Атаманчук А. С. Державне бюро розслідувань в Україні: історія утворення / А. С. Атаманчук // Державне бюро розслідувань: на шляху розбудови : матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 16 червня 2018 р.) / редкол.: Г. О. Ульянова (голова ред.), В. М. Дрьомін, Є. Л. Стрельцов [та ін.] ; НУ "ОЮА". - Одеса : Юридична література, 2018. - С. 75-78

Atamanchuk, A. S.

Атаманчук, А. С.

Undetermined

Electronic National University Odessa Law Academy Institutional Repository

75Принципами, що забезпечують правовий статус судді — це засади правосуддя, які спрямовані на створення надійних умов для ефектив-ної реалізації правового статусу суддею. До системи цих принципів слід відносити такі принципи: незалежності судді, недоторканості судді, несумісності суддівської посади, незмінюваності та єдності правового статусу судді, професіоналізму судді та принцип дотри-мання суддею морально-етичних норм. Принцип незалежності судді забезпечується його недоторканністю. Важливе значення цих прин-ципів полягає в тому, що вони відіграють важливу роль, як для право-вого статусу судді так і для здійснення справедливого правосуддя. Принципом незалежності судді — це передбачена чинним законо-давством фундаментальна засада, яка передбачає здійснення суддею процесуальної діяльності без будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Сьогодні до професіоналізму судді ставляться більш високі вимо-ги, ніж раніше. Професіоналізм та якість правосуддя великою мірою залежить від професійного рівня кандидатів на посаду судді, їх мо-ральних та ділових якостей. Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що суспіль-ство в нашій країні покладає немаленьку надію на Державне бюро розслідувань аби все ж таки в Україні запрацювала справедлива судів-ська система, яка би виконувала функції правосуддя незалежним та справедливим судом. Науковий керівник: професор кафедри організації судових, правоохоронних органів та адвокатури національного університету «одеська юридична акаде-мія», доктор юридичних наук, професор Долежан Валентин Володимирович. Атаманчук А. С. студентка 1-го курсу факультету підготовки слідчих Інституту кримінальної юстиції Національного університету «Одеська юридична академія» Державне бюро розсліДувань в україні:  історія утворення Беручи до уваги негативну тенденцію щодо поширення корупції в Україні, пріоритетним напрямом державної антикорупційної політи-ки стала кардинальна зміна підходів до протидії корупції, поєднана із удосконаленням національного антикорупційного законодавства 76та реформуванням правоохоронних органів. Це зумовлено тим, що проведення фундаментальних реформ у державі неможливе за такого рівня поширення корупції, у тому числі в органах державної влади, суду і правоохоронних структурах. Саме тому було запропоновано створити новий орган — Державне бюро розслідувань (Далі — ДБР). Важливим є місце ДБР серед правоохоронних органів України. Так, ДБР вбачається як центральний орган виконавчої влади, що буде здійснювати правоохоронну діяльність з метою запобігання, ви-явлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесе-них до його компетенції. Державне бюро розслідувань у своїй діяльності керуватиметь-ся Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, законом України «Про Державне бюро розслідувань» та іншими законами України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийня-тими на їх основі. (Про Державне бюро розслідувань: Закон України від 12.10.2015 року) — [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/794-19/page). Історія запровадження в Україні такого правоохоронного орга-ну доволі тривала й бере свій початок від указу Президента «Про Національне бюро розслідувань України» від 24.04.97 № 371. Окре-мі його положення, зокрема ті, що стосуються визначення струк-тури НБР, порядку її затвердження, граничної чисельності праців-ників і штатного розпису, а також підпорядкованості директора бюро, рішенням Конституційного Суду від 6.07.1998 року № 10-рп/98 були визнані такими, що не відповідають Основному За-кону («Справа щодо утворення Національного бюро розслідувань України»). Другою невдалою спробою можна вважати створення Президен-том Віктором Ющенком у 2005 році робочої групи з розроблення концепції створення та організації діяльності Нацбюро розслідувань. Однак вона так і не розпочала свою законотворчу роботу. За три роки глава держави указом «Про ліквідацію деяких допоміжних органів і служб, утворених Президентом України» від 6.08.2008 № 693/2008 припинив існування цієї робочої групи. Необхідність створення ДБР зумовлена п.9 «Перехідних поло-жень» Конституції з огляду на позбавлення прокуратури функції до-судового розслідування злочинів. Прийняття чинного Криміналь-ного процесуального кодексу дало черговий поштовх до роботи над створенням спеціалізованих органів досудового розслідування кри-мінальних правопорушень. Адже його положеннями передбачено за-снувати ДБР до 20 листопада 2017 року. При цьому в «Прикінцевих та перехідних положеннях» закону «Про Державне бюро розслідувань» 77від 12.11.2015 № 