судово-медичних експертиз трупів (понад три дні) й наступної видачі тіл для поховання.Залишилася без уваги й колізія між процесуальним та матеріаль-ним законом в  частині строків досудового розслідування. так, згідно ч.  2 ст.  219 кПк україни, у  кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину загальний строк досудового розслідуван-ня з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до  Єдиного реєстру досудових розслідувань до  дня повідомлення осо-бі про підозру становить вісімнадцять місяців. статтею 284 кПк укра-їни передбачено, що кримінальне провадження закривається, зокрема, в  разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк до-судового розслідування, визначений статтею 219 кПк україни, крім ви-падку повідомлення особі про підозру у  вчиненні тяжкого чи особли-во тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи. слідчий, прокурор зобов’язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 кПк україни, закін-чився та жодній особі не було повідомлено про підозру.натомість, строки давності притягнення особи до  кримінальної від-повідальності є в декілька разів більшими. так, згідно ст. 49 кк україни особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчи-нення нею злочину і до  дня набрання вироком законної сили минуло десять (у разі вчинення тяжкого злочину) або п’ятнадцять (у випадку скоєння особливо тяжкого злочину) років. Очевидно, що наведена тем-поральна неузгодженість потребує усунення, оскільки від поспішного за-криття кримінального провадження страждатимуть, насамперед, інтер-еси потерпілих від кримінального правопорушення.Потребує уваги й питання продовження строку досудового розсліду-вання, яке за новим порядком частково вилучено із компетенції про-курора й передано до  сфери повноважень слідчого судді. Згідно ч.  9 ст. 295-1 кПк україни ухвала слідчого судді, прийнята за результатами розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування, 108оскарженню не підлягає. Безсумнівно, що як винесення судом ухвали про продовження строку досудового розслідування, так й про відмо-ву у  цьому суттєво зачіпає інтереси сторін кримінального проваджен-ня. у  першому випадку сторона захисту наполягатиме на  обмеженні своїх правових можливостей. у  другій ситуації представники органів кримінального переслідування уважатимуть, що відмова в  продовжен-ні строків розслідування фактично спричинить закриття кримінально-го провадження. З огляду на  це, з нашої точки зору, необхідно закрі-пити можливість оскарження в  апеляційному порядку ухвали слідчого судді, прийнятої за результатами розгляду клопотання про продовжен-ня строку досудового розслідування, а  отже й відповідного корегуван-ня ч. 1 ст. 309 кПк україни.Список використаної літератури1. Полянський Ю., долежан В. роль прокурора у  досудовому кримінальному провадженні за новим кримінальним кодексом україни / Ю. Полянський, в. До-лежан // Юридичний вісник. —  2013. —  № 4. —  с. 52—58.2. Гловюк і. В. кримінально-процесуальні функції: теорія, методологія та практика реалізації на  основі положень кримінального процесуального кодек-су україни 2012 р.: моногр. / і. в. Гловюк. —  Одеса: Юрид. літ., 2015. —  712 с.3. Погорецький М. А. арешт майна: проблемні питання / М. а. Погорецький // актуальні проблеми виявлення та припинення злочинів: матеріали круглого столу (київ, 27 листопада 2014 року) / ред. кол. с. с. Чернявський та ін. —  к.: ФОП кандиба т. П., 2014. —  с. 142—145.

Проблеми розгляду судами клопотань органів кримінального переслідування у зв’язку з набуттям чинності Закону №  2147-VIII  від  03.10.2017 р.

http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/11300/9873/1/IVANYTSKYI%20106-108.pdf

Проблеми розгляду судами клопотань органів кримінального переслідування у зв’язку з набуттям чинності Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 р.

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic National University Odessa Law Academy Institutional Repository