Логвін В. С. Щодо критеріїв визнання нежитлового приміщення самостійним об'єктом цивільного права / В. С. Логвін // Правове життя сучасної України : матеріали Міжнар. наук. конф. проф.-викл. та аспірант. складу (м. Одеса, 16-17 травня 2013 р.) / відп. за вип. В. М. Дрьомін ; НУ "ОЮА". Півд. регіон. центр НАПрН України. - Одеса : Фенікс, 2013. - Т. 2. - С. 645-647

Logvin, V.

Логвин, В. С.

Логвін, В. С.

Undetermined

Electronic National University Odessa Law Academy Institutional Repository

645чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть від-чужуватися або передаватися в порядку спадкування, однак право корис-тування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного капіталу, передано у заставу. суперфіцій, на відміну від безстрокового договору про емфітевзис, не може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін.при передачі права користування своєю зе¬мельною ділянкою у сервітут, емфітевзис чи суперфіцій власник має право вимагати надання відповідної плати. разом із правом користування земельною ділянкою до емфітевти та суперфіціарія переходить також обов’язок, крім плати за ко-ристування землею, здійснювати також інші платежі, встановлені законом (ч. 2 ст. 410, ч.4 ст.415 цк україни). на сервітуарія обов’язок сплати інших, передбачених законом, платежів не покладається.Логвін В. С.Харківський національний університет внутрішніх справ,здобувач кафедри цивільно-правових дисциплінЩОДО КРИТЕРІЇВ ВИЗНАННЯ НЕЖИТЛОВОГО ПРИМІЩЕННЯ САМОСТІЙНИМ ОБ’ЄКТОМ ЦИВІЛьНОГО ПРАВАвизнання нежитлового приміщення самостійним об’єктом пра-ва стало можливим завдяки прийняттю Закону україни «про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». у ч. 1 ст. 5 Закону воно прямо назване в числі самостійних об’єктів нерухомості. проте, як показує практика, одного факту згадування в законодавстві про нежитлове приміщення як самостійний об’єкт ще недостатньо для його участі в цивільному обороті. відсутність легального визначення і точних критеріїв нежитлового приміщення приводить до того, що часто предме-том угод є частини будівлі, що не володіють якостями, що дозволяють використовувати їх за призначенням без інших частин (наприклад, холи, дахи будівель тощо).вважаємо, що визначальним фактором визнання нежитлового примі-щення самостійним об’єктом права є його можливість виділення в натурі. підтвердженням цього висновку є норми ст.ст. 3, 4 Закону україни «про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (відомості верховної ради україни. – 2004. – № 51. – ст. 553.), а також абз. 3 ч. 1 ст. 3 Закону україни «про іпотеку» (відомості верховної ради укра-їни. – 2003. – № 38. – ст. 313), відповідно до якого предметом іпотеки може бути нерухоме майно, зареєстроване в установленому порядку як окремий виділений у натурі об’єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Частина об’єкта нерухомого майна може бути предметом іпоте-646ки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості (ч. 3 ст. 5 Закону україни «про іпотеку»).визнання нежитлового приміщення, яке набуває в результаті виді-лення з будівлі самостійного юридичного значення, об’єктом цивільних прав можливо тільки за наявності певних вимог для проведення такого виділення.по-перше, визнання нежитлового приміщення самостійним об’єктом прав можливо за умови, що таке приміщення відповідає загальної для всіх об’єктів цивільних прав ознаці дискретності, тобто має фізичну і (або) об-лікову визначеність і відособлено від всіх інших об’єктів (лапач в. а. сис-тема объектов гражданских прав: теория и судебная практика. 2004, с. 140-141). наявність цієї ознаки обов’язково для кожного об’єкту цивіль-них прав, і жоден предмет або явище, що не відповідає їй, не може бути об’єктом цивільних прав.Будівля в якої знаходиться нежитлове приміщення фізично пов’язано з поверхнею земельної ділянки, а за допомогою її – з поверхнею сусідньої, а далі і зі усією рештою нерухомих завдяки зв’язку із землею речей. від простору земельної ділянки будівля відрізняється завдяки межам, які спів-падають з її зовнішніми контурами. отже, дискретність будівлі визнача-ється так само, як і дискретність земельної ділянки – встановленням меж. таким же чином повинна визначається дискретність (відособленість) при-міщення в будівлі. кожне приміщення в будівлі за допомогою своїх мате-ріальних елементів пов’язане з сусідніми приміщеннями, тому критерієм його дискретності є наявність визначених в установленому порядку меж. іншими словами, приміщення – це не вся внутрішня частина будівлі, а та частина будівлі, яка утворюється унаслідок відособлення внутрішнього простору конструктивними елементами (стінами, у тому числі з вікнами і дверима, стелею (перекриттям), підлогою (правила будови електроуста-новок. електрообладнання спеціальних установок. Затверджені наказом міністерства праці та соціальної політики україни від 21.06.2001 р. № 272 // http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN8216.html). саме ця відосо-блена частина представляє цінність для людини і, отже, є річчю.окрім відособленості ще однією вимогою, що висувається до не-житлового приміщення як самостійного об’єкту прав, є його придатність. Зокрема у п. 5.7. науково-методичних рекомендацій з питань підготов-ки та призначення судових експертиз (про затвердження інструкції про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз: на-каз, інструкція міністерства юстиції україни від 08.10.1998 р. // офіцій-ний вісник україни. – 1998. – № 46. – стор. 172.) щодо проведення судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що для вирішення питань щодо визначення технічної можливості розподілу об’єктів нерухомого майна (житлових будинків, квартир, об’єктів комерційного та промислово-647го призначення) та надання варіантів такого розподілу експерту необхідно окрім інших передбачених документів надати дані щодо фактичного ви-користання нерухомого майна та про можливість здійснювати подальшу господарську діяльність та належну експлуатацію в разі розподілу (виді-лення частки) нерухомого майна. Звідси є очевидним, що здійснюваний розділ будівлі не повинен погіршувати якості об’єкту.оскільки фізичне виділення нежитлового приміщення з будівлі може привести до його руйнування і отже є неможливим, приміщення може бути виділене тільки юридично – шляхом здійснення державної реєстра-ції права власності. тобто власник будівлі, що бажає вчинити правочин щодо нежитлового приміщення, повинен виділити це приміщення і зареє-струвати право власності на нього. Якщо ж в будівлі відсутні відособлені нежитлові приміщення або вони не відповідають умовам, які висуваються до такого роду приміщень при виділенні, то будівля повинна визнаватися неподільною річчю. у такому разі нежитлове приміщення не може вважа-тися окремим об’єктом нерухомості.отже нежилі приміщення можуть бути визнані самостійними об’єктами цивільного обороту в якості речей при умові, що вони виокрем-лені від будівлі і право власності на них зареєстровано. у разі якщо не-житлове приміщення є невиділеним в натурі, його необхідно розглядати як складову частину речі (ч. 1 ст. 188 цк україни), тобто частину будівлі.Березовська О. А.Національний університет «Одеська юридична академія»,здобувач кафедри цивільного праваАЛЕАТОРНІСТь ДОГОВОРУ РЕНТИ ЗЕМЕЛьНОЇ ДІЛЯНКИв ч. 2 ст. 731 цивільного кодексу україни передбачена можливість укладення договору безстрокової ренти. Договірні рентні відносини, що виникають щодо земельних ділянок, не врегульовані на належному рівні ані чинним цивільним, ані земельним законодавством, тому є потреба в з’ясуванні особливостей цивільних відносин, що виникають при їх укла-денні, та наданні пропозицій з вдосконалення їх правового врегулювання. З цією метою необхідно дослідити такий вид договорів ренти земельної ділянки як договір безстрокової ренти. Договір ренти багато дослідників відносять до алеаторних (ризико-вих) договорів. ці договори характеризуються тим, що за певних обставин одна сторона може «виграти», а інша «програти». внаслідок укладення цього договору виникає ризик для кожної із сторін, який полягає у тому, що розмір рентних платежів може виявитися більшим або, навпаки, мен-шим за вартість відчуженого під виплату ренти майна. Якщо звернутися до класичної російської цивілістики, то побєдонос-цев к. п. стверджував, що довічна рента поєднується з ризиком та розра-