794-VIII зазначено, що він діятиме з дня утворення ДБР, але не пізніше 1 березня 2016-го, крім норм щодо формуван-ня конкурсної комісії, які набрали чинності з 1.01.2016. (Нахмедова А. Державне бюро розслідувань: крок уперед чи повернення до не-вдалих спроб» / Айгюнь Нахмедова, Ірина Павич / Закон і Бізнес. — [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zib.com.ua/ua/121330-derzhavne_byuro_rozsliduvan_krok_upered_chi_povernennya_do_n.html). Прийнятий 12 листопада 2015 року Закон України «Про Державне бюро розслідувань», підписаний Президентом України 14 січня 2016 року та чинний з 1 березня 2016 року має певні недоліки, що у май-бутньому можуть заважати нормальному функціонуванню цієї струк-тури. Так, із завдань Державного бюро розслідувань все ж таки було ви-лучено запобігання організованій злочинній діяльності, терористич-ним та іншим особливо тяжким насильницьким злочинам. Натомість Закон містить повноваження Державного бюро розслідувань з аналі-тичних заходів щодо встановлення системних причин та умов проя-вів організованої злочинності. Тобто ДБР замість того, щоб боротися з організованою злочинністю, буде її аналізувати. Свого часу проект Закону про Державного бюро розслідувань за-кріплював за цим органом також завдання щодо запобігання злочи-нам катування, жорстокого і нелюдського поводження, вчинюваних працівниками правоохоронних органів, детективами НАБУ, СБУ, органів внутрішніх справ та прокурорами. Проте остаточно про-голосована редакція Закону втратила і ці положення замість того, щоб усунути певні недоліки у формулюваннях та вживанні термінів. Слід сказати, що якби вказані норми вдалося зберегти в Законі, то недавній конфлікт між ГПУ і НАБУ мало б розслідувати якраз ДБР, а не СБУ. Стосовно процедури створення ДБР, то тут також є певні недоліки. Передусім, мова йде про відсутність чітко виписаних критеріїв і алго-ритмів відбору кандидатів на посади в Бюро. Так, в Законі наведено широке коло часом навіть непоіменованих осіб для призначення, від-сутня прописана структура центрального апарату і кваліфікаційних вимог до його керівників, а також до директорів територіальних ор-ганів. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону за поданням конкурс-ної комісії призначаються керівники та всі без винятку працівники підрозділів внутрішнього контролю центрального апарату і терито-ріальних органів ДБР, щодо яких в Законі знову ж відсутні будь-які кваліфікаційні критерії. На підставі яких вимог і процедур конкурсна комісія повинна відбирати ці кадри? Оперативна діяльність, як і до-судове слідство, можуть бути успішними та мати позитивну судову 78перспективу тільки за умови їх здійснення висококваліфікованими працівниками правоохоронних органів, в даному випадку, ДБР. Крім того, проблемою є і розповсюдження квотного принципу на формування керівних посад ДБР, в тому числі з урахуванням того, що 51 % чисельності підрозділів складу ДБР має бути з числа фахівців права, які не мають досвіду слідчої, оперативної роботи, але мають якийсь відповідний стаж роботи в галузі права (особливо це питання є нагальним для формування комісією підрозділів внутрішнього контр-олю). (Сліпачук Т. Закон не дозволяє повноцінно запустити Держав-не бюро розслідувань. Інформаційне агентство ЛIГАБiзнесIнформ, 2007-2018. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://blog.liga.net/user/tslipachuk/article/23953). Беручи до уваги все вище сказане, вважаємо, що для ефективного та безпроблемного функціонування Державного бюро розслідувань слід усунути певні прогалини, що були виявлені при аналізі ухвале-ного закону. Більш ретельно слід підійти до питання кадрового за-безпечення даної структури, адже саме від працівників буде залежати якість діяльності всього органу. Тільки за таких умов функціонуван-ня Державного бюро розслідувань буде успішним, заслужить довіру населення та зможе виконувати всі завдання, що покладаються на нього. Науковий керівник: асистент кафедри організації судових, правоохоронних органів та адвокатури національного університету «одеська юридична акаде-мія», кандидат юридичних наук Кісліцина Ірина Олександрівна. Бабак О. М. студентка 1-го курсу факультету адвокатури Національного університету «Одеська юридична академія» правовий статус науково-консультативної раДи при ДержавноМу бюро розсліДувань в україні Варто звернути увагу, що 12 листопада 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Державне бюро розсліду-вань», яким визначила правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань (надалі — ДБР), а 29 лютого 2016 року Кабінет Міністрів України постановою «Про утворення Дер-жавного бюро розслідувань» утворив новий правоохоронний ор-ган (Про утворення Державного бюро розслідувань // Постанова 

Державне бюро розслідувань в Україні: історія утворення

http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/11300/10167/1/ATAMANCHUK%2075-78.pdf

Державне бюро розслідувань в Україні: історія утворення

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic National University Odessa Law Academy Institutional Repository