Торбас О. О. Особливості визначення моменту закриття кримінального провадження / О. О. Торбас // Правове життя сучасної України : матеріали Міжнар. наук. конф. проф.-викл. та аспірант. складу (м. Одеса, 16-17 травня 2013 р.) / відп. за вип. В. М. Дрьомін ; НУ "ОЮА". Півд. регіон. центр НАПрН України. - Одеса : Фенікс, 2013. - Т. 2. - С. 449-451

Torbas, O. O.

Торбас, A. A.

Торбас, О. О.

Undetermined

Electronic National University Odessa Law Academy Institutional Repository

449Торбас О. О.Національний університет «Одеська юридична академія»,аспірант кафедри кримінального процесуОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ МОМЕНТУ ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛьНОГО ПРОВАДЖЕННЯодним із основних завдань кримінально-процесуального законодав-ства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопору-шень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду (ст. 2 кпк 2012 р.). відповідно, з метою реалізації цього завдання уповноважені органи повинні чітко дотримува-тись норм законодавства та вимагати цього від осіб, які тим чи іншим чи-ном залучаються до кримінального розслідування. в той же час учасники кримінального провадження, які не володі-ють владними повноваженнями, мають можливість звертатися до відпо-відних органів чи посадових осіб з метою захисту своїх прав та законних інтересів. такий захист відбувається як шляхом подання клопотань, так і оскарження рішень органів досудового розслідування тощо. проте можна дійти висновку, що можливості учасників кримінального провадження щодо захисту власних прав є дещо обмеженими, і тому одним з основних завдань кримінального процесуального законодавства має бути саме до-сконале закріплення процедури реалізації прав на захист власних інтер-есів учасників кримінального провадження. Як вже зазначалося, одним із основних методів захисту громадяна-ми своїх прав є оскарження рішень та постанов владних органів. З метою такого оскарження особою має бути дотримана відповідна процедура, яка включає в себе також і дотримання строків такого оскарження. Звідси можна дійти висновку, що чітке закріплення процесуальних строків в де-яких випадках має вирішальне значення для реалізації громадянами сво-їх законних прав. так, наприклад, ст. 303 чинного кодексу надає перелік рішень, які можуть бути оскаржені слідчому судді лише на досудовому провадженні. в той же час варто зазначити, що в новому кпк моменти настання певних процесуальних наслідків визначений не зовсім чітко. особливо це помітно саме під час визначення точного моменту закриття кримінального провадження, хоча старий кпк в цьому плані був більш точний. так, ст. 212 кпк 1961 р. зазначала, що досудове слідство закінчу-ється складанням обвинувального висновку або постанови про закриття справи чи постанови про направлення справи до суду для вирішення пи-тання про застосування примусових заходів медичного характеру. проте новий кпк такої чіткості не дає.так, ст. 219 кпк зазначає, що досудове розслідування щодо злочинів має бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про 450підозру у вчиненні злочину. Частина друга та третя даної статті регулює порядок продовження цих строків та особливості їх обрахунку у зв’язку із зупиненням кримінального провадження. отже бачимо, що у порівнянні із старим кпк нове процесуальне законодавство лише чітко встановлює момент початку досудового розслідування, в той же час момент закінчен-ня слід шукати у інших статтях. варто зазначити, що логічніше було б ви-класти цю статтю в іншій редакції, доповнивши її положеннями, які чітко визначали би момент закінчення досудового розслідування. в такому разі відпала б необхідність шукати відповідні положення в інших статтях ко-дексу, тим самим заплутуючи як посадових осіб, так і інших учасників кримінального провадження, які не мають відповідної освіти. проте перш за все варто чітко визначити, коли саме досудове розслідування вважаєть-ся закритим.Закриттю кримінального провадження присвячена стаття 284 кпк. в ній зазначені підстави закриття провадження, порядок такого закрит-тя, особливості оскарження тощо, проте в ній відсутня будь-яка згадка саме про момент закриття кримінального провадження. в такому випад-ку, не маючи чіткої відповіді, необхідно аналізувати відповідні положен-ня кримінального процесуального законодавства, особливо опираючись при цьому на статті глави 26 (оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування), бо саме забезпечення прав учасників кримінального процесу шляхом оскарження відповідних рішень є одним із основних завдань чинного кпк. Ч. 2 ст. 283 кпк зазначає, що прокурор зобов’язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру закрити кримінальне провадження. можна