Харитонова О. І. Суб’єкти правовідносин в мережі Інтернет / О. І. Харитонова // Традиції та новації юридичної науки: минуле, сучасність, майбутнє : матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 19 трав. 2017 р.). У 2-х т. Т. 2 / відп. ред. Г. О. Ульянова. - Одеса : Видавничий дім "Гельветика", 2017. - С. 633-635

Kharytonova, Olena I.

Харитонова, Елена Ивановна

Харитонова, Олена Іванівна

Undetermined

Electronic National University Odessa Law Academy Institutional Repository

633 Роздiл XXVII  ЗАХИСТ ПРАВ IНТЕЛЕКТУАЛЬНО  ВЛАСНОСТI В МЕРЕЖI IНТЕРНЕТ: ТЕОРЕТИЧНI ТА ПРАКТИЧНI АСПЕКТИ    ХАРИТОНОВА О. І. Національний університет «Одеська юридична академія», професор кафедри права інтелектуальної власності та корпоративного права, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України  СУБЄКТИ ПРАВОВІДНОСИН В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ  Специфіка суб’єктного складу відносин, що виникають в Мережі, визначається особливостями останньої, до яких належать: 1) невизначеність місцезнаходження сторін; 2) складність ідентифікації учасників відносин; 3) існування віртуальних організацій; 4) залежність відносин між учасниками Інтернет від відносин з інформаційними провайдерами.  Відомим (завжди визначеним) суб’єктом авторських правовідносин у Інтернет є володілець авторських прав. Іншою (але не єдиною) сто-роною у зазначених відносинах є користувачі. Існує ще два види суб’єктів відносин, що виникають у Інтернет: власники інтернет-сайтів, що надають послуги з надання дискового простору для розмі-щення інформації на сервері, підключеному до Інтернет, та провайде-ри, що забезпечують функціонування та використання Мережі.  Інтернет-сайти бувають двох видів: платні та безоплатні. Платний сайт надає послуги за плату, тому, оскільки ця діяльність є для нього підприємницькою, виявити його досить просто. Складніше з тими сай-тами, які надають безкоштовні послуги у Мережі, оскільки справжнє ім’я, місцезнаходження володільця можуть не відповідати заявленим реєстратору (реєстрація відбувається без явки користувача, для реєст-рації необхідні мінімальні дані).  Технічний супровід доступу до інтернет-сайту, що належить клієн-ту, здійснюють інтернет-провайдери. У залежності від послуг, які на-даються ними, розрізняють: провайдери доступу, кеш-провайдери, провайдери посилань тощо.  У законодавстві зарубіжних країн можна виділити три підходи до ви-значення правового статусу провайдера: 1. «Розширений» – на вимогу 634 правоволодільця провайдер має право контролювати діяльність  користувача, на якого було отримано скаргу; згідно з рішенням органу владних повноважень повинен надавати конфіденційну інформацію про користувачів; видаляти піратський контент або блокувати доступ до сайтів, на яких він міститься; на основі рішення суду припиняти доступ порушники до Інтернет (Франція, США, КНР, Бразилія).  Позитивним моментом використання цього підходу є швидкість реагу-вання на порушення авторських і суміжних прав в Інтернет, однак він призводить до певних випадків зловживання та порушення прав осіб на конфіденційну інформацію; 2. «Обмежений» – на вимогу правово-лодільця провайдер має право контролювати діяльність користувача, на якого було отримано скаргу, однак розкриття конфіденційної інфор-мації, блокування сайтів та припинення доступу до Інтернет може від-буватися лише на підставі рішення суду (Канада, ФНР, Великобрита-нія). Є найбільш дієвим та справедливим підходом до вирішення про-блеми забезпечення провайдером охорони авторських і суміжних прав в Інтернет, з урахуванням при цьому права особи на конфіденційність інформації; 3. «Вузький» – провайдер має право контролювати дії ко-ристувачів лише на вимогу державних органів, при цьому розголошен-ня конфіденційної інформації, блокування сайтів та припинення дос-тупу до Мережі може відбуватися лише на основі рішення суду (Украї-на, Данія). Світовою спільнотою такий підхід вважається менш ефек-тивним, оскільки не гарантує швидкого реагування на порушення.  Попри це, слід зауважити, що така модель забезпечення прав авторів та правоволодільців прийнятна у менш розвинених країнах, оскільки забезпечення провайдерів засобами контролю всіх користувачів Інтер-нет є фінансово та технічно складною процедурою.  