Балобанова Д. О. Місце звичаю у застосуванні кримінального закону / Д. О. Балобанова // Правове життя сучасної України : матеріали Міжнар. наук. конф. проф.-викл. та аспірант. складу (м. Одеса, 16-17 травня 2013 р.) / відп. за вип. В. М. Дрьомін ; НУ "ОЮА". Півд. регіон. центр НАПрН України. - Одеса : Фенікс, 2013. - Т. 2. - С. 268-270

Balabanova, D.

Балобанова, Д. О.

Undetermined

Electronic National University Odessa Law Academy Institutional Repository

268історично американське право не вбачало в бездіяльності вчинення певного акту, чи дії, і в цьому воно в повному ступені успадкувало тради-ції англійського загального права. Декілька раніше йшлося про механіч-ний та поведінковий підходи до розуміння кримінально-протиправного акту. Залишення в небезпеці виходить за межи, окреслені механічним під-ходом, проте цілком знаходяться в колі поведінкового. Деякий приміти-визм в теорії призвів до ігнорування потенційно суспільно небезпечної, але пасивної поведінки з боку закону. в свою чергу, приклади із життя (не із судової практики, так як її з відпомих причин просто немає) свідчать про те, що навіть медичні працівники уникають кримінального покарання за ненадання невідкладної допомоги. але новітні тенденції в законодав-стві наводять на думку, що через певний проміжок часу ситуація може до-корінно змінитися: як мінімум чотири штати криміналізували ненадання допомоги особам, життю яких загрожує небезпека. скоріше за все, ця тен-денція буде зберігатися і надалі. питання же відповідальності за бездіяль-ність є надзвичайно слабким місцем американської кримінально-правової доктрини, тому потреба відповідної корекціїї є цілком очевидною. Балобанова Д. О.Національний університет «Одеська юридична академія»,доцент кафедри кримінального права, кандидат юридичних наук, доцентМІСЦЕ ЗВИЧАЮ У ЗАСТОСУВАННІ КРИМІНАЛьНОГО ЗАКОНУправо є лише область можливої або належної поведінки учасників суспільних відносин. ця можлива або належна поведінка перетворюєть-ся в дійсність внаслідок складного динамічного процесу, якій в загальній формі прийнято називати реалізацією права (теория государства и права: учебник / под ред. а. в. малько и а. Ю. соломатина. 2007, с. 254). тіль-ки тоді, коли право втілюється в певних суспільних відносинах, поведінці осіб, яким адресовані певні норми, тобто коли вони реалізуються, право виконує своє соціальне призначення, а, отже, в наявності реалізація права.під реалізацією права розуміють усі шляхи набуття ним власти-востей позитивного утворення, переведення його з лише потенційно можливих у даному соціумі юридичних форм, з рівня природного права на рівень реального чинника суспільного життя. Зокрема, для країн, що входять до романо-германської правової сім’ї, до яких належить і укра-їна, згаданий процес пов’язаний передусім з фіксацією правових норм у нормативно-правових актах та договорах з визнанням державою правової природи деяких звичаїв (Загальна теорія держави і права: підручник / За ред. м. в. цвіка, о. в. петришина. 2010, с. 406).Звичайне право являє собою одне з найдавніших явищ в історії люд-ства взагалі та кримінального права, зокрема, оскільки передувало пись-269менному праву. причому проблеми виникнення, формування та розвитку звичаєвого права носять багатоплановий характер.Якщо на початку свого існування кримінальне право мало переважно усний характер, за деякими винятками, і відображалось у правових звича-ях, а також у Біблії та інших канонічних джерелах, зміст яких передавався найчастіше «з вуст у вуста», то пізніше, завдяки появі писемності і відді-ленню права від релігії, почалась його систематизація: з’явились кутюми та інші збірники кримінально-правових приписів, закони, пізніше – кодек-си (хавронюк м.і. кримінальне законодавство україни та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації. монографія. 2006, с. 46-47).на теперішній час звичаї (звичайні норми) визнаються джерелами права не в усіх державах, і лише в обмеженому колі правових відносин. однак виявляється тенденція до закріплення державою поділу сфер впли-ву (регулювання), нормування суспільних відносин з боку вказаних дже-рел права.