зробити припущення, що мо-мент закриття кримінального провадження збігається із моментом вине-сення відповідної постанови. проте в такому випадку зацікавленим осо-бам взагалі не надається часу на оскарження такого рішення (нагадаємо, що ст. 303 кпк дозволяє оскаржувати рішення уповноважених органів та їх посадових осіб лише на стадії досудового розслідування). іншим логіч-ним припущенням є саме момент затвердження прокурором відповідної постанови слідчого. проте ст. 284 кпк зазначає, що дане процесуальне рішення слідчого не вимагає погодження прокурором, а сам слідчий лише зобов’язаний повідомити про прийняте ним рішення зацікавлених осіб та прокурора. можливо, в такому випадку існує необхідність провести певну аналогію між статтями кодексу. так, ч. 2 ст. 214 кпк зазначає, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. можливо, саме внесення ві-домостей до ЄрДр щодо закриття кримінального провадження і буде мо-ментом закінчення досудового розслідування. тим паче ч. 3 ст. 283 кпк прямо передбачає обов’язок прокурора внести відповідні відомості до даної інформаційної бази. це саме підтверджується і положенням «про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань», згідно з п. 4513.1 р. 1 якого інформація про закінчення досудового розслідування пови-нна бути внесена протягом 24 годин з моменту прийняття процесуального рішення. вірогідно, що саме це і буде моментом закриття кримінального провадження. проте це лише здогадки, бо прямої вказівки в кпк немає.отже можна дійти висновку, що у чинному кпк існують деякі про-галини, пов’язані із чітким визначенням моменту закриття кримінального провадження. і з метою кращого забезпечення прав та інтересів учасників кримінального провадження законодавець повинен усунути ці прогалини шляхом внесення відповідних змін до чинного кримінального процесу-ального законодавства.Пшенічко С. О.Національний університет «Одеська юридична академія»,здобувач кафедри кримінального процесуДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ РІШЕНь СЛІДЧОГО СУДДІ, ЩО ПРИЙМАЮТьСЯ ПРИ РОЗГЛЯДІ СКАРГ НА РІШЕННЯ, ДІЇ ЧИ БЕЗДІЯЛьНІСТь СЛІДЧОГО ЧИ ПРОКУРОРАновий кримінальний процесуальний кодекс, значно удосконаливши систему судового контролю у досудовому провадженні, надав слідчому судді широке коло повноважень при розгляді та вирішенні скарг на рі-шення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора. однією із груп рішень слідчого судді, що приймаються у порядку глави 26 кпк, є рішення, що приймаються у судовому засіданні із розгляду скарги. ст. 307 кпк передбачає, що за результатами розгляду скарг на рі-шення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухва-ла. ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) ска-сування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов’язання припинити дію; 3) зобов’язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. крім того, ч. 2 ст. 305 кпк закріпляє повноваження слідчого судді винести ухвалу про закриття провадження за скаргою у разі скасування слідчим чи прокурором рішень, передбачених п. 1, 2, 5 і 6 ч. 1 ст. 303 кпк, при-пинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, а також у разі скасування прокурором рішення, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 303 кпк. однак цей перелік рішень не вичерпує того переліку рішень, який може бути прийнятий за результатами розгляду скарги, враховуючи ті практичні ситуації, які складалися у практиці діяльності суддів за кпк 1960 р. та складаються натепер у діяльності слідчих суддів. так, напри-клад, цей перелік рішень не дає відповіді на питання, яке рішення при-йняти, якщо скаржник у судовому засіданні відмовився від скарги або до початку судового засідання її відкликав. у судовій практиці немає єдності при вирішенні цих ситуацій. 

Особливості визначення моменту закриття кримінального провадження

http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/8461/%d0%a2%d0%be%d1%80%d0%b1%d0%b0%d1%81%20%d0%9e%d1%81%d0%be%d0%b1%d0%bb%d0%b8%d0%b2%d0%be%d1%81%d1%82%d1%96%20%d0%b2%d0%b8%d0%b7%d0%bd%d0%b0%d1%87%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8f%20%d0%bc%d0%be%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d1%82%d1%83%20%d0%b7%d0%b0%d0%ba%d1%80%d0%b8%d1%82%d1%82%d1%8f%20%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%bc%d1%96%d0%bd%d0%b0%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d0%be%d0%b3%d0%be%20%d0%bf%d1%80%d0%be%d0%b2%d0%b0%d0%b4%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8f.pdf?sequence=1&isAllowed=y

Особливості визначення моменту закриття кримінального провадження

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic National University Odessa Law Academy Institutional Repository