Щодо критеріїв визнання нежитлового приміщення самостійним об'єктом цивільного права

http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/8067/%d0%9b%d0%be%d0%b3%d0%b2%d1%96%d0%bd%20%d0%a9%d0%9e%d0%94%d0%9e%20%d0%9a%d0%a0%d0%98%d0%a2%d0%95%d0%a0%d0%86%d0%87%d0%92%20%d0%92%d0%98%d0%97%d0%9d%d0%90%d0%9d%d0%9d%d0%af%20%d0%9d%d0%95%d0%96%d0%98%d0%a2%d0%9b%d0%9e%d0%92%d0%9e%d0%93%d0%9e%20%d0%9f%d0%a0%d0%98%d0%9c%d0%86%d0%a9%d0%95%d0%9d%d0%9d%d0%af%20%d0%a1%d0%90%d0%9c%d0%9e%d0%a1%d0%a2%d0%86%d0%99%d0%9d%d0%98%d0%9c%20%d0%9e%d0%91%e2%80%99%d0%84%d0%9a%d0%a2%d0%9e%d0%9c%20%d0%a6%d0%98%d0%92%d0%86%d0%9b%d1%8c%d0%9d%d0%9e%d0%93%d0%9e%20%d0%9f%d0%a0%d0%90%d0%92%d0%90.pdf?sequence=1&isAllowed=y

Щодо критеріїв визнання нежитлового приміщення самостійним об'єктом цивільного права

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic National University Odessa Law Academy Institutional Repository