Давидова І. В. "Правочин" в цивільному праві та законодавстві / І. В. Давидова // Правове життя сучасної України : матеріали Міжнар. наук. конф. проф.-викл. та аспірант. складу (м. Одеса, 16-17 травня 2013 р.) / відп. за вип. В. М. Дрьомін ; НУ "ОЮА". Півд. регіон. центр НАПрН України. - Одеса : Фенікс, 2013. - Т. 2. - С. 572-573

Davidova, I.

Давидова, І. В.

Давыдова, И. В.

Undetermined

Electronic National University Odessa Law Academy Institutional Repository

572Давидова І.В.Національний університет «Одеська юридична академія»,доцент кафедри цивільного права, кандидат юридичних наук «ПРАВОЧИН» В ЦИВІЛьНОМУ ПРАВІ ТА ЗАКОНОДАВСТВІЗначення правочинів важко переоцінити, адже кожен з нас стикаєть-ся з даною категорією. всі учасники цивільного обігу здійснюють «життя в праві» головним чином шляхом здійснення різних правочинів. Зокрема, фізичні особи щодня користуються послугами підприємств побутового обслуговування, роздрібної торгівлі, транспорту, зв’язку тощо. різні орга-нізації вступають у цивільні відносини, пов’язані з постачанням товарів, будівництвом, перевезенням вантажів та ін. Фізичні та юридичні особи здійснюють при цьому правомірні дії, в результаті яких виникають, змі-нюються і припиняються цивільні права і юридичні обов’язки.відповідно до діючого цивільного законодавства україни (зокрема, ч. 1 ст. 202 цк україни) правочином є дія особи, спрямована на набут-тя, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (цивільний ко-декс україни // відомості верховної ради україни. – офіц. вид. – 2003. – № № 40-44. – ст. 356.). Зазначимо, що термін «правочин» не є новим для нашого законодав-ства. цивільний кодекс урср 1922 р. містив розділ IV, який мав назву «правочини», а ст. 26 даного кодексу передбачала, що «правочини, тобто дії, направлені на встановлення, зміну або припинення цивільних право-відносин, можуть бути односторонніми і взаємними (договори)» (граж-данский кодекс урср 1922 р. – [електронний ресурс] : режим доступу : http://civil-law.narod.ru/wist/gk22/). також слід звернути увагу на те, що термін «правочин» є більш вдалим ніж термін «угода», який використо-вувався у цк урср 1963 р., оскільки він охоплює і дії однієї особи, які не залежать від згоди або досягнення домовленості з іншими особами.оскільки термін «правочин» відсутній у сучасних тлумачних слов-никах української мови, його мовне значення слід виводити зі складових – «право» і «чинити». термін «право» в словнику української мови тлума-читься, як 1) законодавство; юриспруденція; 2) система встановлених або санкціонованих державою загальнообов’язкових правил (норм) поведінки; 3) обумовлена певними обставинами підстава, здатність, можливість роби-ти, чинити що-небудь, користуватися чим-небудь; 4) наука, що зай мається юриспруденцією; правознавство (новий тлумачний словник української мови : у 4 т. / [уклад. в. Яременко, о. сліпушко]. – к. : аконіт. – т.  3. – 1999. – с. 659-660). «Чинити» означає: 1) робити що-небудь, здійснюва-ти щось; 2) поводитися певним чином, поступати згідно з якими-небудь принципами, правилами, настановами і т.п.; 3) спричинити щось своєю поведінкою; 4) бути джерелом чого-небудь, породжувати щось. (новий 573тлумачний словник української мови : у 4 т. / [уклад. в. Яременко, о. слі-пушко]. – к. : аконіт. – т. 4. – 1999. – с. 823)виходячи із наведених значень складових слова «правочин» робимо висновок, що термін «правочин» можна тлумачити, як джерело, чинник, що створює можливості робити щось, користуватися чим-небудь, поводи-тися певним чином. при цьому зазначений чинник діє незалежно від того, чи мали місце дії однієї, чи кількох осіб. таким чином, термін «правочин» є ширшим поняття «угода», яка означає «домовленість» двох або більше осіб. отже, термін «правочин» заслуговує на позитивну оцінку, оскільки у юристів є можливість застосовувати його до правомірних дій однієї особи та погоджених дій кількох осіб. проаналізувавши як теоретичні положення щодо правочинів, так і законодавчі норма, можна сказати, що характерними ознаками правочи-нів, які дають можливість розмежовувати їх з іншими юридичними фак-тами, є: – правочин завжди є вольовим актом, чим він відрізняються від юри-дичних фактів, подій, настання чи ненастання яких не залежить від волі осіб;– правочином є не будь-яка дія, а лише та, яка спеціально спрямована на досягнення певного правового результату (набуття, зміну або припи-нення цивільних відносин), що зумовлено волею сторони (сторін) право-чину;– правочином є дія суб’єктів цивільного (приватного) права, які за-вжди є юридично рівними, отже, можливість вчинення ними правочинів – це елемент змісту їх цивільної дієздатності;– правочин завжди є правомірною дією, чим він відрізняється від правопорушень. правомірність правочину означає, що ним визначаються властивості юридичного факту, який породжує ті правові наслідки, на-стання яких бажають його суб’єкти. крім зазначених ознак є ще одне застереження, а саме: правочин має відповідати нормам моралі, бути «моральним». вимога «моральності» правочину означає його відповідність сприйнятим суспільством ідеалам добра і зла, справедливості тощо. необхідно зазначити, що правомірність і моральність правочину є комплексними поняттями і його ознаками.Зазначені ознаки є загальними для усіх правочинів. між тим прита-манність їм наведених загальних ознак не є перешкодою для поділу (кла-сифікації) правочинів на окремі види, з урахуванням тієї обставини, що вони можуть мати видові особливості.таким чином, аналіз правочинів дає можливість виділити загальні ознаки (які виділяють їх від інших юридичних фактів) та видові (які да-ють можливість поділяти їх за категоріями).

"Правочин" в цивільному праві та законодавстві

http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/7723/%d0%94%d0%b0%d0%b2%d0%b8%d0%b4%d0%be%d0%b2%d0%b0%20%d0%9f%d1%80%d0%b0%d0%b2%d0%be%d1%87%d0%b8%d0%bd.pdf?sequence=1&isAllowed=y

"Правочин" в цивільному праві та законодавстві

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic National University Odessa Law Academy Institutional Repository