Проблема визначення повноважень Інтернет-провайдерів у більшо-сті країн світу вирішується покладенням на останніх функцій, пов’язаних з наглядом та перевіркою діяльності користувачів Інтернет. У деяких країнах Інтернет-провайдери виконують рішення державних органів щодо видалення піратського контенту, закриття сайтів, відклю-чення користувача від Мережі.  В Україні проблема регламентації діяльності провайдерів є актуаль-ною, оскільки зараз провайдери України не зобов’язані контролювати діяльність користувачів, надавати інформацію про клієнтів (надають лише на підставі рішення суду) і не приймають участі в охороні об’єктів авторського права і суміжних прав від піратства в Інтернет. Лише провайдери змісту (які контролюють наповнення сайтів Інтер-нет) мають можливість контролювати інформацію, що знаходиться на сайті, видаляти таку інформацію. При цьому дана діяльність ініціюєть-ся лише автором або правовласником та залежить цілком від волі про-вайдера.  Крім зазначених суб’єктів, в ІТ-сфері у зв’язку з появою «мереже-вого мистецтва» з’являються нові, невідомі до цього творці об’єктів 635 віртуального (електронного) мистецтва. Оскільки такі об’єкти можуть створюватися без участі людини, відкритим залишається питання про автора та його правовий статус. Варто згадати цікавий приклад з аме-риканської судової практики, якому більше ста років. Йдеться про по-яву механічного піаніно і пошуку відповіді на питання, чи може бути порушене тут авторське право і хто має бути визнаним порушником. Справа дійшла до Верховного Суду США і проблема, яку вирішував суд у 1908 році, полягала у встановленні того, хто відтворює музичний твір: людина чи машина ? Оскільки суд не зміг встановити конкретно-го порушника, у позові було відмовлено. Виготовлення карт для меха-нічного піаніно також не було визнано порушенням, оскільки самі по собі карти музичний твір не відтворюють. У 2009 році четверо студен-тів подали позов про порушення авторських прав шляхом зберігання їх робіт у базі програми. Коледж вимагав від них надання їхніх письмо-вих творів для перевірки у програмі анти-плагіату, яка порівнює оці-нювану роботу з раніше завантаженими у пошуках ідентичних фрагме-нтів і потім зберігає її з метою перевірки творів у подальшому. Суд дійшов висновку, що програма здійснює один з видів добросовісного користування («transformative use») студентських робіт, оскільки таке використання не підпадає під відтворення. Архівовані твори зберіга-ються на сервері, а співробітники коледжу не читають і не продивля-ються їх – це робить виключно алгоритм комп’ютерної програми. Оскільки алгоритм не може оцінювати свої дії за критерієм законності/ незаконності, відсутнє суб’єктивне ставлення до скоєного діяння, то і воля, як така, теж відсутня. Отже, якщо ком᾽пютерна програма «читає» твір і, навіть, створює резервну копію, порушення немає, бо лише дії людини можна визнати порушенням.  Зазначимо, що проблема актуалізується у зв’язку з бурхливим роз-витком інформаційних технологій, завдяки чому стає можливим ство-рення нових творів за допомогою комп’ютера і софту. Зокрема, можна згадати створення таких творів додатком PRISMA, яке змінює фото за допомогою навченої нейромережі. Формально computer-generated works створені алгоритмом обробки вхідних даних від користувача або бази даних самої програми [1]. І тут все залежить від того, яким є творчий внесок з боку програми: мінімальним або максимальним ? У другому випадку постає питання про автора computer-generated works, яке залишається відкритим. Таким чином, наразі актуальним є визначення кола суб’єктів пра-вовідносин, що виникають у Інтернет, їх правового статусу, відповіда-льності за порушення прав інтелектуальної власності у Мережі.  Список використаної літератури: 1. Томаров І. Механическое пианино и computer-generated works // Режим доступу: http://www.legalshift.com.ua/?p=804 

Суб’єкти правовідносин в мережі Інтернет

http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/10693/Kharitonova%20%d0%a2%d0%be%d0%bc%202_2017-17.pdf?sequence=1&isAllowed=y

Суб’єкти правовідносин в мережі Інтернет

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic National University Odessa Law Academy Institutional Repository