у розвинених правових системах правовий звичай виступає в якості додаткового джерела права, коли норма правового звичаю заповнює про-галину, що утворився в результаті неврегульованості того чи іншого умо-ви в договорі або прогалини законодавства. правові звичаї є особливий різновид загальносуспільних звичаїв (до яких прийнято відносити звичаї ділового обороту та інші звичаї і заведений порядок), що діють у суспіль-стві. їх зміст утворюють конкретні правила, що пропонують строго пев-ну лінію поведінки в тих чи інших ситуаціях. стійкість, повторюваність соціальних відносин і зв’язків викликають виникнення в індивідуальній, груповій і масовій суспільній свідомості певних стереотипів поведінки. це дає підставу вважати, що генезис звичаєвого права починається із зви-чайної норми, яка на певному етапі розвитку суспільства виступає індика-тором найважливіших, життєво необхідних соціальних ситуацій, діє від-носно всіх, хто підпадає під її зміст і, що надалі, вона переходить в розряд норм позитивного права.однією з найбільш ранніх форм перетворення звичаїв в джерела пра-ва виступає збирання і фіксування цих норм в писаних правових джерелах. До них відносяться найдавніші пам’ятники права в індії, греції, Франції, німеччини, стародавньої русі і т.д. всі ці держави трансформували зви-чайне право в закони. цей процес продовжується і зараз. процес виро-блення імперативного правила, що має офіційне значення, «йшов, таким чином, за схемою – від повторюваної, стійкої практики .. через правовий звичай до законодавчої норми» (колесников е. в. обычай как источник советского государственного права // правоведение. – 1989. – № 4. – с.21).аналіз розвитку правозастосування в нашій країні свідчить, що зви-чаєве право, не зважаючи на те, що не завжди його визнавали в якості дже-рела права, відігравало значну роль у вітчизняному кримінальному про-270вадженні. навіть на теперішній час не можна стверджувати, що в практиці реалізації кримінального права ми повністю позбулися використання зви-чаїв в якості своєрідних джерел.однією з основних форм санкціонування звичаю виступає судове рішення. у випадку, коли суди систематично застосовують ту чи іншу норму звичаєвого права, така норма перетворюється на санкціонований звичай. За певних історичних умовах сама юридична практика може при-звести до утворення своєрідних судових звичаїв. саме до такого роду «судових звичаїв» можна віднести постанови пленуму вищого спеціалі-зованого суду україни з розгляду цивільних і кримінальних справ (до їх прийняття – відповідні постанови пленуму верховного суду україни). крім того, касаційна інстанція в межах кримінального провадження, до якої належить вищий спеціалізований суд україни з розгляду цивільних і кримінальних справ (ч.3 ст.33 кримінального процесуального кодексу україни (далі – кпк)), має створювати однакову практику застосування норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, порушення якої є підставою для перегляду судового рішення верховним судом україни (п.1 ч.1 ст.445 кпк).До такого ж роду звичаїв належать й правила кваліфікації суспільно небезпечних діянь. професор навроцький в. о. вказує на те, що «правила кваліфікації на сьогодні не закріплені у законі, існують здебільшого у ви-гляді звичаїв, що побутують серед практичних працівників, й теоретич-них положень» (навроцький в. о. основи кримінально-правової кваліфі-кації: 2006, с. 4).особливими характеристиками такого «звичаєвого права» є те, що, для надання йому зовнішньої обов’язкової сили воно зберігається певни-ми традиціями, які складаються серед кола правозастосовувачів, є досить консервативним, оскільки зміна його загрожує руйнуванням самого пра-ва. в той же час, як право, яке не виражене в твердій (письменній) формі, воно здатне бути різноманітним разом із життям, змінюватися під впли-вом певних зовнішніх обставин. але має пройти певний час, необхідний для усвідомлення доцільності зміни традиційних підходів.Поліщук О. М.Національний університет «Одеська юридична академія»,асистент кафедри кримінального праваПРИВАТНОПРАВОВА ТЕНДЕНЦІЯ РОЗВИТКУ КРИМІНАЛьНОГО ЗАКОНОДАВСТВАприватноправовий характер вирішення кримінально-правових конфліктів в україні набирає обертів з моменту прийняття кк україни 2001 року. причому в багатьох європейських країнах ця тенденція стала визначальною з 60-х років минулого століття, зокрема розвиваючись в ас-

Місце звичаю у застосуванні кримінального закону

http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/7353/%d0%91%d0%b0%d0%bb%d0%be%d0%b1%d0%b0%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b0%20%d0%9c%d1%96%d1%81.%20%d0%b7%d0%b2%d0%b8%d1%87.pdf?sequence=1&isAllowed=y

Місце звичаю у застосуванні кримінального закону

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic National University Odessa Law Academy Institutional Repository